Том Купер: в Авдіївці росіяни досягли єдиного – захопили руїни після 10 років боїв і нищівних втрат

Щодо подій останніх днів в Авдіївці, почнімо з «українських втрат»…

Як зазначалося в одному з оновлень кілька днів тому: бойовий відхід є однією з найскладніших військових операцій, які тільки можна собі уявити. Тепер я можу продовжити спроби пояснити вам справжній жах спроби вийти з оточення, коли по вас стріляє ворог. Подумайте: щоб вижити, втекти, потрібно вийти з укриття, потрапити під ворожий вогонь. Навіть поодинці це складно… а тепер спробуйте зробити це з «цілою армією»: взводом, ротою, батальйоном чи бригадою. Зробіть це з десятком, сотнею, трьома-шістьма сотнями, кількома тисячами військових… спробуйте зберегти принаймні найціннішу техніку, коли робитимете це.

Коли всі [в російських мережах] радіють «перемозі» (або, навпаки, «гіркій і дорогій поразці» ЗСУ та України), я хочу бачити докази.

Ну так, несеться: ворог захопив штаб 2-ї роти 1-го батальйону 3-ї ОШБр і взяв у полон одного з її командирів (молодшого лейтенанта). Так, гуляє відео захоплених ще 6-7 полонених. Є ще відео поранених українських бійців, яким дають зателефонувати дружинам і розказати, що їх залишили напризволяще (такий варіант годі заперечити: уявляю, як паскудно почувалися їхні товариші по зброї, яким довелося це зробити)…

Але немає жодних відео, де «ЗСУ здаються в полон цілими колонами»; нема навіть таких, де були б 18-20 полонених, як тоді, коли росіяни взяли Лисичанськ. І хіба кілька фото та відео, де була б підбита українська техніка. Єдиний виняток – самохідна гаубиця «Дана» 110-тої мехбригади, яку, вочевидь, підбили FPV-дронами.

Натомість російські ІПСО-мастєра постять фоточки, як оця, на якій (неушкоджений) український Т-64, «броньований» цеглою та іншими підручними засобами:

…а потім порівнюють його з фото російської техніки, як оця БМП-3, озброєна засобами РЕБ, щоб угноблювати FPV-дрони:

…і все це, щоб зробити висновок, що в ЗСУ немає можливості проапгрейдити свою техніку.

Шо-шо, вибачте? Це все, що ВСЯ пудінг-машина може надати як «доказ» отієї «великої, прекрасної, фантастичної перемоги» під Авдіївкою?

Ах, ну звісно ж. Я ж можу помилятися. Не бачити головного, ага. Й так, у наступні дні все може змінитися. Можливо, ВСРФ навіть нададуть серйозні докази отих «масованих» втрат ЗСУ, про які вони зараз трублять.

… особливо, якщо російські мастєра пропаганди (ті, яких ще не встигли арештувати вірні придворні пси їхнього главнокомандующого) кинуться «видавати на гора» сфабриковані «доказові сюжети», як то вони завжди роблять. Ну, дійсно, чого б то зараз чинити інакше?

Тим часом, оскільки я певен, що окремі підрозділи ЗСУ зазнали «значних» (принаймні «неприємних») втрат, і полишаючи думку про долю поранених, залишених на милість «переможців» (від неї, як мінімум, у мене стає волосся дибки) – але ніде аж по досі я не знаходжу підтвердження про «8-9 українських батальйонів» (це якщо вони там загалі вживають слово «український»), які були б оточені, знищені, захоплені чи що інше. Навпаки: чим більше я шукаю, тим більш очевидними стають гігантські втрати ВСРФ.

Що ж, не втримаюсь і скажу: як на мене, росіяни досягли єдиного – захопили кілька великих куп руїн, що колись називалися Авдіївкою. І це після 10 років (ні, не двох) жорстоких боїв і (постійних) нищівних втрат десятка різних бригад «ДНР», ВСРФ і ГРУ?

Втім, як зіпсувати таке свято...

Та й пудінг мені не дасть: він щойно «телеграфував» командирові групи «центр» ВСРФ генералові-лейтенанту Андрію Мордвічеву – привітати його з перемогою і захопленням Авдіївки. А ще похвалив довгий список підрозділів (щось понад 10 бригад) з І армійського корпусу, 2-ї загальновійськової армії, 41-ї загальновійськової армії і 90-ї танкової дивізії.

...а після цього українці, як зазвичай, почали писати про «смерть ще одного російського генерала», мовляв, «мордвічев помер від серцевого нападу»...

Цей персонаж, мабуть, увійде в (російську) історію як «завойовник Авдіївки». Натомість тисячі його солдатів, убитих або покалічених у цій «славній битві», навряд чи потраплять у підручники...

Якщо, звісно, українці не потонули в інших (вочевидь, звичних для себе) істериках. На зразок «росіяни концентрують війська під Купʼянськом», продовжують наступ на захід від Авдіївки або «розгорнули масову атаку під Роботиним».

Гм...

Щодо Купʼянська: «війська, сконцентровані під містом» від початку складалися з 90-ї танкової дивізії. Але їй не вдалося «проїхати на Харків через Купʼянськ», бо її розгромили під час «визволення» руїн Авдіївки. А інша частина цього «гігантського скупчення» — 2-га «таманська» мотострілецька дивізія — завершила штурм українських позицій в районі Бахмута з таким успіхом, що ледве втримала під контролем Табаївку...

...тому надзвичайною несподіванкою стало те, що коли росіяни (можна навести довгий список підрозділів 1-ї гвардійської танкової армії ВСрф, ІІІ армійського корпусу, 25-тої ЗВА тощо) знову атакували на північ і схід від Купʼянська, то їх швидко відкинули...

Щодо району на захід від Авдіївки, то поки що переможні ВСРФ не вдавалися до «переслідування розбитих українців» та/або «обходу неіснуючих українських укріплень на захід від міста», але ходять чутки, що «резерви» (тобто залишки розбитих бригад) групи «Центр» уже розділилися і рухаються кудись в інше місце, ймовірно, до Бахмута та/або Запоріжжя.

Щодо Роботиного (дехто мене запитував), то, як видно на цьому відео, росіяни зайшли з близько тридцятьма Т-55 та іншими «посиленими» (але безнадійно застарілими) броньованими машинами, швидко втратили 18 штук – робота українських безпілотників і мін, – а також 70 убитими і 80 пораненими. А потім втекли з поля бою. Та й по всьому.

Оригінал тут, повний переклад на патреон-каналі Аналітика: переклади і першоджерела.

наступ окупантів втрати ворога авдіївка купер