У Житомирі та Вінниці значно рідше вимикають світло. Як іншим громадам перейняти їхній досвід

У деяких українських містах, наприклад у Житомирі та Вінниці, майже не відчувають вимкнень електрики, і річ не в нюансах розподілу. Секрет успіху цих двох не найбагатших громад – проактивність, децентралізація і розуміння ролі відновлюваної енергії як сталого рішення на муніципальному рівні.

Фото: gwaramedia.com
Фото: gwaramedia.com

Про це пише Економічна правда.

"У Житомирі відключень нема, жодної години. У міста є власна генерація на базі комунальних підприємств, а саме – велика сонячна електростанція потужністю 50 мегаватів на околиці", – каже міський голова Житомира Сергій Сухомлин.

"У Вінниці вимикають світло по дві-три години на добу, тоді як у Києві – понад 12 годин. Стабільнішій подачі електрики сприяють децентралізовані елементи генерації", – говорить заступник міського голови Вінниці Андрій Очеретний.

Досвід Вінниці, Житомира та інших міст ліг в основу дослідження "Фінансування проєктів відновлюваної енергії в українських муніципалітетах". У ньому міститься покрокова інструкція, як в умовах війни убезпечити себе від наслідків російських атак по енергетичній системі, інвестуючи в розвиток.

Один з ключових висновків дослідження – "підтримка штанів" у вигляді бензинових та дизельних генераторів уже не працює, як раніше.

У 2022 році генератори були миттєвою відповіддю на блекаути: з жовтня того року в Україну ввезли майже 670 тис. одиниць цієї техніки.

Зі зрозумілих причин генератори залишатимуться енергетичною "швидкою допомогою" до кінця війни, хоча й мають суттєві недоліки. Серед них – вичерпність ресурсу роботи, обмеження температурного режиму (мінус 5 градусів Цельсія для дизельних версій), волатильність цін на пальне та шум.

"Коли у 2022 році почалися вимкнення світла, ми зрозуміли, що хаотичні рішення з генераторами – це шлях в нікуди. Ситуація потребувала перспективних рішень. На порядку денному муніципальних менеджерів опинилася альтернативна генерація і пошук підтримки в її запровадженні", – згадує Очеретний.

Низовий рух

Представник Посольства Німеччини в Україні Сіріяк Массуе переконаний, що порятунок наступного опалювального сезону і децентралізація енергозабезпечення можуть відбуватися паралельно, доповнюючи одне одного.

"Можливі великі проєкти за участю державних компаній і водночас низовий рух, оскільки розвиток відновлюваних джерел може бути одним з ключових елементів більш системної трансформації української енергосистеми", – каже Массуе.

Є багато альтернатив централізованому енергопостачанню: вітрові електростанції, ТЕЦ, які працюють на біомасі, міні- та мікрогідроелектростанції. Однак громадам необхідно звернути увагу на проєкти сонячних електростанцій.

Автори дослідження радять надавати перевагу гібридним СЕС, які мають батареї накопичення (цей елемент найбільше підвищує їх вартість) і гнучкий режим підключення до зовнішньої мережі з можливістю працювати автономно.

Вартість кожного проєкту сонячної генерації розраховується індивідуально і залежить від багатьох факторів. За висновками авторів дослідження, середній термін окупності простої мережевої сонячної станції без накопичувача становить чотири-сім років, з батареями – 8-16 років. Строки можуть бути коротшими, усе залежить від джерел фінансування.

Як залучити кошти

Щоправда, після початку великої війни муніципалітетам стало значно складніше залучати фінансування на будівництво "зелених" електростанцій. Складніше стало отримувати кошти з державного бюджету. Утім, певні варіанти все-таки є.

Перший – Фонд декарбонізації та енергоефективної трансформації. Це спецфонд держбюджету, який мав запрацювати 1 січня 2024 року. Джерела його наповнення – екологічний податок за викиди вуглекислого газу та зовнішні позики. Кошти з нього мають іти на компенсації за кредитними та лізинговими договорами з встановлення "зелених" енергетичних потужностей. Цьогоріч це 759,2 млн грн.

Другий – Фонд енергоефективності. Наразі він зосереджений на відбудові зруйнованих внаслідок війни багатоквартирних будинків. Зараз фонд не співфінансує муніципальні проєкти, проте така законодавча можливість досі є.

Третій – програма доступних кредитів "5-7-9%". Вона дозволяє компенсувати частину процентної ставки за банківськими кредитами. Хоча участь муніципалітетів у програмі обмежена, проте в ній може взяти участь енергосервісна компанія (ЕСКО), яка належить громаді. Вона може залучити до 60 млн грн на строк до десяти років під пільговий процент.

"Тут абсолютно легке фінансування. Державні банки надають кошти під невеликий відсоток, який навіть не покриває нинішню інфляцію. Це дуже вигідно: окупність таких проєктів для власного споживання, враховуючи підвищення цін на електроенергію, становить приблизно 3,5 року", – каже Сухомлин.

Міжнародні фінансові організації призупинили частину своїх програм фінансування через війну, хоча деякі з них продовжують підтримувати критично важливі проєкти. Комбінація міжнародного фінансування з власними коштами громад може скоротити термін окупності проєкту до пʼяти-шести років.

Наприклад, програма Green Recovery for Ukraine від NEFCO (Північна екологічна фінансова корпорація) спрямована на короткострокові відновлювальні роботи на критичній інфраструктурі, ремонт та будівництво інженерних комунікацій і закладів з обслуговування внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

У всіх будівельних проєктах розглядається встановлення "зелених" компонентів: теплових насосів або СЕС. Наразі в межах програми реалізовують 40 проєктів.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) реалізовує кілька масштабних програм. Зокрема, у межах програми "Енергоефективність громадських будівель" виділяє 300 млн євро на модернізацію тисячі громадських будівель у малих містах. Кошти надаються за ставкою EURIBOR (наразі 3,861%) у євро на 20 років з пʼятирічним пільговим періодом (виплачуються лише проценти).

ЄБРР надає фінансування через великі українські банки. "Коли мова заходить про малі СЕС, то адмініструвати таку кількість проєктів неможливо. У ЄБРР вважають, що виходом може бути надання ресурсів через великі українські банки", – пояснює представник України в Раді директорів ЄБРР Артем Шевальов.

Підтримку громадам у реалізації проєктів надають громадські організації, донорські ініціативи та міжнародні фонди. "Зелені" гранти можна отримати в межах програми розвитку ООН, Oxfam або GIZ. Остання ще й підтримує громади, які не мають досвіду роботи з міжнародними фінансовими організаціями.

Альтернатива кредитам чи донорським програмам на реалізацію "зелених" проєктів – залучення місцевого бізнесу. Таким шляхом пішли у Вінниці.

У квітні 2024 року там започаткували програму компенсації місцевому бізнесу за встановлення "зелених" потужностей. Наразі нею скористалося 15 компаній. Сума компенсації встановлена на рівні суми податків, сплачених компанією за попередній період, проте вона не може перевищувати 1 млн грн.

"Це потягнуло маховик залучення коштів приватного бізнесу. Компанії побачили в цьому власну вигоду. 53 компанії – дрібні, середні й великі – встановили сонячні станції на загальну потужність 12,93 мегавата", – розповідає Очеретний.

За його словами, деякий місцевий бізнес почав встановлювати акумулюючі станції. Аби економія була більш відчутною, чимало підприємств навіть змінили графік роботи, пристосувавши його до використання "зеленої" енергії.

житомир вінниця обстріли енергосистем енергетична криза енергетична безпека децентралізація

Знак гривні
Знак гривні