Як можна прорвати російську морську блокаду за допомогою конвоїв НАТО: пояснює Джеймс Ставрідіс
Понад 30 років тому тодішній капітан-лейтенант Джеймс Ставрідіс брав участь в операції Earnest Will ("Серйозна воля"), яка допомогла запобігти спробі Ірану закрити Ормузьку протоку і таким чином відрізати 25% світових поставок вуглеводнів.
"Ця успішна місія дає приблизний план того, як прорвати незаконну блокаду сьогодні", – пише колишній головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі, адмірал у відставці Джеймс Ставрідіс у колонці для Bloomberg. ТЕКСТИ публікують адаптований і скорочений переклад матеріалу.
Окрім припинення участі Росії у зерновій угоді, яка була укладена за сприяння ООН і Туреччини, Путін заявив, що може почати нападати на зерновози, які все ще курсують міжнародними водами Чорного моря. Це дуже ускладнить, якщо не унеможливить, для вантажовідправників зерна та іншої сільськогосподарської продукції отримання страховки – фактично створить блокаду.
Згідно з міжнародним правом, такі блокади є незаконними. Між сторонами немає стану оголошеної війни (нагадаємо, що це, за словами самого Путіна, лише "спеціальна військова операція"), і це безпосередньо обмежило б свободу у відкритому морі. Путін також використовує голод як зброю, припиняючи постачання продовольства до Північної Африки та інших частин глобального півдня. Україна є одним з найбільших світових експортерів кількох ключових зернових культур, добрив і олій.
Фото: Українська зернова асоціація
Як Захід може відреагувати на дії Путіна? І що він може зробити у відповідь?
Для початку, США можуть винести уроки з власної історії. Наприкінці 1980-х років у Перській затоці Вашингтон пішов на екстраординарний крок і "перепідпорядкував" кувейтські нафтові танкери, перевівши їх під американський прапор, щоб зробити їх, по суті, американськими активами.
Потім ми створили складну систему командування і контролю над водами Перської затоки і, використовуючи баскетбольну аналогію, забезпечили як зональну, так і індивідуальну оборону: як правило, переміщення кораблів у складі конвоїв, але час від часу призначаючи окремі військові кораблі для захисту окремих танкерів, в залежності від ситуації.
Перейдемо до сьогодення. З одного боку, через гуманітарний характер вантажів, можливо, нема потреби повністю змінювати прапори чорноморських суден. Обґрунтування для супроводу, по суті, підпадає під широкі положення міжнародного права, які дозволяють забезпечувати свободу міжнародних вод, а також захищати гуманітарне судноплавство в зонах конфліктів.
На жаль, ООН не зможе взяти на себе провідну роль через здатність Росії накласти вето на будь-яке рішення Ради Безпеки. Тому місію, швидше за все, візьме на себе або Організація Північноатлантичного договору, або "коаліція охочих" на чолі зі США.
З оперативної точки зору, структура на кшталт Earnest Will має сенс. Якщо припустити, що це буде місія НАТО, то основними силами будуть дві постійні морські бойові групи під керівництвом мого останнього наступника на посаді верховного головнокомандувача Альянсу, генерала армії США Кріса Каволі. Він, ймовірно, доручить виконання завдання чотиризірковому командувачу південних сил НАТО, який базується в Неаполі, Італія.
За щасливим збігом обставин, одна з постійних морських груп складається з тральщиків, які будуть вкрай необхідні з огляду на те, що Росія продовжує встановлювати морські міни поблизу українських портів. Інша морська група, якою наразі командує британський комодор, зазвичай складається з шести фрегатів і есмінців, з великою вогневою потужністю і можливостями протиповітряної оборони. Ймовірно, штаб-квартира в Неаполі призначить тризіркового командира для оперативної групи загалом, можливо, з Шостого флоту США в Середземному морі.
Як це працюватиме? Ймовірно, шляхом об'єднання торгових суден у три-п'ять корабельних конвоїв, кожен з яких супроводжуватиметься парою військових кораблів з керованою ракетною зброєю.
Буде залучений значний повітряний компонент для патрулювання, який відстежуватиме місцеперебування Чорноморського флоту Росії – який переважно базується в портах окупованого Криму – і реагуватиме на можливі російські повітряні атаки на кораблі.
Кілька ескадрилій винищувачів можуть бути розміщені на базах НАТО на півночі Туреччини або, що більш ймовірно, в Румунії та Болгарії. Буде потрібне супутникове командування й управління; можуть бути інтегровані повітряні та морські безпілотники.
Очевидно, що все це було б страшенно складно і ризиковано. З точки зору складності, я впевнений, що НАТО (або коаліція, сформована США, Великою Британією та їхніми чорноморськими партнерами) могла б впоратися з такою оборонною військовою операцією.
Ризик очевидний: вона приведе Росію і західних прихильників України до прямої конфронтації, якщо не обов'язково до бойових дій. Перед початком місії було б вкрай важливо публічно пояснити її наміри й масштаби, давши зрозуміти Росії, що ми не прагнемо війни, але зробимо все можливе, щоб захистити конвої.
Є й інші ризики. Туреччина, яка контролює прохід до Чорного моря, може виявити політичне небажання співпрацювати. Є ймовірність ненавмисного інциденту "супутнього збитку" – як у випадку з жахливим збиттям іранського комерційного авіалайнера під час Earnest Will.
Путін буде бризкати слиною й погрожувати – але навряд чи піде на прямий бій з НАТО або очолюваною США коаліцією чорноморських військових кораблів. Йому було б корисно побачити, чим все закінчилося для Ірану в 1980-х роках: кілька потоплених військових кораблів і прорив блокади.
