"Попереду росіяни, а позаду — вода". Якою ціною українські захисники утримували плацдарм у Кринках: розслідування
788 чоловіків розшукують як офіційно зниклих безвісти у селі Кринки Херсонської області у період з жовтня 2023-го по кінець червня 2024-го. При цьому кількість загиблих військових, яких вдалось звідти вивезти та врешті поховати, є значно меншою — 262 захисників за цей період.
Про це йдеться у розслідуванні Слідство.Інфо.
За підрахунком західного осінтера з позивним Naalsio, який від початку повномасштабної війни фіксує підтверджені випадки знищеної техніки, втрати української техніки в Кринках від початку цієї кампанії в жовтні 2023-го до 14 червня 2024-го склали 58 одиниць, а російської — 271 одиниця.
"Велику роль у цих ураженнях відіграла артилерія, і передусім — дрони. Але морська піхота, як ніхто, проявила найбільший героїзм і стійкість в утримання цього клаптика землі на лівому березі Дніпра. Але заплатила і велику ціну", — йдеться у розслідуванні.
Морпіхи в розмові зі «Слідством.Інфо» неодноразово казали, що полонених у Кринках росіяни не беруть. Але у списках на обмін, і в повідомленнях про полон все ж трапляються прізвища тих, хто зник саме в цьому населеному пункті.
"У різних вайбер-чатах можна знайти тисячі повідомлень від сотень людей, які шукають своїх рідних у Кринках. Матері пишуть під кожним відео про цей населений пункт, що шукають своїх синів, і може хтось щось чув, знає, чи може впізнати цього хлопця", — йдеться у розслідуванні.
Цей плацдарм неодноразово піарили, але зрештою з нього вийшли. За інформацією «Слідства.Інфо» українські військові зараз борються за острови між правим і лівим берегом неподалік села Кринки. Водночас 17 липня речник ОСУВ «Таврія» Дмитро Лиховій в коментарі виданню сказав, що «Сили оборони продовжують ведення оборонної операції на лівобережжі Дніпра в Херсонській області, зокрема, і в районі Кринок».
Розслідувачі опитали десятки матросів, човнярів і медиків з різних бригад морської піхоти, які або були у Кринках, або доправляли туди людей. Більшість з них каже, що оборона Кринок було з самого початку надважкою задачею з обмеженим ресурсом.
«Особливо важко було туди заходити в жовтні на зиму», — каже один з офіцерів, який брав участь у цій операції.
Дехто з учасників висадки на Кринках вважає, що спочатку обороняти село і пробувати розширювати плацдарм було можливо, але коли село стерли вщент, і не залишилось навіть руїн, то десь наприкінці зими завдання з утримання цих позицій стало для багатьох «дорогою в один кінець», хоч «Слідству.Інфо» вдалось відшукати людей, які в Кринках були тричі.
Що кажуть бійці
Василь — 24-річний контрактник, морпіх із 505-го батальйону 37-ї бригади з позивним «Фартовий» пробув у Кринках 72 дні — з 2 грудня 2023-го до 14 лютого 2024-го.
«На Донецькому напрямку було таке, що до години часу прилітав евак (евакуаційне авто, — ред.). А тут заходим в Кринки, можна сказати, що одразу в кільце. Справа росіяни, зліва, попереду росіяни, а позаду — вода. Відступати нема куди, зимою це нереально було б зробити.Ця зима — це був дуже важкий момент для заходу», — згадує морпіх.
Водночас Денис з позивним «Єнот» — командир десантно-штурмової роти одного з батальйонів 35-ї бригади ЗСУ, яка воювала і продовжує здійснювати операції на Дніпрі, каже, що оборона і розширення плацдарму на Кринках було необхідним завданням, інакше росіяни самі пробували б висадитись на човнах на правий берег.
Він запевняє, що в його роті немає тих, кого не вдалось забрати з лівого берега, як поранених, так і вбитих.
«А росіян ми там набили добряче», — каже офіцер.
