У Росії вичерпуються запаси радянської техніки. Зацікавленість Путіна в перемир'ї зростатиме, — The Economist
Довгий час здавалося, що війна на виснаження між Україною та значно більшою Росією може закінчитися лише одним способом. Але широко розрекламований російський наступ на Харків вичерпується. Просування в інших місцях уздовж лінії фронту, особливо на Донбасі, були стратегічно незначним і досягнутим лише величезною ціною. Питання зараз полягає не стільки в тому, чи зможе Україна втриматись у цій боротьбі, скільки в тому, як довго Росія зможе підтримувати нинішній темп своїх операцій, пише The Economist.
Видання зазначає, що ключове питання не в живій силі. Росія здатна знаходити ще близько 25 000 солдатів щомісяця, щоб підтримувати чисельність на фронті на рівні 470 000. Виробництво ракет для завдання ударів по українській інфраструктурі також стрімко зростає. Але попри всі розмови про те, що Росія перетворилася на воєнну економіку, витрачаючи близько 8% свого ВВП на військові витрати, вона здатна замінити приголомшливі втрати техніки лише за рахунок накопичених за радянських часів запасів. Хоча ці запаси величезні, вони не безмежні.
За оцінками більшості розвідок, за перші два роки війни Росія втратила близько 3 000 танків і 5 000 інших броньованих машин. Нідерландський OSINT-ресурс оборонної тематики Oryx оцінює кількість втрат російських танків, щодо яких є фото- або відеодокази, у 3235, але припускає, що реальна цифра «значно вища».
Олександр Гольц, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень, каже, що Володимир Путін має завдячувати старому Політбюро за величезні запаси зброї, які були накопичені під час холодної війни. Він каже, що радянські лідери знали, що західна військова техніка набагато досконаліша за їхню, тому вони зробили вибір на користь масового виробництва, випускаючи тисячі бронемашин у мирний час на випадок війни. Напередодні свого розпаду, каже Гольц, Радянський Союз мав стільки бронетехніки, скільки решта країн світу разом узяті.
Напередодні свого розпаду Радянський Союз мав стільки бронетехніки, скільки решта світу разом узятих
Коли тодішній міністр оборони РФ Сергій Шойгу хвалився в грудні 2023 року, що протягом року було поставлено 1530 танків, він забув сказати, що майже 85% з них, згідно з оцінкою Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), були не новими танками, а старими (переважно Т-72, а також Т-62 і навіть деякі Т-55, що датуються періодом одразу після Другої світової війни), які були зняли зі зберігання.
З моменту повномасштабного вторгнення РФ на фронт було відправлено близько 175 досить сучасних танків Т-90М. За оцінками Міжнародного інституту стратегічних досліджень, річний обсяг виробництва цього року може наблизитися до 90 танків. Однак аналітик IISS Міхаель Гьєрстад стверджує, що більшість Т-90М насправді є модернізацією старих Т-90А. Оскільки їхня кількість зменшується, виробництво нових Т-90М цього року може становити не більше 28 одиниць. Павло Лузін, експерт з питань російського військового потенціалу у вашингтонському Центрі аналізу європейської політики, вважає, що Росія може виробляти лише 30 нових танків на рік. Коли торік українці захопили нібито новий Т-90М, вони виявили, що його гармата була виготовлена в 1992 році.
За оцінками експертів, Росія може виробляти лише 30 нових танків на рік
На думку Лузіна, здатність Росії будувати нові танки чи бойові машини піхоти або навіть ремонтувати старі ускладнюється через те, що важко отримати компоненти. Важливе обладнання, таке як підігрівачі палива для дизельних двигунів, високовольтні електричні системи та інфрачервоні тепловізори для ідентифікації цілей були завезені з Європи. Зараз продаж заблокований санкціями. Також у росіян відсутні якісні підшипники. Іноді доступні китайські альтернативи, але кажуть, що вони не відповідають стандартам якості.
Крім того, старого радянського ланцюга постачання озброєнь більше не існує. Україна, Грузія та Східна Німеччина були важливими центрами виробництва зброї та її компонентів. За іронією долі, Харків, який Росія зараз посилено атакує, був основним виробником башт для танків Т-72. Кількість працівників у військово-промисловому комплексі також різко скоротилася, каже Лузін, приблизно з 10 млн до 2 млн, без жодних компенсаційних змін в автоматизації.
Ще однією серйозною проблемою для Росії є виробництво артилерійських стволів
Іншою серйозною проблемою є виробництво артилерійських стволів. Наразі, за допомогою Північної Кореї, Росія має достатньо снарядів, ймовірно, близько 3 млн цього року — достатньо, щоб донедавна переважати Сили оборони України щонайменше у 5:1, а іноді й набагато більше. Але зворотною стороною такої високої інтенсивності вогню є зношеність стволів. У деяких гарячих точках стволи гаубиць потребують заміни вже через кілька місяців.
Проте, за словами Лузіна, є лише два заводи, які мають складні роторні кувальні машини австрійського виробництва (останню з них було імпортовано у 2017 році), необхідні для виготовлення стволів. Кожен з них може виробляти лише близько 100 стволів на рік, тоді як потреба в них становить тисячі. Росія ніколи не виробляла власних ковальських верстатів, вони імпортували їх з США в 1930-х роках і розграбували у Німеччині після війни.
Рішенням було від'єднати стволи старої буксируваної артилерії та встановити їх на самохідні гаубиці. OSINT-аналітик Річард Верекер вважає, що до початку цього року було замінено близько 4800 стволів. Як довго росіяни зможуть продовжувати це робити, залежить від стану близько 7000 стволів, які можуть залишитися. Аналітик IISS Гьєрстад каже, що для РСЗВ, таких як ТОС-1А, вичерпання ресурсу ствола вже означало набагато коротші залпи вогню.
Найбільша проблема для Росії виникає з танками та бойовими машинами піхоти
Але найбільша проблема виникає з танками та бойовими машинами піхоти, які, як і раніше, мають вирішальне значення для будь-яких масштабних наземних наступальних операцій. Хоча в лютому цього року, за оцінками СІМІС, Росія могла мати на складах близько 3200 танків, Гьєрстад каже, що до 70% з них «не зрушили з місця ні на дюйм з початку війни». Значна частина Т-72 зберігається просто неба з початку 1990-х років і, ймовірно, перебуває в дуже поганому стані. І Гольц, і Лузін вважають, що за нинішніх темпів втрат російські танки та машини піхоти зі зберігання досягнуть "критичної точки виснаження" до другої половини наступного року.
Якщо нічого не зміниться, до кінця цього року російським військам, можливо, доведеться змінити свою позицію на більш оборонну, вважає Гьєрстад. Це може стати очевидним вже до кінця літа. Очікується, що зацікавленість Путіна в укладенні тимчасового перемир'я зростатиме.
