Відхід Грузії від НАТО. Керівництво країни просуває "нейтралітет": як реагує населення
У Грузії зростає антинатовська активність проурядових груп. Поки що це не переконує населення, яке рішуче підтримує членство в Альянсі. Про це у статті для Центру аналізу європейської політики (CEPA) пише грузинський політичний аналітик Бека Чедія. Texty.org.ua публікують переклад матеріалу.
У той час як 10 липня у Вашингтоні проходив ювілейний 75-й саміт НАТО, на якому був присутній міністр закордонних справ Грузії, частина керівної партії країни створила рух під назвою «Об'єднана нейтральна Грузія».
Серед лідерів нової організації — колишній начальник Генерального штабу Збройних сил Грузії (2005-2006 рр.) Леван Ніколеішвілі, полковник, який здобув освіту в Коледжі командування і генерального штабу армії США та Оборонному коледжі НАТО.
Ніколеішвілі та його соратники планують розширити свої ряди та створити політичну партію. Цей рух стане ще одним радикальним, проросійським крилом правлячої «Грузинської мрії», метою якого буде антинатовська пропаганда і поширення ідеї нейтралітету. Перед новою організацією стоїть складне завдання — членство в альянсі підтримують майже 80% населення.
Членство в НАТО підтримують майже 80% грузинів
Тема можливого нейтралітету Грузії як альтернативи членству в НАТО є постійною і неодноразово виринала з вуст проросійських груп. У 2008 році, коли в Грузії був прозахідний уряд, одразу після плебісциту на тему вступу до НАТО (77% населення проголосувало за вступ), один проросійський політик безуспішно ініціював референдум про нейтралітет країни.
За часів правління «Грузинської мрії» це питання постало одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Хоча партія офіційно заперечує такі наміри, вона всіляко заохочує прихильників нейтралітету.
Шлях «Грузинської мрії» від нібито підтримки членства в Альянсі до західноскептичних позицій, підтримуваних Кремлем, прискорився після того, як засновник і почесний голова партії, мільярдер Бідзіна Іванішвілі, повернувся до більш активної ролі наприкінці минулого року. Він звинувачує «глобальну партію війни, яка має вирішальний вплив на НАТО і ЄС» у конфлікті Росії з Грузією в 2008 році і каже, що підступні іноземці хочуть маніпулювати країною для власної вигоди.
Цей відверто антизахідний підхід стоїть за прийняттям так званого російського закону (про іноагентів — Ред.), який має на меті значно посилити державний контроль над благодійними організаціями, що фінансуються з-за кордону, які відстоюють права людини та інші теми.
Це глибоко відштовхнуло Європейський Союз і призвело до фактичного заморожування заявки Грузії на членство в ЄС. Це також обурило США. Примітно, що в комюніке Вашингтонського саміту НАТО не було жодної згадки про членство Грузії, що мало хто вважає випадковим упущенням.
У 2017 році «Грузинська мрія» внесла до Конституції статтю про вступ до НАТО і ЄС, головним чином тому, що тоді це здавалося рішенням, яке сподобається населенню. Але є безпомилкові ознаки того, що тепер вона шкодує про це. 10 липня «Об'єднана нейтральна Грузія» заявила у своєму програмному маніфесті, опублікованому 10 липня, що ця стаття є неприйнятною. Чотири дні потому бізнесмен, тісно пов'язаний з «Грузинською мрією», Іраклій Рухадзе, власник головного проурядового телеканалу «Імеді ТВ», заявив в інтерв'ю, що існування такої статті є нерозумним і сакралізує тему вступу до ЄС і НАТО.
Політика просування нейтралітету — це те, що планує правляча еліта
Цілком ймовірно, що політика просування нейтралітету (і, відповідно, відмови від амбіцій щодо НАТО) — це те, що планує правляча еліта.
Але для цього «Грузинська мрія» має перемогти на цьогорічних парламентських виборах і здобути конституційну більшість.
Проурядові ЗМІ регулярно іронізують над «втечею США і НАТО з Афганістану», а також над введенням «квот для трансгендерів» в арміях США і країн НАТО. Ця цілеспрямована пропаганда слугує підриву іміджу альянсу в очах грузинського населення.
Голова грузинського парламенту Шалва Папушвілі применшив внесок НАТО у забезпечення безпеки Грузії і намагався дискредитувати його як надійного союзника, заявивши в липні: «Після війни 2008 року протягом шести років усі країни-члени НАТО відмовлялися продавати зброю силам оборони зруйнованої війною країни».
У 2008-2024 роках ЄС витратив понад 354 млн євро (387 млн доларів) на сектор безпеки Грузії, а США — понад 2 млрд доларів у 2000-2022 роках на озброєння, оснащення та підготовку військовослужбовців.
Хай що б говорив уряд і його союзники, населення залишається дуже прихильним до Альянсу, можливо, зважаючи на те, що Росія продовжує незаконно окупувати 20% території країни. Майже три чверті грузинів стверджують, що Кремль постійно здійснює ворожі дії проти їхньої країни.
Це може допомогти пояснити, чому прихильники нейтралітету Грузії використовують тему територіальної цілісності як основний аргумент.
Вони стверджують, що Грузія може вступити до НАТО і залишити окуповані території в руках Росії, знаючи, що будь-який такий крок зіткнеться з жорстким опором громадськості. Опитування громадської думки, проведене у 2021 році, показало, що єдиним питанням безпеки, важливішим за членство в Альянсі, є повернення втрачених земель.
На запитання: «Якщо вам доведеться обирати між, з одного боку, поверненням території Абхазії та Південної Осетії, а з іншого — членством в НАТО та ЄС, що ви оберете?» 78% респондентів відповіли на користь територіальної цілісності.
Це хибний вибір, якщо тільки Кремль раптом не вирішить відмовитися від окупованих земель в обмін на обіцянку Грузії ніколи не вступати до західного клубу. Але будь-яка демократична країна зіткнеться з важкою боротьбою за те, щоб зв'язати майбутні уряди, незалежно від волі народу.
Вибори мають відбутися у жовтні. Ставки не можуть бути вищими.
