Радянські методи правосуддя. За допомогою яких "трюків" в Україні можуть відправити у СІЗО (ПОГЛЯД)
Ексголова "Нафтогазу" Андрій Коболєв, якому в 2023-му оголосили підозру через премію (докладніше тут і тут), пише про радянські методи боротьби з «інакомислієм» на озброєнні сучасних українських правоохоронців. Нижче Texty.org.ua публікують точку зору Коболєва.
“Відсутність доказів і свідків не дуже бентежила законників… Масютка можна було засудити навіть за організацію землетрусу…
Не добившись “зізнання”, закликали експертів, людей з науковими титулами й приспаною совістю, які за добру оплату погодяться обґрунтувати запропоноване кагебістами”.
Це уривок з маловідомої, але цілком актуальної зараз книги В’ячеслава Чорновола “Правосуддя чи рецидиви терору?” (прочитати можна тут).
Серед багатьох прикладів про те, як радянська машина знищувала українську мову, культуру та інтелігенцію, Чорновіл описує судилише 1965 року над письменником Михайлом Масютком.
Масютка засудили на шість років ув’язнення через неправдиві свідчення та “експертизи” знатних науковців, які забажали лишатися невідомими. Щоправда, згодом їх все одно змогли встановити.
Минуло майже 60 років, але актуальність описаних в книзі проблем залишається.
За останній час всі ми стали свідками масових скарг бізнесу на тиск з боку правоохоронців.
Затримання та суд над власником інвестиційної компанії Concorde Capital Ігорем Мазепою зробив нерв більш публічним.
Через мою підозру НАБУ, де детективи дотепер не можуть визначитися у кваліфікації, я почав активно цікавитись перебігом інших кримінальних справ.
За останній рік безліч разів доводилося спілкуватися зі стороною захисту в багатьох економічних справах, де відсутні хабарі, але підзахисним інкримінується завдання збитків державі або третім особам.
Всі справи мають різну фабулу, перебувають на різних процесуальних стадіях, але мають і яскраво виражені спільні риси.
Ось основні з них:
Перша – це аутсорс процесу формулювання фабули справи.
Для доведення факту порушення закону слідчі та прокурори використовують висновки експертів.
Експертиза – це база. Вона є ключовим елементом всього ланцюжку слідчо-прокурорських трюків. Без неї все сиплеться.
Важливо розуміти, що експерти не є працівниками слідчого органу чи прокуратури. Ці люди залишаються повністю поза кадром. Зазвичай вони не приходять на суди на етапі досудового розслідування, їм не потрібно давати додаткових коментарів, щоб хоч якось обґрунтувати свою ж «роботу».
А саме їхній експертний висновок є ключовим аргументом для оголошення підозри! Мовляв, “ось, бачите, експерт каже, що злочин був”. А з іншого боку, їхня робота допомагає уникнення відповідальності слідчих та прокурорів, адже “це ж не ми, це написали експерти”.
Друга – це зміна “правил гри” заднім числом. Завжди підступно і неочевидно.
Про що мова? Отриману експертизу, про яку згадував вище, не вигідно застосовувати для «запобігання злочину». Тому слідчі та прокурори можуть зачекати скільки потрібно, аби обʼєкт їх інтересу розбудував більш пристойний бізнес з більшим прибутком.
Коли “клієнт достатньо дозріє” власнику приносять експертизу, яка стверджує, що в минулому, наприклад 10 років тому, хтось порушив закон у питанні, яке має суттєве значення для існування такого бізнесу.
Третя – визначення підозрюваного. Це наче знайти крайнього.
У питанні кого обрати жертвою правоохоронних органів нічого не обмежує.
Навіть якщо бізнесмен не мав жодного стосунку до дій, які на думку експертів порушували закон, його завжди можна запідозрити у впливі на тих, хто начебто «здійснював неправомірні дії».
А яким чином – це вже потік фантазії. Зазвичай слідчі та прокурори відмежовуються, що «суд розбереться», або вживають завчену сентенцію: «я глибоко переконаний».
Четверта – арешт та призначення застави непомірно великого розміру.
Після предʼявлення підозри на базі перелічених вище трюків висувається підозра.
На її підставі слідчі та прокурори вимагають арешту підозрюваного мотивуючи це ризиками, які вони не можуть обґрунтувати доказами.
Але стоп! Оскільки є експертиза, то «людина точно в чомусь винна».
І закінчується все пропозиціями застави. Це окремий розділ математики, який науковці ще не змогли відкрити людству.
Часом здається, що представники органів називають випадкові цифри: 300 мільйонів, 400 мільйонів, 500 мільйонів, мільярд.
Чому така пропозиція заставки? Звідки такі цифри? Відповідь, на жаль, не розкриває сутності цієї вселенської таємниці – “суд розбереться”.
Яка кінцева мета? Є кілька суб’єктивних факторів.
Хайп. Адже в соціальних мережах можна нескінченно звітувати про затримання, а потім кидати справу в довгу шухляду.
Виконання замовлень. Арешт – це дієвий інструмент як виразно продемонструвати серйозність намірів опоненту в комерційній чи політичній суперечці. Так само як і відправити його за ґрати, щоб не плутався під ногами.
Здирництво з метою вимагання заробітку. Думаю, тут пояснення не потрібні.
Але найбільш дієвою та небезпечною для жертви є збіг всіх трьох перелічених вище.
Насправді в описаних вище методах немає нічого нового.
Це продовження жорстоких і несправедливих радянських практик. З такими трюками будь-кого можна відправити у СІЗО.
Бентежить, що такі методи застосовуватись саме зараз. У час великої війни з Росією.
Так, війна є приводом для збільшення ролі силових структур та зменшення свобод громадян. Це війна і це логічно.
Але вона точно не може бути виправданням для подібних дій в стилі брежнєвської епохи.
Радянські методи правосуддя повертають нас у совок.
Крокуючи вперед, неможливо дивитися назад. Так можна зламати щось дуже важливе.
