Том Купер: російські джерела повідомляють про щось на кшталт "краху їхнього фронту" на одному з напрямків

Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ

ПОВІТРЯНА / РАКЕТНА ВІЙНА

17 серпня… росіяни запустили потік «шахедів-136» по українських [дунайських] портах Рені та Ізмаїл на кордоні з Румунією. ПС ЗСУ заявили, що 16 безпілотників було збито, проте кілька прорвалося й знищило від 2000 до 25000 (дані різняться) тонн пшениці в одному з терміналів.

19 серпня… в ніч з 18 на 19.08 росіяни запустили новий потік «шахедів-136». Хоча українські повітряні сили знову майже всі позбивали, принаймні один безпілотник вразив воєнний авіазавод у Лисогірці, підірвавши склад із невикористовуваними (проте досить небезпечними) старими бомбами (типу FAB-250M-46 із 40-х років). Іншими словами, попри значну «видовищність», бо ж було вдосталь «вогню та диму», це була повністю безглузда атака.

…у відповідь, того ж ранку, чотири українські квадрокоптери атакували авіабазу «Сольци-2» в Новгородській області РФ – вона за 600 км на північ від кордону України. Один із дронів ударив по бомбардувальнику Ту-22М-3, якраз коли його заправляли, що спричинило займання: в результаті вибухнули два бомбардувальники, а третій було так пошкоджено, що він вже не підлягає ремонту.

Згідно з найновішими звітами, при цьому загинули 6-7 осіб (включно з одним пілотом та чотирма механіками) й ще 11 було поранено. Джерела в Росії повідомляють, що протиповітряна оборона бази була ослаблена: всі радари та ракетні установки стягнули на захист Москви й тому на руках у місцевого ППО залишилися хіба «пару калашнікових». Так само на базі було знищено чотири готові до запуску ракети Х-22 й одна машина з пальним.

Ілюстрація: Том Купер

Приблизно тоді ж у Чернігівському драматичному театрі розпочалася виставка українських вітчизняних безпілотників. Організатором заходу була Марія Берлінська і, як було заявлено, учасники дізналися про точне місце події «лише за кілька годин» до початку. Проте російське ГРУ якось дізналося про це – відтак по локації було запущено одну квазібалістичну ракету «Іскандер-М».

Повітряну тривогу оголосили вчасно, проте, попри попередження, багато учасників та відвідувачів виставки залишилися нагорі чи й вийшли назовні. В результаті семеро загиблих і більш як 130 поранених.

Тим часом Вашингтон офіційно «підтвердив», що в Україну поставлені комплекси «Patriot» типу МІМ-104 [одна така батарея коштує 1 млрд дол. – перекл.]. Відповідно, комплекс поєднує установки типів PAC-2GEM, PAC-2GEM-C, PAC-2GEM-T, PAC-3CRI та PAC-3MSE.

Виробник «Patriot» – корпорація Lockheed-Martin – запевнила, що PAC-3MSE є «найбільш новітньою установкою перехоплення ракет», яка все ще проходила тестування, коли українці вже почали збивати перші «Кінджали» з допомогою старіших версій у середині травня. Тобто «давніші варіанти» теж працюють «нічо так».

БИТВА ЗА ДОНБАС

Купʼянськ… Протягом кількох минулих днів росіяни продовжували атакувати місто з північного та північно-східного боку, але жодних помітних успіхів не здобули.

Кремінна… Ходять чутки, що десь 17 чи 18 серпня росіяни розпочали потужний наступ у північному секторі Кремінної. Певно, вони наштовхнулися на позиції 67-мої механізованої бригади, яка має на озброєнні передані Словенією танки M-55S (модернізовані Т-55 із британською гарматою L7 калібру 105 мм), а потім… що ж, кажуть, для росіян цей похід завершився там, де й починався, от тільки доброго десятка своїх танків та БМП вони не дорахувалися…

Тим часом ЗСУ залучили в боях у Серебрянському лісі 92-гу механізовану бригаду та — вочевидь — бригаду НГ «Азов» (колишній полк «Азов»). Думаю, на цьому російські спроби наступу в цьому районі завершаться.

Сіверськ… 17 і 18 серпня росіяни також спробували провести масований наступ на позиції 81-шої аеромобільної бригади в Білогорівці (тій, що на Сіверському Донці). Ситуація була складна, проте українці втримали свої позиції.

Кліщіївка… 15 серпня я вже писав, що ВСРФ розпочали великий наступ на Кліщіївку — про яку відтоді (навіть досі) згадують як про «повернуту росіянами». Насправді виявилося, що це була контратака з різних боків двома штурмовими групами: по три танки Т-90М, девʼять БМП та 70-80 піхотинців у кожній (дехто стверджує, що піхоти було більше, але поки най буде так) — одна рушила до Кліщіївки, а друга до Андріївки (яку на Заході багато хто вважає «сірою зоною / нічиєю землею»). Так чи ні, але цей задум росіян закінчився повною поразкою — на вихідні позиції повернулися лише три БМП (із шістьох задіяних танків та 18 броньовиків).

Підведу риску: і Кліщіївка, і Андріївка зостаються під упевненим контролем українців, тож після кількох днів «боїв за кожну посадку» ЗСУ пересувають свою лінію фронту до залізниці (зокрема й тому, що через ті бої розпочалося кілька пожеж, які вітер поніс у бік позицій росіян). Повідомляють, що жива сила росіян, із якою тут мають справу ЗСУ, це суміш ВДВ, БАРС (українці називають їх «еспаньйолами»: це хулігани, російські футбольні фанати), «ахмати» та інші «добровольчі» підрозділи.

УКРАЇНСЬКИЙ КОНТРНАСТУП

Старомлинівка… Завітне Бажання зараз утримують (барабанний дріб!) — побита російська 60-та мотострілецька бригада і 247-й полк ВДВ. Штаб 5-тої ЗВА «посилив» їхній східний фланг 37-мою, а західний фланг — 34-тою мотострілецькими бригадами, тримаючи 136-ту мотострілецьку далі від фронту. Навряд чи хоч один зі згаданих підрозділів має більше, ніж 40–45% штатної кількості особового складу.

Орієнтовно 16-17 серпня українські 35-та і 37-ма бригади морської піхоти розпочали наступ уздовж східного берега річки Мокрі Яли, а 18-19 серпня ЗСУ влаштували диверсійну атаку на Дорожнянку, щоб завадити командуванню 5-тої ЗВА перекинути резерви на той напрям.

Наступ у бік Старомлинівки просувався дуже добре, вже було знищено кілька російських танків, — аж раптом, вочевидь, «несподівано» — залучені в наступі підрозділи зазнали масованого артобстрілу, що міг призвести до «значних втрат». З того, що я чув, поки незрозуміло, що сталося: «хтось (з українського боку) впоров дурницю» чи, може, росіяни (чи не вперше) зуміли не обгидитися. Однак після обіду того ж дня українці розпочали наступ у напрямку Новодонецького, а також уздовж західного берега Мокрих Ялів. Отже, наразі ЗСУ наступають на південному напрямку і знову атакують Старомлинівку із північного сходу.

Ілюстрація: Том Купер

Роботине... Близько тижня тому російська 58-а ЗВА спочатку стягнула в Роботине 291-шу ОМСБр, 1430-ту і 1441-шу ОМСБр, а також батальйон 810-тої окремої мотострілецької бригади морської піхоти, потім вивела більшу частину з них в окопний комплекс на південь від села, а в Новокопівку ввела 56-ту і 108-му ОМСБр, а також 201-шу ОМСБр (остання більш відома як «полк імені Платовського», або «казакі Кадієва», себто підрозділ «народної міліції» з Луганщини) в Новопрокопівку.

Натомість десь 18 або 19 серпня ЗСУ — після здійснення відволікаючої атаки на Нестрянку (близько 10 км на захід від Роботиного) з метою перешкодити командуванню 58-мої ЗВА перекинути ще більше військ у район Роботиного — мали розпочати масштабну атаку на південний схід від села.

Повідомляють, що на заході 65-та механізована бригада прорвала російську лінію на захід від Роботиного і має просуватися в південному напрямку.

На Сході... незрозуміло, хто саме, але один з українських підрозділів мав захопити пагорб 166 на російській «1-й (великій) лінії оборони» між Новопрокопівкою і Вербовим, розгромивши заодно БАРС-3 і БАРС-14.

Детальніше про те, чому цей пагорб такий важливий: по суті, це найвища висота в цій частині України, з якої відкривається вид на все — від Роботиного на півночі до Токмака на півдні. Я сумніваюся, що битва за цей пагорб закінчилася: росіяни, безсумнівно, зроблять усе можливе аби захопити його знову. (Щодо назви, чому «Пагорб 166»: якщо військові картографи не знають точних назв, вони, як правило, називають пагорби за висотою. Тож він називається, тому що знаходиться на висоті 166 метрів над рівнем моря).

Крім того, з Новопрокопівки, що на південь від Роботиного, повідомляють про «запеклі бої» або «масовані артилерійські обстріли»: здається, українці або вже прорвали оборону 56-тої і 108-мої ВДВ та 201-шої ОМБр (вибачте, переплутав, правильне позначення — 6-та ОМБр), або ж обстрілюють місцевість «як навіжені», готуючись до наступу.

Відтоді російські джерела повідомляють про щось на кшталт «краху їхнього фронту», хоча я не певний, де саме...

Оригінал тут, повний переклад на патреон-каналі Аналітика: переклади і першоджерела.

стратегія купер хід війни контрнаступ зсу тактика