Не просто пропаганда. Як росіяни втягують у війну жителів окупованих територій і зомбують дітей — дослідження
Соціологічні дослідження показують, що участь в інспірованих Кремлем організаціях має сильніший вплив на рішення піти на війну, ніж навіть найагресивніші заклики в ЗМІ.
Про це свідчить дослідження соціологинь Наталії Савельєвої та Світлани Єрпилєвої, опубліковане у журналі Sociological Forum, повідомляє CEPA.
Авторки провели інтерв'ю з мешканцями окупованої Росією частини Донбасу, серед тих, хто взявся за зброю проти України у 2014 році. Дослідження мало на меті зрозуміти, що мотивувало звичайних цивільних до участі в бойових діях і чи існувала якась передумова, що впливала на їхній вибір.
Як жителів Донбасу втягують у війну
Авторки виділили п'ять соціально обумовлених груп, які беруть участь у конфлікті. Серед мешканців Донбасу виокремилися дві категорії. По-перше, це пересічні громадяни, часто з високим рівнем освіти, які почали брати участь у діяльності "мобільних бригад" Антимайдану та інших подібних організацій, що виникли в Україні у 2013-14 роках за часів проросійського уряду президента Віктора Януковича. Українська влада стверджує, що провокатори з Росії брали активну участь в антимайданівських групах.
Соціологи припускають, що участь у таких організаціях втягувала цих людей у військову діяльність, насамперед через страх несхвалення або ворожості з боку власних товаришів. У той час як багато добровольців з Росії мали бойовий досвід та ідеологічну мотивацію, місцеві жителі часто опинялися на лінії фронту "випадково": або поступово втягуючись у діяльність парамілітарних груп, або через втрату роботи, бідність та відсутність альтернатив.
"Ця велика група "пересічних громадян" була втягнута у війну не автоматично, а в результаті низки рішень, які вони прийняли за пів року до цього. Спочатку вони не хотіли воювати", – пояснює Савельєва.
Цікаво, що психологи, які працюють з мобілізованими з Росії, відправленими на фронт після початку повномасштабного вторгнення, доходять схожих висновків. За їхніми словами, люди, отримуючи повістку або відвідуючи військкомат, все ще сподівалися уникнути потрапляння на фронт, але боялися не підкоритися наказам "людини в погонах". Психолог Катерина Кронгауз зазначає, що під впливом інерції люди приймають багато "маленьких не-рішень", які зрештою приводять їх на фронт проти їхньої волі.
Всі ці дослідження підкреслюють, що найефективніший спосіб залучити людину до війни – не пропаганда чи фінансова мотивація, а включення її в серію, на перший погляд, "невинних" дій. Відмова виконувати їх загрожує неприємними наслідками – від осуду до ув'язнення. Поступово погоджуючись на ці дії, люди виявляються менш здатними протистояти зовнішньому тиску і все більше залежать від думки оточення.
Ці методи активно застосовуються до дітей та підлітків на окупованих територіях України.
Як окупанти зомбують дітей
На відміну від "звичайної" пропаганди, наприклад, лекцій у класі, які школярі можуть мовчки відкидати, в цьому випадку діти занурюються в колективний досвід війни. З 1 вересня на всіх окупованих територіях було запроваджено обов'язкову початкову військову підготовку (НВП). Під час цих занять учнів 10-11 класів (віком 15-17 років) навчають стройового вишколу, поводження зі зброєю, використання гранат та керування безпілотниками.
Окрім занять з НВП, учні мають надавати практичну допомогу окупантам, виконуючи такі завдання, як плетіння маскувальних сіток та виготовлення окопних свічок. Стратегія полягає в тому, що навіть діти з проукраїнськими настроями, які можуть не підтримувати офіційну ідеологію "русского мира", будуть ненавмисно втягнуті в проросійську діяльність, і їм буде важко протистояти своїм одноліткам.
Водночас Росія створює мережу молодіжних центрів військово-спортивної підготовки за межами шкіл. Перші 12 відкрилися цього року в таких російських регіонах, як Бурятія, Татарстан, Калмикія та на окупованій території Донецької області. Лише у 2023 році вони планують підготувати 9 000 осіб віком від 14 до 35 років, залучивши до навчання "інструкторів з бойовим досвідом".
Окрім військової підготовки, молодь активно заохочують доносити та іншим чином "боротися з ворогами". Наприклад, у Криму активно набирають волонтерів для допомоги керівниці Ліги безпечного інтернету Катерині Мізуліній у "виявленні небезпечного контенту, пов'язаного з проведенням "спеціальної військової операції", що означає пошук "деструктивних публікацій у соціальних мережах". У цьому випадку переслідування інодумців стає для цих добровольців не тільки соціально прийнятною нормою, а й особистим досвідом.
Звісно, не можна оминути увагою і "звичайну" пропаганду, особливо спрямовану на дітей. Психологи підкреслюють, що діти схильні сприймати слова дорослих за чисту монету, і багато хто з них може піддатися впливу символів сили, влади та авторитету, що транслюються через пропаганду. Особливо сприйнятливі до пропаганди діти, у яких в сім'ї є проблеми з авторитетом.
Дитячі установки важко змінити
Біолог Ірина Якутенко наголошує, що набуті в дитинстві установки дуже важко піддаються корекції. За її словами, страх і агресивні реакції, прищеплені в дитинстві, автоматично проявляються в дорослому віці, навіть якщо вони суперечать свідомим поглядам людини.
Таку реакцію, яку називають "імпліцитною упередженістю", важко подолати. Через те, що люди навчені зневажати українців, інодумців, громадян західних країн тощо, є вже очевидні наслідки – наприклад, різке зростання насильства та етнічних конфліктів у Росії. І це може бути лише початком процесу.
