Чому касетні боєприпаси досі актуальні на полі бою
У Білому домі заявляють, що США “активно розглядають” питання постачання Україні касетних боєприпасів. Видання АР та The Washington Post пишуть, що президент США Джо Байден схвалив надання Україні касетних боєприпасів і що Пентагон найближчим часом оголосить про їхнє вилучення зі складів для потреб ЗСУ. Польський військовий експерт Ярослав Вольський пояснює у твіттер-треді нюанси застосування цього виду озброєння. Нижче перекладена пряма мова експерта.
Розв'язанням проблем боротьби з цілями на відкритому просторі та бронетанковими угрупованнями є "вдосконалені звичайні боєприпаси подвійного призначення", тобто DPICM. Цей термін охоплює артилерійські й ракетні боєприпаси.
![F0a09VlXwAA5OX9.jpg](/media/images/F0a09VlXwAA5OX9.width-1000.jpg)
Касетні боєприпаси (також відомі як Cargo) з кумулятивними осколково-фугасними суббоєприпасами. У цьому випадку корпус снаряда є лише носієм суббоєприпасів, які після викидання над ціллю падають на неї і вражають її як низка менших бойових елементів.
![F0a1CvhXgAEwjnn.jpg](/media/images/F0a1CvhXgAEwjnn.width-1000.jpg)
Попри зменшену ефективну площу суббоєприпасів (зазвичай від 10 до 16 м2), їхня загальна ефективна площа ураження цілі (навіть з урахуванням перекриття декількох полів вогню) була більшою, ніж в одного снаряда калібру 105 або 155 мм.
![F0a6XWoXoAIYwac.png](/media/images/F0a6XWoXoAIYwac.width-1000.png)
![F0a1Q_YWYAExHMD.jpg](/media/images/F0a1Q_YWYAExHMD.width-1000.jpg)
Початкова ідея полягала в тому, щоб обстрілювати солдатів на відкритих позиціях, артилерійські позиції або колони неброньованої техніки в русі. Діаметр цього типу заряду, що міститься в артилерійських і ракетних снарядах, зазвичай становить від 31 до 60 мм.
![F0a6kwwWwAEOVwa.png](/media/images/F0a6kwwWwAEOVwa.width-1000.png)
![F0a6ohwXgAA38HX.png](/media/images/F0a6ohwXgAA38HX.width-1000.png)
Такий заряд уражає броню від 80 мм RHA (rolled homogeneous armor/RHA – катана гомогенна броня) до 100-130 мм RHA. Площа смертельного ураження таких зарядів проти цілі, наприклад, солдата в положенні стоячи, зазвичай становить від 10 до 16 м2, а ефективний радіус ураження осколками іноді становить від 5 до 9 м.
![F0a2UrgWIAAvuzG.jpg](/media/images/F0a2UrgWIAAvuzG.width-1000.jpg)
![F0a2l-QWYAAOLH4.jpg](/media/images/F0a2l-QWYAAOLH4.width-1000.jpg)
Артилерійські снаряди калібру 155 мм зазвичай несуть від 42 до 88 суббоєприпасів, мінометні міни калібру 120 мм – від 16 до 24, а реактивні снаряди БМ-21 "Град" – від 42 до 56.
Для знищення танка потрібно 10+ влучень DPICM, у випадку машин, в башті яких немає займистих речовин, ця цифра може бути ще більшою. Кількість влучень, необхідних для знищення машини, буде вищою, якщо використовується броня, що захищає дах.
![F0a3Z3nXwAISbgo.jpg](/media/images/F0a3Z3nXwAISbgo.width-1000.jpg)
DPICM вимагають масованого застосування, оскільки розподіл влучень артилерійських суббоєприпасів у певній зоні є нерівномірним – поряд з ділянками, ураженими з щільністю декілька суббоєприпасів на м2, є також ділянки, які навіть не потрапляють в ефективне осколкове поле.
Зазвичай батарея і РСЗВ випускають загалом 75 ракет або артилерійський дивізіон – щонайменше 75 снарядів. Лише така інтенсивність вогню забезпечує ураження гектара з щільністю 1,2 суббоєприпасу на м2 для реактивних снарядів М26 і приблизно кожен 3,6 м2 одного суббоєприпасу для М483А1.
Негативною рисою DPICM є відносна ненадійність цього типу боєприпасів. Офіційно кількість снарядів, що не розірвалися, коливається в межах 4-5% для суббоєприпасів 1980-х років. У реальності цей показник вищий і коливається на рівні 8-10%.
![F0a5OkBXoAYnd2f.jpg](/media/images/F0a5OkBXoAYnd2f.width-1000.jpg)
(Не)надійність значною мірою залежить від типу заряду, з яким був випущений снаряд, дистанції стрільби, а також ходу розриву снаряда і вильоту суббоєприпасів – саме тут найчастіше виникають пошкодження.
Так чому ж DPICM не мають заміни? Говорячи прямо: вони чудово знищують живу силу противника на відкритому просторі й інші транспортні засоби, окрім танків.