Що не так з виробництвом FPV-дронів в Україні: фахівець назвав основні проблеми
Співзасновник компанії з виробництва FPV-дронів AirUnit Андрій Штепа розповів в інтерв'ю Liga.net з якими викликами стикаються виробники безпілотників. ТЕКСТИ обрали найважливіше з розмови.
Штепа каже, що брак у цій сфері персоналу – це найголовніший фактор.
"Проблема всіх напрямів – нестача фахівців. Їх не більшає – когось мобілізують, хтось виїжджає з країни. Дехто з певних причин не хоче працювати, все це морально складно для всіх", – пояснює виробник дронів.
За його словами, знайти компоненти та комплектовання для складання або виробництва будь-чого в Україні – це взагалі не проблема.
"Ми нещодавно були на зустрічі з відділом Міністерства оборони, який називається науково-дослідний інститут при Міністерстві оборони України. Там нам запропонували відкриття фрезерування карбону для наших потреб. З самою сировиною та обладнанням немає проблем, навіть попри те, що Китай зараз обмежив експорт "товарів подвійного призначення", – описує ситуацію співрозмовник.
Фото: Валентина Поліщук/Ліга
Дії Китаю, за його словами, здорожчують вартість на 3-4%, тому доводиться додавати до ланцюжка постачань одну-дві країни, йти через Тайвань.
Ще одна проблема – це кадри. "Багато людей подумали, що вони – шалені інженери, розробники, і зараз створюють продукти, які з руками й ногами заберуть. Але вже понад рік вони сидять нікому не потрібні і не включаються до наших команд через уявну першість", – розповідає співрозмовник.
Андрій порівнює таких людей зі студентами, які щойно закінчили навчання і відразу хочуть йти на директорську посаду: "З такими людьми комунікувати майже неможливо".
Зараз компанія шукає інженерів через соцмережі, інтернет, знайомих. Єдиний інструмент пошуку відсутній. За місяць знайшли двох людей на інженерну посаду.
Третя проблема – взаємодія з державою.
"Держава наче дає інструменти та ресурси, але треба робити ремонт власним коштом – зазвичай це закинуті підприємства та голі ангари. Такий вигляд зараз має допомога. Але потрібно щось інше, адже інструменти силою не працюють", – продовжує співрозмовник. За його словами, Міноборони пропонує гранти від 10 000 до 50 000 євро, і останнє – це на вже акредитовані зразки, які вже приймаються на озброєння. "Для організації виробництва уніфікованих дронів – це не так вже й багато", – резюмує Андрій Штепа і додає, що водночас є "непогані рішення" – United24 і те, що роблять Держспецзв'язку разом з Мінцифрою: "У них є і досить потужні проєкти, вони й інвестують чимало".
Ще одне питання – відсутність можливості прозоро подати заявку на кодифікацію та сертифікацію, щоб отримати допуск до експлуатації (це не постановка на озброєння). Відсутнє відкрите джерело, де можна отримати необхідний пакет документів і просто це заповнити та відправити. Це може зробити тільки куратор, якого призначили від міністерства. Якщо його немає, то немає й інструкцій.
Є варіанти писати на офіційні пошти міністерства, але ймовірність, що там тобі швидко нададуть відповідь і спрямують правильно, теж є незначною, – каже Штепа. На його думку, першим кроком лояльного ставлення до виробників має бути створення контакт-центру та спрощення бронювання фахівців.
"Немає джерел інформаційної обізнаності всередині держави. Немає розуміння, де брати гранти, немає розуміння, куди бігти зі своїм рішенням, немає розуміння, як, що, куди", – підсумовує співрозмовник.
