Як "українсько-американський" журналіст Голінкін руйнує імідж України на Заході й просуває пропаганду РФ
Українська журналістка, авторка документальних фільмів та ютуб-каналу «Обличчя Незалежності» Дарка Гірна у треді в мережі X (твіттер) звернула увагу на діяльність уродженця Харкова, американського іммігранта Лева Голінкіна, який роками будує в авторитетних світових медіа імідж України як неонацистської держави.
Гірна зазначає, що Голінкін, який вочевидь є російським проксі, "працює ювелірно".
"Концепція наративу відома: війна – погано, Крим – анексувала рф, але "не все так однозначно" і у злочинах на Донбасі "винні дві сторони", – розповідає про меседжі Голінкіна журналістка.
Вона наводить публікації у західних ЗМІ з коментарями Голінкіна за квітень 2022 року, після звільнення Бучі від російських окупантів. У своїх інтерв'ю "українсько-американський" журналіст просуває тезу російської пропаганди про "воєнні злочини на Донбасі, які чинили обидві сторони".
"Щоб подивитися масштаби його зацикленості на "фар-райт наці" в Україні, можна подивитися на цю публікацію. А за авторським тегом можна почитати іншу його "творчість" про Україну і не тільки.
Він дуже щедро навалює на "Азов" і Редіса як неонацистів. Це його коментарі вже після оборони "Азовсталі". На питання "а як же нацизм в Росії?" каже "так, він там є, але ж США їх не озброюють". Попри те, що якраз через таких паразитів як він, західна зброя не доходить Азову", — зазначає Гірна.
"І ось останній його "вистріл" по нас усіх. У 2022 році у світ англійською мовою вийшла книга канадського професора Любомира Луцюка та історика (тепер нардепа) Володимира В'ятровича "Ворожі архіви" про УПА. Це дуже важливий набір документів НКВС з коментарями.
Це архів, який дуже важко вдалося в 90-х дістати з РФ нашій діаспорі, а потім оцифрувати історикам. Це документи про зачистки НКВС українського руху опору 40-60-х.Зокрема, до яких методів ті вдавалися, щоб скомпрометувати рух.Для західних профільних науковців це важливе джерело.
І тут одразу з'являється Голінкін зі статтею в американському видані The Nation «Чому американська бібліотечна асоціація відбілює історію українських нацистів?». З фоткою не УПА, а дивізії СС Галичина (проти якої УПА виступали). Російське посольство було дуже щасливе.
Після чого "комітет історичних матеріалів" Асоціації американських бібліотек вилучило книгу зі списку найкращих за минулий рік. І вибачилося. Тобто фактично там підіграли цьому мерзотнику і погодилися, що архіви та документи на тему з контекстом подій – це "відбілювання", – пише Гірна.
Один з упорядників книги, нардеп та історик Володимир В’ятрович вважає, що стаття Голінкіна є наклепницькою та повторює російські пропагандистські наративи. Він заявив, що автор статті не вважав за потрібне ознайомитися зі змістом книжки і не навів жодної цитати з неї на підтвердження своїх тез.
«У змісті теж нічого нового: в якості ілюстрації фото Гімлера та вояків Ваффен СС дивізії “Галичина”, про яку в книзі лише те, що командування УПА виступало проти її створення. Далі про те, що автором книги є Вʼятрович, який просунув через український парламент закон, що яке завдяки мені стало державною політикою в Україні. І, звичайно, покликання на головного борця з антисемітизмом українців Едуарда Долінского, якого залюбки цитують росіяни. Тобто все те, що десятки разів повторювали російські пропагандисти з різними прізвищами і різними мовами у різних виданнях з 2014 року», — написав В’ятрович.
В’ятрович також заявив, що автор цієї статті Лев Голінкін — «не новачок у цій брудній справі». «Він писав вже про фашистів на Майдані, нацистів у Азові та “не все так однозначно” зі знищенням Росією українських міст на Донбасі», — зазначив В’ятрович.
Як інформує Детектор медіа, Лев Голінкін позиціонує себе як українсько-американський журналіст. Прибув до США з Харкова у 1990 році, коли був дитиною. Він автор книжки спогадів про радянську Україну «Рюкзак, ведмідь і вісім ящиків горілки». Його матеріали про війну в Україні та українських ультраправих тощо з’являлися в The New York Times, The Washington Post, Los Angeles Times, CNN, Time та інших виданнях.
