Чому поява книжки на кшталт "Пригод (не)молодої української біженки в Європі" не за горами (ПОГЛЯД)
Літературознавиця, культурна менеджерка та кандидатка філологічних наук Тетяна Трофименко іронічно відреагувала на бурхливу дискусію у фейсбуці, яку викликала наша публікація Чим іноземні чоловіки відрізняються від українських. Розповідь біженки Олександри. Нижче Texty.org.ua публікують з дозволу авторки її пряму мову.
З інтересом спостерігала вчора за коментарями на фейсбук-сторінці "Текстів". "Тексти" дали уривки з інтерв'ю, що було опубліковано на сайті "Сестри". Українка, яка виїхала після повномасштабного до Польщі з двома дітьми та мамою, розповідає, як вона (оужас!) почала там знайомитися і зустрічатися з чоловіками (зі своїм розійшлася раніше).
Навалили, значить, цій українці (і "Текстам" заодно) усякого – від державної зради й низьких стандартів журналістики до побутового блядства. І думаю я оце, готуючи лекцію про творчість Ірени Карпи, що буквально дивом у нас виявився написаним масив текстів про жінку, яка живе без кордонів (і в моральному, і в географічному сенсі), має (оужас-2) різних сексуальних партнерів (партнерок), не єдине на все життя (оужас-3) кохання й дозволяє собі цікавитися шмоточками, а не тільки питанням збереження національної ідентичності.
Прописуючи цей образ на початку 2000-х, проскочили між совєцким "нізя", європейською толерантністю-новою щирістю й вітчизняним ідеологічним запитом на роль вірної дружини-матері-патріотки, що його посилила війна (категорична версія "кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями", як свідчать ті-таки коменти, поширюється знову на всіх іноземців; зрештою, це ж було вже – пригадуємо, скільки вигребла Шиян за секс своєї героїні з французом у романі "За спиною").
Я боюся уявити, що чекало б зараз авторку, яка написала би щось на кшталт "Пригод (не)молодої української біженки в Європі", хоча логіка життя підказує, що така книжка неодмінно з'явиться, – сподіваюся, під хорошим, важко вгадуваним псевдонімом.
