Росіяни розробляють арсенал смертоносніших дистанційно пілотованих дронів, але їх бюрократія все гальмує – Forbes
Технологічний журналіст, автор книги «Swarm Troopers: Як малі дрони завоюють світ» Девід Гемблінг пише для Forbes про те, що готується новий російський арсенал більш смертоносних дистанційно пілотованих дронів — за умови, що росіяни зможуть подолати бюрократію.
ТЕКСТИ публікують переклад статті, який зробив наш читач Дмитро Івахненко.
Лише через рік після їхнього першого використання в Україні, дистанційно пілотовані дрони-камікадзе (FPV) довели свою неймовірну дієвість. Ця зброя вартістю 500 доларів може знищити танк вартістю в мільйони на відстані в кілька кілометрів. Російські війська теж широко сприйняли дрони-камікадзе, попри опір з боку вищого командування, і російські інженери зараз працюють над тим, щоб зробити їх потужнішими, з більшою дальністю дії, розумнішим наведенням і меншою потребою в людині-операторі. Технологія прогресує, але стримується військовою політикою.
Семюель Бендетт, експерт з російських безпілотників і радник аналітичного центру ВМС, сказав Форбс, що нині російські дистанційно пілотовані дрони здебільшого використовують нерегулярні підрозділи з ОРДЛО і найманці на кшталт "Вагнера".
Десятки дистанційно пілотованих камікадзе, зібрані російською волонтерською групою Судоплатова. Дистанційно пілотовані дрони все ще виготовляються вручну такими групами, а не оборонною промисловістю. Фото: Forbes
«Офіційні військові частини мають на озброєнні менше одиниць дистанційно пілотованих літальних апаратів, їх використання ще не відображено в офіційних бойових статутах чи інструкціях», — каже Бендетт.
«Минулого місяця на виставці Армія-2023 було представлено багато дистанційно пілотованих апаратів і квадрокоптерів, які відвертали увагу від звичайних великих безпілотників. Але міноборони Росії вже вклало забагато грошей в застарілі апарати та системи безпілотників, аби швидко адаптуватися», — додає експерт.
Більші боєголовки
Як і у випадку з попередніми розробками дистанційно пілотованих апаратів, останні вдосконалені моделі надходять від невеликих стартапів і волонтерських організацій. Однією з очевидних тенденцій є збільшення розміру боєголовок.
Обидві сторони почали з дистанційно пілотованих дронів, які можуть нести вагу 1,5 кг (приблизно вдвічі більше, аніж дрони типу "Мавік"), що достатньо для боєголовки РПГ або подібного корисного навантаження. Але для надійного знищення танка одним ударом потрібні більші боєголовки, і обидві сторони пропонують «важкі» варіанти.
Остання розробка російської групи Судоплатова несе 3-кілограмову боєголовку, як і новий дрон Лотосник. Вартість вказується в районі 400 доларів. Ще одна російська група продемонструвала дистанційно пілотовані апарати з бойовою частиною КЗ-6, такою ж, як і на боєприпасі Ланцет. Ланцет, здається, досить дієвий проти танків.
Бортові антени забезпечують більшу дальність
Олександр Ходаковський, провідний фахівець з безпілотників проросійського батальйону «Восток», нещодавно прокоментував у своєму Telegram-каналі, що він представив установку, яка дає можливість оператору безпілотника перебувати в бункері.
Для цього використовується спеціальна антена, яка зветься Башта, і також дозволяє пілотам керувати дистанційно пілотованими дронами з бронетехніки. Україна націлилася на російських операторів безпілотників, і Ходаковський хвалиться, що з моменту впровадження цієї установки не було втрачено жодного оператора.
Солдати армії США з наземною антеною. Подібні антени використовуються для збільшення дальності дронів. Фото: Forbes
Обидві сторони також тепер використовують "дрони-ретранслятори" – квадрокоптери, які діють як летючі ретранслятори зв’язку. Зв'язок зазвичай обмежується прямою видимістю, а летючий ретранслятор збільшує дальність дії безпілотників на кілька миль, даючи їм можливість вражати цілі далеко за лінією фронту. Оператор тримається далеко від подій, хоча комусь все ще потрібно бути на місці, аби запустити дрон.
У перспективі це може стати подібним на операцію безпілотників ВПС США, в якій пілоти на авіабазі Кріч в Неваді керують через ретранслятори безпілотниками MQ-9 Reapers на іншому кінці світу через супутниковий зв’язок. Можливо, ми й не побачимо тут нічого настільки складного, але центральний загін елітних пілотів дистанційно пілотованих апаратів може виконувати завдання на чималій території, звільняючи передові війська від необхідності бути досвідченими операторами безпілотників.
Віддалений запуск
Застосування цієї ідеї перетворює дистанційно пілотовані дрони на оборонну зброю, яка доповнює мінні поля. В липні агенція ТАРС повідомила, що Російський Центр комплексних безпілотних рішень розробив методику переходу дистанційно пілотованих дронів Джокер в сплячий режим. Попередньо розставлені безпілотники можна заздалегідь за декілька тижнів залишити у сплячому режимі на дахах будинків або в інших вигідних точках на лінії наступу ворога. Після активації дрони можуть здійснювати раптові атаки з близької відстані, не потребуючи людських рук.
Дистанційно запущені дрони подібного типу можуть також бути використані в атаці. На виставці Армія 2023 компанія «Зв’язок Спецзахист» продемонструвала носій дистанційно пілотованих апаратів. Це більший безпілотник авіаційного типу, який несе дистанційно пілотовані дрони та випускає їх у цільову зону. Носій також діє як летючий ретранслятор зв'язку. Хоча це робить усю систему значно складнішою та дорожчою, вона потенційно дозволяє кільком дистанційно пілотованим дронам завдавати ударів глибоко в тилу ворога.
Розумніші дрони
Дистанційно пілотовані дрони також стають розумнішими. Зараз оператор повинен керувати безпілотником аж до моменту удару в ціль. Однак зв’язок у зоні прямої видимості означає, що відеосигнал від дрона зазвичай переривається за пів секунди до того, як він влучить, тому є ризик, що ціль, особливо якщо вона швидко маневрує, може втекти. Розробники російського дистанційно пілотованого дрона «Овод» кажуть, що навчили систему з нейромережею фіксувати об’єкти, і тепер він може стежити за рухомими цілями з 90% надійністю. Це нагадує систему наведення, яку використовує американський дрон "Свічблейд-300". Якщо вона дієва, вона може значно підвищити відсоток вдалих влучень і дозволить менш досвідченим операторам використовувати дистанційно пілотовані апарати.
Безпілотник «Овод» тепер має систему бачення на основі нейронної мережі, здатну націлюватися на цілі. Фото: Forbes
Дмитро Кузякін з Центру комплексних безпілотних рішень заявив російському державному телебаченню, що «деякі [безпілотники з самонаведенням на ціль] можуть навіть переслідувати та цілити у гвинтокрили». Гвинтокрили зазвичай швидші, ніж дистанційно пілотовані дрони, але здатність до самонаведення становить загрозу для гвинтокрилів, які здійснюють атаки з підскоку, і потенційно дає наземним військам багато протигвинтокрильної/протитанкової зброї за кілька сотень доларів.
Технологія швидка, але ведмідь повільний
Усі ці нові можливості мають величезний потенціал, але, як пояснює Бендетт, технологія просувається надто швидко для повільних темпів адаптації російської армії.
«Офіційної підготовки пілотів у військових школах немає. Навчання проводиться в певних військових округах або на базах, але немає офіційної директиви міністерства оборони щодо впровадження цієї технології безпілотників у всіх службах», — каже Бендетт. «Досвід бойових дій дистанційно пілотованих апаратів не поширюється широко і рівномірно, а, на думку багатьох російських коментаторів, тактична ситуація постійно змінюється через стрімкий розвиток дистанційно пілотованих дронів».
Є певні сумніви щодо того, наскільки російська військова бюрократія прихильна до дистанційно пілотованих дронів, а тим часом солдати все ще мають закуповувати власні, оскільки вони не видаються через звичайні канали.
«Відносини між офіційними установами міноборони РФ, військово-промисловим комплексом і волонтерами все ще досить слабкі, навіть у світлі успіхів дистанційно пілотованих дронів, які вже помітні на фронті», — каже Бендетт. «Ці стосунки все ще розвиваються, але ймовірно, що волонтери ще деякий час будуть доставляти власні дистанційно пілотовані дрони на фронт».
Російські інженери розробляють безліч технологій, щоб зробити дистанційно пілотовані апарати ще небезпечнішими, але їм складно швидко їх запровадити.
Українці, звісно, працюють над паралельними розробками, багато з яких дуже схожі на російські відповідники, та більш відкрита та децентралізована українська система (як видно з дуже успішної ініціативи «Армія дронів») може дати певну перевагу, коли йдеться про масштабне розгортання нових технологій.
