Оголились приголомшливі ландшафти. Що відбувається на місці Каховського водосховища
Провідна наукова співробітниця Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного і член Української природоохоронної групи Анна Куземко побувала на місці колишнього Каховського моря. У великому інтерв'ю LB.ua науковиця розповіла, що вона там побачила. ТЕКСТИ обрали найцікавіші фрагменти розмови, далі впорядкована пряма мова Куземко.
Ми побували в кількох балках і побачили, наскільки швидко все почало заростати. Дуже багато молоденьких сіянців різних рослин. Судячи з тих світлин, які нам нещодавно надіслали колеги з НПП “Кам’янська Січ”, фактично ті балки зараз уже зелені. Тобто рослинність розвивається високими темпами.
Коли ми обговорювали наслідки підриву греблі, то вважали, що одним з найбільших джерел небезпеки стане мул на дні водосховища, в якому накопичилось багато важких металів, радіонуклідів. Він висихатиме і його розноситиме вітер. Такою була гіпотеза. Але насправді таких мулів, які розвіювалися б, ми не побачили. Їх тільки незначна частина.
Оголились приголомшливі ландшафти. Приміром, балка біля селища Республіканець. Вода там опустилась на 9–10 метрів. І ми очікували, що все буде вкрите мулами, але на них за багато років утворилася товща черепашок молюска дрейсени. Шари з неї присутні на значних площах.
Або річка Кам’янка. Її затопили 70 років тому, і вистачило трьох тижнів, щоб вона з’явилась на поверхні землі й знову утворила русло. У багатьох балках назовні також виходять струмочками ґрунтові води і місцями затоплюють дно. Побачили колись поховані ґрунти й залишки саду на них — фруктові дерева, які теж обліплені мушлями дрейсени.
Фото: Анна Куземко
Я не сподівалась, по-перше, що буде така величезна кількість сіянців. Бо всі боялись спустелювання. А по-друге, що сформувались ці площі, вкриті дрейсеною. До речі, ми очікували, що там буде сморід через тонни загиблих молюсків, ракоподібних, риби, які розкладатимуться. На те вказували багато спеціалістів. Але такого сильного запаху гниття не відчувалось. Скоріше, був морський запах, як на Сивашах, де дуже засолено. Оце теж стало несподіванкою, бо ми боялись, що все буде набагато гірше.
Ми зафіксували шість видів рослин на той момент. Важко сказати, багато це чи мало, але ми не сподівались і на них. Вважали, що це дуже рано, щоб поширилося і проросло насіння.
Більшість із тих шести видів — чужорідні. Це череда листяна з Північної Америки, яка витісняє нашу череду трироздільну, плоскуха, сіянці гледичії, клена американського, аморфи кущової. Тобто з-поміж деревних видів переважають чужорідні. Чужорідні види сьогодні визнані однією з глобальних екологічних проблем в усьому світі, і це потужний фактор деградації біорізноманіття.
Якщо говорити про наші аборигенні види, то почали відновлюватися очерет, деякі верби, тополі. Думаю, зараз там уже набагато більше видів.
Пустелі там однозначно не буде. Як мінімум там є ґрунтові води, відновилися русла річок, русло Дніпра відновиться. Тому все ж рослинність так чи інакше формується. Найімовірніше, там переважатимуть чужорідні види. Але я не думаю, що будуть тільки вони. Скажімо так: утворюватимуться якісь заплавні екосистеми з, ймовірно, значним поширенням неаборигенних видів. Але вони теж надаватимуть певні екосистемні послуги.
Якщо найближчим часом не почнеться відновлення греблі, то матимемо унікальну можливість спостерігати, як розвиватиметься рослинність на цій території.
Коли формувався Великий Луг, Дніпро був у нормальному природному руслі. Зараз однієї греблі не стало в такий жахливий спосіб. Але насправді це можна розглядати і як шанс, щоб хоча б якось поліпшити стан довкілля в регіоні. І тим людям, які зараз страждають від нестачі питної води, буде краще, якщо водність річок збільшиться. Бо це взаємопов’язані речі. Утворення водосховища знову — це таке «лікування симптому без усунення причини хвороби».
Нормальною практикою для таких територій є залуження, тобто відновлення рослинності лучної або степової, відновлення заплавних лісів. І щоб там росла не робінія (біла акація), гледичія і клен американський, а тополі, верби, вільхи, характерні для цієї місцевості. Ота Геродотова Гілея, яка формувалась у пониззях Дніпра. Я думаю, що ці заплавні ліси в будь-якому разі будуть відновлюватися навіть без участі людини. Але якщо посадити природні види верб і тополь, то зрозуміло, що процес піде швидше.
І практика відновлення є. Можливо, ви чули про Тарутинський степ, який у 2016 році розорали. Зараз там триває активний експеримент з відновлення степової рослинності. У країнах Європи це взагалі здійснюється в дуже великих масштабах. Йдеться не просто про спонтанний ревайлдинг, а саме про активне відновлення природної рослинності як політику. Тобто це цілком можливо.
Якщо ми маємо водосховище, то ми маємо один тип біотопу – товщу води. Зрозуміло, що в ній утворюється своя екосистема. Там є риба, безхребетні, макрофіти, водорості. Але ця структура недостатньо природна. Там погіршена проточність, високе випаровування з великого водного дзеркала. Вода застоюється, цвіте.
Якщо це заплавний комплекс, то ми маємо русло річки, маємо в ньому судинні рослини, які ростуть у воді, маємо рибу, комах, прибережну рослинність, маємо луки, піски, болота, заплавні ліси. Багато-багато різних екосистем. Усі вони надають певні екосистемні послуги, і цей ефект посилюється поєднанням цих послуг. Це складна система, яка має більше властивостей, ніж її окремі компоненти.
Що стається з нашою товщею води в разі якихось екстремальних подій? Прорив греблі – і ми маємо масштабну екологічну катастрофу. Якщо є різноманіття екосистем, то коли щось одне зникає, щось інше приходить на зміну. Баланс не руйнується в одну мить. І немає настільки значних негативних наслідків. Бо одне регулює інше.
З погляду екології те водосховище однозначно не варто відновлювати. З погляду вирішення соціально-економічних питань: вода для населення, промисловості, сільського господарства, охолодження АЕС, енергетика — упевнена, є альтернативи. Бо все ж за 70 років наука і технології не стояли на місці. І можливо, щоб вирішити всі ці питання, не потрібно застосовувати застарілі 70-річні технології.
Те, що є зараз — будемо розробляти проєкт без оцінки впливу на довкілля, — це взагалі порушення законодавства, яке передбачає таку оцінку, незалежно від того йдеться про Каховську ГЕС чи щось інше.
У нас є дві крайнощі. З одного боку, відновлення греблі, якою вона була 70 років тому. З іншого — відновлення Великого Лугу. Думаю, що дуже багато прибічників саме цих двох крайніх точок зору. Але не можуть ці крайні варіанти бути істинними. Істина десь посередині.
