14 операцій на руці. Як змінилося життя 12-річної дівчинки після російського ракетного удару

Ксенія Вербицька з Чернігова, що постраждала від ракетного удару минулого літа, перенесла 14 операцій, найдовша з яких тривала сім з половиною годин. У травні цього року вона з мамою, Ладою Вербицькою, їздила до Великої Британії, у містечко неподалік Бірмінгема, щоб отримати консультацію пластичних хірургів.

Read in English

Лада і Ксенія Вербицькі. Фото з сімейного архіву.
Лада і Ксенія Вербицькі. Фото з сімейного архіву.

Ксенію всюди супроводжує мама. На їхні з батьком плечі лягли усі турботи з порятунку дочки. Мама Ксенії працює медсестрою в ревматологічному відділенні Чернігівської обласної лікарні. Тато заробляє на життя, працюючи вантажником і водієм на меблевій фабриці.

Батьки кажуть, що витратили на лікування дитини усі заощадження. Поїздка до київської лікарні, за їхніми словами, забирає не менше 20 тисяч гривень.

Життя перевернулося

Раніше Ксенія ходила до школи, на танці, на боротьбу капоейро, гуляла з подружками. Тепер вчиться вдома онлайн, гуляти виходить лише зі своїм песиком.

— З 19 серпня наше життя перевернулося, — розповідає Лада Вербицька по відеозв’язку, поряд з мамою сидить Ксенія.

Того дня російська армія зруйнувала ракетою “Іскендер-К” будівлю чернігівського драмтеатру, де відбувався з'їзд виробників ударних дронів. Внаслідок удару загинуло семеро людей, серед яких була шестирічна дівчинка. Більше двохсот людей поранило, серед них 12 дітей (того дня було релігійне свято Спас, на центральній площі було багато містян).

Серед постраждалих була і Ксенія, того дня вона ледь не втратила праву руку. Коли прилетіла ракета, вони з мамою були біля лавки неподалік драмтеатру, де хотіли продати саморобні плетені браслети, зібрати грошей для військових.

І опинилися майже в епіцентрі вибуху.

– Всі ці місяці ми боремось за те, щоб права рука доньки хоч трішки працювала. Найважчі операції позаду. Руку Ксенії лікарі зберегли, але вона деформована. Десь тонша, десь товща, вся в рубцях. Я хоч і медик, але дивитися страшно. Нас чекає косметична пластика, реабілітація. Але лікарі застерігають, що про це рано думати, треба спочатку хоча б частково відновити функції, – розповідає Лада.

Ліва рука стала в неї основною, права – практично неробоча.

Тепер, почувши сирену тривоги, Ксюша починає нервувати. Коли вдома, йдуть у коридор. В столичній лікарні бігли з палати в укриття, тричі чули, як працювала ППО.

Складні операції

– Загалом донька почувається вже більш-менш нормально, – продовжує Лада. – Рука зафіксована гіпсовою пов’язкою. Попереду пластика нервових закінчень. Пальці на правій ручці зігнуті, треба імплантувати сухожилля. Зробили пересадку кістки, сім сантиметрів взяли з малої гомілкової кістки. Встановили металеві пластини. Але утворився свищ, виштовхує стороннє тіло з організму. З тієї дірки постійно витікає гній. Двічі на день промиваю рани.

На початку червня вони отримали консультацію в бірмінгемському госпіталі. У цьому їм допоміг Нік, один з іноземців-спонсорів «Охматдиту». Оплатив дорогу, домовився з родиною, яка прийняла маму з донькою на місяць.

Власник квартири, де вони зупинялися, – з Гонконгу, власниця – філіпінка. Мають дитинку п’ять років. Дали чернігівцям окрему кімнату. Возили на базу відпочинку в гори на три дні, щоб трішки відволікти від проблем.

Контроль цукру і дієта

На роботі Вербицька бере лікарняні на час, коли треба супроводжувати доньку. Поки була за кордоном, взяла відпустку за свій рахунок. Керівництво обласної лікарні розуміє їхню ситуацію, не звільнили, підтримують. Залишати Ксенію саму не можна. До всього у неї ще й діабет. Постійно треба перевіряти рівень цукру в крові, тримати дієту, рахувати калорії.

Протягом доби, поки мама на роботі, про доньку дбає тато: також навчився і перевʼязки робити, і рану промивати, і інсулін колоти.

Для контролю рівня цукру дівчинка користується спеціальним обладнанням із сенсорами. Пристрій постійно перевіряє рівень цукру – це зручніше, ніж весь час брати кров з пальців на аналіз. Але кожні два тижні треба купувати нове обладнання – а коштує воно близько двох тисяч гривень.

Мама каже, що батьки готові сидіти без хліба, але купувати ці сенсори. Бо рівень цукру впливає на те, як загоюється рука.

Якщо бажаєте допомогти Ксенії Вербицькій напишіть у редакцію, і ми поділимося карткою Лади Вербицької з її дозволу.

іскандер війна діти воєнні злочини рф ракетний удар чернігів

Знак гривні
Знак гривні