Хто з росіян має найбільше бізнес-активів в Європі? Карта ТЕКСТІВ
Станом на березень 2022 року в Європі налічувалось майже 31 тисяча фірм із російськими бенефіціарними власниками. За даними аналітичної платформи TOM – The Ownership Monitor, 1400 з них контролюються 33 особами, які на той момент стали фігурантами міжнародних санкцій. Вартість тільки цих фірм аналітики оцінили в $440 млрд. У межах дослідження “Атлас лобізму. 250+ людей і компаній, пов’язаних із бізнес-інтересами Росії в Європі” ТЕКСТИ спробували зібрати ключові активи російського бізнесу в різних країнах Євросоюзу.
За даними ТОМ, більшість компаній олігархів містяться у Німеччині, Великій Британії, на Кіпрі, в Нідерландах, Люксембурзі й Австрії. Переважно йдеться про реєстрації бізнесу, а не фізичні активи. Наприклад, через Кіпр іде 17% непрямих зв’язків (коли росіяни не володіють європейською фірмою напряму), через Німеччину – ще 12%. Для порівняння: через популярний неєвропейський офшор Британські Віргінські острови в Європу заведено лише 2% російської непрямої власності. Так само на Кіпрі було зосереджено найбільше “олігархічних” активів – понад $106 млрд. На другому місці – Люксембург ($95 млрд), на третьому – Сполучене Королівство ($65 млрд).
В Європі мають свої представництва і дочірні компанії найбільші корпорації Росії – Газпром, Лукойл, Роснефть, Росатом, Сібур Холдинг, група Єврохім, Новатек, Трубно-металургійна компанія (ТМК), Трансмашхолдинг (ТМХ), Фосагро, СУЕК, Норільськнікель, Русал, Сбербанк Росії, X5 Retail, Татнефть, НЛМК та інші. Ми перевірили 70 найбільших компаній Росії з останнього доступного рейтингу (за підсумками 2021 року) і виявили, що щонайменше 40 з них представлені у Європі.
Окрім торгових представництв та холдингових компаній у зручних юрисдикціях, через які росіяни структурують свої європейські активи, в Європі російський бізнес і держава контролюють нескінченну низку промислових підприємств, готелів, турфірм, будівельних компаній.
Ось кілька прикладів, які наведено в дослідженні ТЕКСТІВ.
Металургійний завод NLMK Clabecq та кілька інших підприємств компанії НЛМК найбагатшого росіянина Володимира Лісіна у Бельгії, Франції, Італії, Данії. За даними ЗМІ, ймовірно саме завдяки бельгійським заводам (і позиції бельгійського уряду, який переймається долею 1200 працівників в депресивних регіонах) Лісін досі не потрапив під санкції Євросоюзу. Також, згідно з цією ж публікацією, завдяки бельгійським зусиллям поза санкціями поки перебуває і найбільший російський виробник алмазів – компанія Алроса, адже Антверпен є одним зі світових хабів торгівлі цим товаром. Європейський офіс роскомпанії теж міститься в цьому бельгійському порту.
Не під санкціями й завод Норнікелю у Харьявалті (Фінляндія). Попри санкції проти власника бізнесу Володимира Потаніна, цей його бізнес не чіпають через лідерські позиції в постачанні нікелю і паладію.
Lukoil Вагіфа Алекперова має мережу заправних станцій по всій Європі, нафтохімічні та нафтопереробні заводи в Болгарії та Італії (продається), НПЗ в Румунії, Нідерландах. Зареєстрована у Швейцарії група Андрія Мельниченка EuroChem володіє заводами з виробництва мінеральних добрив у Антверпені (Бельгія) і Кедайняй (Литва), а також часткою в заводі Hispalense de Liquidos в Севільї (Іспанія).
Дочірня компанія Газпрому – Газпромнєфть – володіє 57% акцій сербського нафтового холдингу NIS (Нафтна индустрија Србије), який займається видобутком, переробкою нафти та продажем нафтопродуктів на Балканах та в деяких інших країнах. Також Газпрому належить 51% газосховища Banatski Dvor і 49% компанії розподільчих мереж Yugorosgaz.
Інша державна компанія Росатом має чинний проєкт з будівництва атомної електростанції в Угорщині, зі спільного проєкту у Фінляндії її “попросили” колишні партнери.
Низкою активів, включаючи алюмінієві підприємства в Німеччині, Ірландії, Швеції, Італії, часткою в найбільшому будівельному холдингу Strabag (Австрія, має представництва дочірні фірми по всій Європі) володіє власник En+ та Rusal Олег Дерипаска. За словами акціонерів компанії, російський олігарх втратив доступ до дивідендів будівельного холдингу, проте чи це відбувається насправді – незрозуміло. Втім, в Австрії у Дерипаски є ще готель Guest, яким він володіє через компанію, зареєстровану на свого двоюрідного брата.
Так само заблокованими називають пакети акцій Олексія Мордашова в німецькому туроператорі TUI, а також частка Вячеслава Кантора у польському виробнику міндобрив Grupa Azoty Spółka Akcyjna (див. нижче) і частка Віктора Вексельберга у швейцарському машинобудівельному Sulzer. Бізнеси Геннадія Тимченка й Аркадія Ротенберга (включно з відомою Hartwall Areena), а також структур Яндексу в Фінляндії взагалі заарештовані через санкції.
Менш відомими активами росіян в Європі є такі підприємства як завод з виробництва метанолу компанії Metafrax в Австрії, найбільший в Словенії сталеливарний холдинг SIJ Group, який належить Андрію Зубицькому.
Більшість активів продовжують належати російським олігархам і працювати навіть попри санкції. Втім, є й винятки. Наприклад, у січні 2023 року група Трубна металургійна компанія Дмитра Пумпянського продала свої активи в Європі (завод в Румунії та збутові підрозділи) сербській інвесткомпанії Hefestos Capital, Газпром вийшов з капіталу грецької Prometheus Gas SA, а Трансмашхолдинг Андрія Бокарьова – продав свої заводи в Угорщині місцевому партнеру. Розподільчі газові мережі компанії Новатек у Польщі ще у квітні минулого року були передані державі, а цього року – виставлені на продаж.
Тут згадано лише невелику частку компаній у власності росіян, які продовжують працювати в Європі. І якщо фірми олігархів під санкціями переважно уже отримали визначеність своєї долі – їх чекає зміна власника, то дрібніший російський бізнес – готелі, гольф-клуби та інші “свічні заводики” поки продовжують функціонувати й не викликають питань у ЄС.
