Які стратегічні варіанти має Україна у розвитку Курської операції: докладний аналіз Міка Раяна

У цій статті я буду використовувати термін "Оперативна маневрена група Курськ" (ОМГ-К) для позначення українських військ, які беруть участь у битві на Курщині, що триває.

Через брак офіційної інформації про цю операцію, дані про неї ми черпаємо переважно з відкритих джерел. Якість даних нерівномірна, але є достатньо джерел, які довели свою надійність з моменту повномасштабного вторгнення РФ, щоб ми могли окреслити загальний стан битви.

Схоже, що українська ОМГ-К продовжує розширювати свої територіальні здобутки у Курській області. Це формує ймовірну лінію фронту, яка включає Снагость, Малу Локню, Черкаське Порічне і Мартинівку. Це досить розмита лінія фронту або передова лінія власних військ.

Українські сили ОМГ-К, як видається, все ще просуваються між встановленими оборонними позиціями противника, а за потреби оточують і знищують/захоплюють їх. Передові загони просуваються вздовж кількох осей і, ймовірно, значно випереджають передову лінію власних військ.

Завдаються удари на підтримку, включаючи перехоплення російських конвоїв з підкріпленням і нещодавній удар по російській авіабазі у Липецькій області, який знищив боєприпаси, що майже напевно були б використані проти військ ОМГ-К.

Як і всі військові операції, українська Курська мала бути спланована як багатофазна, що включала б підготовчі операції. Це, зокрема, збір розвідданих, підготовка сил, обман, оперативна безпека, логістика та інші аспекти, необхідні для підготовки української ОМГ-К до бою.

Були заплановані й інші фази операції, зокрема бої "вторгнення" і "прориву", поточна експлуатація та фаза консолідації. На кожній з цих фаз задіяні різні сили та засоби підтримки.

Водночас будуть визначені мінімальні і максималістські цілі з можливістю адаптації операцій залежно від таких чинників, як ступінь опору противника, темпи просування українських ОМГ-К, споживання критично важливих ресурсів (паливо, продовольство, боєприпаси тощо) і стійкість критично важливих засобів забезпечення, таких як РЕБ, протиповітряна оборона, логістика, авіаційна підтримка тощо.

Українці пройшли першу фазу, "вторгнення" і "прорив" завершені. Зараз вони перебувають у фазі "експлуатації". Багато операцій також зазвичай включають "межу використання", яка визначається такими факторами, як рельєф місцевості, логістика, позиція і реакція противника, а також оперативні та стратегічні цілі операції. Оскільки росіяни повільно, але впевнено починають перекидати сили, щоб закрити пролом у своєму кордоні і спробувати відтіснити українців назад, варто замислитися над варіантами, які можуть мати українці, коли вони досягнуть межі експлуатації.

Я думаю, що у них, ймовірно, є три варіанти. Кожен із них матиме невеликі побічні плани, а також можливості та ризики.

Три варіанти розвитку подій

Варіант 1. Він для української ОМГ-К полягає в тому, щоб закріпитися на території, яку вони вже захопили, а потім захищати її допоки не відбудуться переговори в тій чи іншій формі. Це найбільш ризикований варіант, оскільки, як показують карти, українські позиції мають безліч невеликих виступів, які можуть бути легко відрізані й знищені навіть напівбоєздатним російським командиром.

Є деякі повідомлення про те, що українці вже окопуються, але ми не повинні робити поспішних висновків щодо цього. Доктрина більшості західних армій передбачає викопування солдатами окопів під час зупинки, що триває довше, ніж шість годин, у будь-якій точці. На даному етапі копання солдатами окопів не свідчить про наміри довготривалої окупації.

Однак цей варіант, коли ОМГ-К досягне межі своєї експлуатації, потребуватиме залучення величезної кількості бойових і допоміжних військ для захисту захопленої російської території. Це вимагатиме значних інженерних зусиль для створення мінних полів та інших загороджень, траншей і глибоких бункерів, а також місць зберігання матеріально-технічних засобів. Протиповітряна оборона, РЕБ, авіаційна підтримка, медичне та тилове забезпечення потребуватимуть спеціальної оперативної групи.

Цей варіант пов'язаний з високим ризиком, оскільки утримання бойових підрозділів на такому великому виступі буде дуже складним, так само як і забезпечення РЕБ і ППО бойових і допоміжних підрозділів на ньому. Україна, ймовірно, не має сил для тривалої окупації такої великої території.

Висока ймовірність втрати великої кількості військ у цьому сценарії також робить його стратегічною і політичною відповідальністю. Україна втратить батальйони та бригади, а також артилерію, засоби РЕБ і ППО, які вона не може собі дозволити втратити. Цей варіант, якщо він не спрацює, також змарнує дуже позитивний стратегічний меседж, який був згенерований українським раптовим нападом на Росію.

Мета цього варіанту – продовжувати створювати значний ризик для російського суверенітету і критично важливих активів, а також відволікати російські війська від України. Він також може надати Україні певні важелі впливу, якщо її змусять до переговорів у найближчому майбутньому. Однак сумнівно, що ризики, пов'язані з цим варіантом, вартують здобутків.

Варіант 2. Другий варіант полягає в тому, що українська ОМГ-К може здійснити частковий відхід із захопленої території, повернувшись на більш захищену територію. Це варіант із середнім ступенем ризику, але з меншим ризиком, ніж у варіанті 1. Він передбачатиме відведення українських військ на заздалегідь визначену територію, для оборони якої потрібна менша кількість військ і яку можна ефективніше підтримувати вогнем, логістикою та іншими функціями.

Якою, найімовірніше, буде нова передова лінія у цьому сценарії?

Відверто кажучи, на цей момент це незрозуміло, тому що 1) кінцева межа використання в операції ще не досягнута і 2) потрібен детальний аналіз місцевості. Це те, в чому досягли успіху оператори військових геоінформаційних систем, які інформують тактичних і оперативних командирів про їхні можливості під час планування наступальних і оборонних операцій.

Це вимагатиме певного відведення військ, яке може бути небезпечним, якщо його не спланувати належним чином. Однак в ОМГ-К діють досвідчені бойові підрозділи. Це ризик, але він може бути незначним.

Цей варіант також забезпечив би можливість перерозподілу більшої кількості військ після операції на інші завдання, чи то для оборони на Донбасі, чи то для подальших транскордонних нападів на Росію, якщо така можливість з'явиться.

Варіант 2 дозволяє Україні максимізувати політичні та стратегічні вигоди від стратегічного шоку, спричиненого операціями ОМГ-К, водночас зменшуючи ризики втрати цієї бойової сили. Він, як і раніше, потребуватиме великої кількості бойових і допоміжних військ для захисту захопленої російської території, а також значних інженерних зусиль для створення мінних полів та інших перешкод, траншейних ліній, глибоких бункерів і місць зберігання матеріально-технічних засобів.

Мета цього варіанту – принизити Путіна, продовжувати створювати ризик для російського суверенітету, продовжувати відволікати російські війська з України й надати Україні певні важелі впливу, якщо вона буде змушена вести переговори в найближчому майбутньому. Ризики, пов'язані з цією можливістю, можуть бути варті потенційних вигод.

Варіант 3. Третім варіантом для України було б повне відведення військ до міжнародного кордону між Росією та Україною. Це дозволило б Україні максимізувати політичні і стратегічні вигоди від операції в Росії, зберігши при цьому велику кількість досвідчених бойових підрозділів, які можуть бути задіяні в наступних наступальних операціях у 2024 і 2025 роках.

По суті, обравши цей варіант, українці дадуть зрозуміти російському народу, що "ми можемо вторгнутися і завдати шкоди вашій країні, якщо захочемо, але ми не маємо бажання окупувати наших сусідів". Політичний вплив на Путіна може бути цікавим. Хоча українське вторгнення, можливо, довело росіянам його правоту щодо "загрози з боку НАТО", він також виглядає слабким, оскільки не зміг покарати тих, хто проводив операцію в Курську.

Враховуючи поведінку адміністрації США та деяких інших країн під час війни, цей варіант може бути тим, до якого вони заохочуватимуть Україну за лаштунками.

Мета цього варіанту – зберегти українські бойові сили, водночас надіславши стратегічний сигнал прихильникам України про те, що вона може перейти в наступ і зробити це так, щоб не наражати на небезпеку існування наземних сил, які проводять операцію. Приниження Путіна і його військових також є важливою метою. З огляду на збереження українських сил за цього варіанту, він, ймовірно, буде тим, що дасть Зеленському найкращий внутрішньополітичний імпульс і поліпшить моральний дух українців.

П'ять ключових чинників, що впливають на український стратегічний розрахунок

Є ціла низка факторів, які впливатимуть на те, який варіант врешті-решт оберуть українці. Я думаю, що є п'ять ключових, але можуть бути й інші.

Росія на Донбасі та за його межами. Ключовою метою цієї операції, ймовірно, є відволікання російських сил від різних ділянок фронту в Україні, головним чином на Донбасі, де їхнє просування на Покровському і Торецькому напрямках є досить небезпечним для України. Від того, якою мірою росіяни передислокують війська звідси або з інших місць в Україні, залежатиме, який з трьох вищезгаданих варіантів обере Київ. Росія також має низку авіаційних засобів і деякі інші сухопутні сили за межами українського театру військових дій, які вона може використати для реагування. Москва вже нарікала на вторгнення в міжнародному співтоваристві й (безуспішно) намагалася зв'язатися з Пентагоном, щоб змусити американців приструнити Україну.

Реакція Росії на вторгнення в Курську область. Очевидно, що реакція Росії на дії ОМГ-К у Курську сама по собі вплине на розрахунок рішень українців. Поки що росіяни продемонстрували тактичний і оперативний шок, що призвело до повільної тактичної реакції і дозволило українцям продовжувати використовувати прорив російських оборонних ліній. Однак, з часом росіяни будуть повільно збиратися із силами і залучати більше наземних і повітряних сил до боїв під Курськом. На це впливатиме політичний тиск на Путіна з боку мешканців Курська. Швидкість і запеклість цієї відповіді вплине на прийняття українськими військовими і політиками рішень щодо подальших дій, коли вони вирішать, що досягли межі експлуатації українських сил на Курщині.

Політичні міркування – Україна. Ця операція, безумовно, є моральним стимулом для українських громадян та їхніх збройних сил. Як сказав один солдат у The Economist про Курську битву: "Вперше за довгий час у нас з'явився рух... Я відчув себе тигром". Моральний дух є важливим чинником у цій операції. Перші шість місяців 2024 року ознаменувались, мабуть, найнижчим моральним духом війни для України. Курська операція демонструє, що Україна зберігає волю і здатність давати відсіч і завдавати болю росіянам. Водночас кількість жертв (про які ще не повідомлялося офіційно) не виглядає великою. Те, наскільки вдасться підняти національний моральний дух, а кількість жертв залишиться низькою, вплине на президента Зеленського та його військових радників у виборі між двома стратегічними варіантами розвитку подій.

Політичні міркування – стратегічні. Очевидно, що Україна спілкуватиметься зі своїми ключовими партнерами у Вашингтоні, Брюсселі, Варшаві та Берліні, щоб не лише оцінити їхню реакцію, а й заручитися більшою підтримкою. Як зазначив Зеленський у нещодавньому онлайн-зверненні, "ми з великим нетерпінням чекаємо на рішення щодо далекобійних засобів – від Сполучених Штатів, Великої Британії та Франції – ми чекаємо на сильні рішення, які наблизять справедливий мир". Але відгуки, які вони отримають від своїх ключових прихильників про Курську операцію, матимуть вплив на прийняття українським урядом рішень щодо кінцевого результату операції.

Підтримка. Кожна наступальна операція рано чи пізно досягає кульмінації. Кульмінація – це слово, яке за останні кілька років увійшло в загальний вжиток, а не залишилося у вузьких військових колах. Це важливе поняття при розгляді операцій українських військ під Курськом. У певний момент поєднання російського військового тиску і стійкості українських операцій означатиме, що наступальні операції і подальше просування вперед стануть неможливими. Коли це може статися, залежить від технічних і командних чинників.

Зміна статус-кво у війні

Ця українська операція являє собою дуже значні зусилля з боку українців, спрямовані на перезавантаження статус-кво та зміну наративів про перспективи України у цій війні.

Це той вид стратегічного ризику, який, на мою думку, не дуже добре розуміють у багатьох західних столицях. Протягом майже двох поколінь західним країнам вдавалося скорочувати військові витрати. Жодна з них не стикалася з екзистенційними загрозами, хоча війна з тероризмом вимагала значних зусиль протягом більш ніж десяти років після 11 вересня.

Повільні цикли прийняття рішень у західних військових і політичних колах, а також у сфері військових закупівель свідчать про те, що інституції більше не розуміють необхідності діяти швидко і рішуче, беручи на себе значні ризики.

Це не стосується українців. Вони зіткнулися з екзистенційною загрозою з лютого 2022 року (і ширше – протягом усього свого існування як народу) і мають зовсім інший розрахунок при прийнятті політичних і військових рішень, ніж у їхніх прихильників. Нація і народ, які стикаються з екзистенційною загрозою з боку сусіда, схильні мислити інакше, ніж ті, хто з цим не стикається.

Сама по собі операція України в Росії могла б здивувати більшість спостерігачів за війною і навіть уряди їхніх ключових прихильників. Але з погляду України, це ризик, який має значні переваги в разі успіху операції. Поки що здається, що ризик, який полягає в тому, щоб не посилювати свої сили на Донбасі, а використати їх у Курську, може окупитися для України. Але, як і у всіх війнах і військових кампаніях, передбачити майбутнє неможливо.

Попереду напевно буде ще більше сюрпризів.

стратегія курська операція війна військова аналітика