Що отримала Росія, залякавши Ілона Маска. Енн Епплбом про протидію ядерному шантажу Росії
Американська журналістка і лауреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбом на сторінках The Atlantic пояснює страхом відмову Ілона Маска увімкнути зв'язок Starlink на запит України поблизу узбережжя Криму під час атаки морських дронів на ЧФ РФ у вересні 2022-го. Водночас авторка наголошує, що цей самий страх відчувають навіть західні уряди, які, налякані ядерним шантажем Кремля, постійно стримують надання Україні озброєнь.
Епплбом нагадує, що у вересні 2022 року Маск зателефонував своєму біографу Волтеру Айзексонові та сказав тому, що є "можливість", що атака з використанням морських безпілотників призведе до ядерної війни.
За словами Айзексона, Маск незадовго до цього розмовляв з послом Росії у Вашингтоні, який прямо попередив його, що будь-яка атака на Крим призведе до ядерного конфлікту. За словами Епплбом, Маск натякнув кільком іншим людям (хоча пізніше він це заперечував), що приблизно в той же час він розмовляв і з Путіним.
Далі Епплбом пише, що через кілька тижнів після нереалізованої операції ця ж українська команда знову здійснила подібну атаку.
"29 жовтня флотилія керованих начинених вибухівкою морських дронів досягла Севастопольської бухти, використавши іншу систему зв'язку. Вони вразили свої цілі та вивели з ладу російський фрегат "Адмірал Макаров". Команда вважає, що вони пошкодили щонайменше один підводний човен і щонайменше два інших катери", – розповідає авторка, посилаючись на свою розмову з українськими інженерами, які брали участь в операції.
"І що далі?" – запитує Енн Епплбом. І відповідає: "Ядерної війни не сталося. Попри побоювання Маска, тобто попри страхи, які йому втовкмачив російський посол, а можливо, і сам Путін, Третя світова війна не спалахнула в результаті цієї успішної атаки на кримський порт. Натомість російське військово-морське командування було налякане атакою настільки, що протягом наступних тижнів російські кораблі не виходили з Севастопольської бухти".
Епплбом пояснює, що познайомилася з українськими розробниками під час однієї зі своїх поїздок до України і що їй дали спробувати покерувати таким дроном на віддаленій водоймі. (Це як грати у відеогру, описує враження журналістка).
Енн Епплбом нагадує, що ці морські дрони маленькі, малопомітні та здатні долати понад 650 миль. Їх постійно вдосконалюють, і вона бачила вже "п’яте покоління" цих дронів.
Морські дрони є важливою частиною українського способу ведення війни
Як і повітряні дрони, зазначає Епплбом, морські є важливою частиною українського способу ведення війни. Не маючи змоги конкурувати на рівних з літаками чи кораблями проти набагато більшої російської армії, Україна використовує крихітні, високотехнологічні, розроблені на замовлення і порівняно дешеві пристрої, які можуть вивести з ладу велику, дорогу артилерію, танки і кораблі.
Багато з цих пристроїв створені групами, які не зовсім належать до військових, але водночас й не є приватними. Ця мережева низова асиметрична відповідь є частиною того, як українці сподіваються виграти війну. "Це Україна. Ми гібридні", – сказав журналістці один з інженерів.
Він також додав, що хоча його дрони не знищили весь Чорноморський флот, вони вплинули на хід війни. Російські військові кораблі стали більш обережними. Замість того, щоб фізично блокувати українські зерновози, як очікували деякі спостерігачі, вони залишилися в порту.
Маск помилився. Замість того, щоб розпалити Третю світову війну, атака морських безпілотників допомогла зменшити насильство та захистити торгівлю
"Тобто Маск помилився. Замість того, щоб розпалити Третю світову війну, атака морських безпілотників допомогла зменшити насильство, захистити торгівлю, підтримати українських фермерів і, можливо, навіть гарантувати, що деякі люди за межами України не будуть голодувати.
Якби не зарозумілість Маска, ці наслідки могли б відчутися раніше. Можливо, перша атака могла б знищити більше кораблів, ракети яких вбивають мирних жителів в українських містах. Можливо, в результаті загинуло б менше людей. І, можливо, війна, яка закінчиться, коли Україна поверне собі свою територію і припинить страждання власних громадян на цій території, була б ближчою до свого завершення", – пише Епплбом.
Це, на думку Енн Епплбом, повчальна історія про зарозумілість мільярдера, який став відігравати мінливу роль у зовнішній політиці США. Але це також історія про страх, посіяний і підтриманий росіянами, навмисно створений для того, щоб сформувати ширше сприйняття цієї війни на Заході.
Читайте також: На контрнаступ ЗСУ чекає увесь вільний світ. Україна може змінити геополітику на ціле покоління, – Енн Епплбом
Журналістка зазначає, що Маск не самотній у своєму страху: багато людей у Вашингтоні, Берліні, Брюсселі та інших європейських столицях також були залякані розмовами з російськими послами, погрозами російських лідерів і кадрами ядерних вибухів, показаними на російському державному телебаченні.
"Росіяни роблять це не просто так: страх перед ескалацією покликаний створити самостримування – і він працює. У 2014 році західні лідери, побоюючись ескалації, радили Україні не давати відсіч, коли Росія вторглася до Криму. Ця порада призвела до страждань людей, заарештованих, ув'язнених і вигнаних з півострова. Вона також переконала росіян продовжити вторгнення на схід України. Вони зупинилися лише тоді, коли українці дали відсіч", – пише Епплбом.
Вона нагадує, що з 2014 по 2022 рік Сполучені Штати та європейські країни, побоюючись спровокувати напад Росії, обмежили або заборонили продаж зброї Україні. На думку журналістки, це теж виявилося жахливою помилкою, що мала наслідки: якби росіяни справді боялися української армії, вони, можливо, взагалі ніколи не розпочали б повномасштабного вторгнення.
"Навіть коли минулого року почалося повномасштабне вторгнення, аморфний страх перед російською реакцією знову переконав американців і європейців утриматися від надання Україні далекобійної зброї, частково через побоювання, що може статися, якщо вона буде використана для ураження російських об'єктів. Але тоді українці використали свою власну зброю для ураження російських цілей, спочатку в прикордонному регіоні, потім у Москві, Пскові та інших містах. Ядерної війни тоді теж не сталося", – пише Епплбом.
Вона вказує, що така сама ситуація виникала майже з кожним важливим класом озброєнь. І кожна з цих затримок призвела до втрати часу. А час коштував життів – можливо, десятків тисяч життів, наголошує Епплбом.
"Путіна провокує не опір, а слабкість"
"Подумайте, який вигляд мав би світ, якби ядерні погрози Путіна не вплинули на нашу уяву так сильно. Якби Маск не був наляканий російською пропагандою, то частина російського флоту могла б бути виведена з ладу на місяць раніше. Якби Вашингтон, Лондон, Париж і Берлін не були налякані російською пропагандою, то українці могли б вигнати росіян раніше, і війна могла б закінчитися. Смерть, жах і терор були результатом кожного разу, коли зовнішні сили не наважувалися допомогти Україні.
Завжди є "нетривіальна можливість", за висловом Ілона Маска, що росіяни застосують ядерну зброю; також була ненульова ймовірність того, що випробування ядерної бомби Робертом Оппенгеймером підірве планету. Але якщо ми хочемо утримати росіян від використання ядерної зброї, у нас є інші способи зробити це.
Наша власна ядерна зброя і наші переважні звичайні збройні сили є потужними факторами стримування: більшість аналітиків вважають, що це пояснює, чому Росія навмисно не вразила жодної цілі на території НАТО. Недвозначні натяки Китаю та Індії на те, що ядерна ескалація була б жахливою помилкою, а також заяви про неприйнятність ядерної війни з боку G20, ООН та інших організацій також допомагають.
Українські атаки – особливо несподівані, асиметричні атаки, як-от морськими безпілотниками – також є формою стримування. Так само як і наша постійна підтримка України. Щоразу, коли ми оголошуємо про чергове постачання зброї, або ЄС бере на себе чергові фінансові зобов'язання, або президент Джо Байден робить чергову заяву про підтримку, росіяни знають, що ціна окупації та будь-якої ескалації стає дедалі вищою. Путіна провокує не опір, а слабкість, – підсумовує Епплбом.
