"Росіянами дощило в Росії". Том Купер про "містичні" втрати повітряних сил РФ

Австрійський експерт з бойової авіації Том Купер, аналізуючи "чорний день російської авіації", зазначає у свіжому звіті, що "ці події стали приємним сюрпризом після місяців поганих і ще гірших новин у повітряній війні". Далі пряма мова аналітика.

З моєю відсутністністю відбувається щось містичне під час війни в Україні. Схоже, я не можу залишити офіс ні на хвилинку, щоби не сталось щось важливе. В цьому випадку події були пов’язані з повітряними силами (загалом ситуація дуже нагадує 2-3 березня минулого року, коли йшов «дощ із росіян в Україні»; цього разу «росіянами дощило в Росії»).

РАКЕТНА ВІЙНА

Вранці 12 травня українці завдали потужного удару по машинобудівному заводу 100 у Луганську. Вистріл було здійснено з двох одиниць “зброї” і завод рознесло вщент. Я говорю про “зброю”, тому що ще не впевнений на 100%, що саме було використано для першого в історії, наскільки я знаю, українського удару по Луганську. Мабуть, більша частина українців переконана, що це була «Штормова тінь» [франко-британська авіаційна крилата ракета класу «повітря-земля» – перекл.]. Російські ЗМІ одразу «підтвердили», що це були дві ракети Storm Shadow, проте деякі російські соцмережі стверджували, що це були дві українські балістичні ракети «Грім-2» (дещо вдосконалена ОТР-21 «Точка», вона ж СС-21).

Судячи з фотографій уламків, оприлюднених пізніше протягом дня, удар супроводжувався випуском ракети ADM-160 MALD американського виробництва: це ракети-приманки, що імітують роботу пілотованих літаків. Їх використовують, щоб привернути увагу ППО противника та спонукати її до відкриття вогню (про це я також поясню найближчими днями).

Пізніше вдень біля села Світле в окупованому Криму розбився російський Мі-28Н. Імовірно, під час тренувального польоту. Екіпаж із двох осіб загинув – таким чином приєднавшись до вже довгого списку екіпажів 36-го вертолітного авіаційного полку, які зазнали подібної долі – і все це лише в рамках «спеціальної військової операції», що почалась 24 лютого 2022 року…

Звісно, “потрібно помститись, бо така воля Божа”, тому Гєрасімов віддав наказ нанести додатковий ракетний удар по Україні. Вранці 13 травня росіяни випустили зграю з 21-го Shahed-131/136 у напрямку Києва. 17 із них було збито до 06:00 ранку (плюс один «Орлан-10» і кілька «Ланцетів»)…але один чи два «Шахеди» влучили в «критичну інфраструктуру Хмельницької області», поранивши невідому кількість людей. [українські ЗМІ пишуть про 30 поранених – перекл.]

346079615_909278656974904_3044858190500191000_n.jpg

Україна щодня протистоїть ракетному терору РФ

Трохи пізніше (все ще вранці 13 травня) «щось» влучило в старий корпус Луганської академії внутрішніх справ, який вже з 2015 року використовується ВСРФ (читайте: це – російська військова база). Будівлю повністю зруйновано, кількість жертв невідома. Як стверджують російські ЗМІ, цього разу на місці атаки таки знайдено уламки ракети Storm Shadow:

Пізніше протягом дня “вишестоящіє органи” заявили, що збили МіГ-29 і Су-24 ПС ЗСУ. Звичайно, і, як зазвичай, жодних доказів на підтримку таких тверджень не було надано. І так, я знаю, я знаю... За їхніми підрахунками, вони збили майже 400 українських літаків, що означало б приблизно втричі більше, ніж насправді було у ПС ЗСУ на початку війни, плюс усе, що могли надіслати на даний момент Болгарія, Чехія, Польща та Словаччина. Адже що вони воюють з усім НАТО, ви же знаєте. Таким чином, звісно «блаженні ті, хто в це вірує», але (і головне): це був лише початок, протягом наступних годин з’являлося все більше повідомлень про втрати “воздушно-космічних сил” (ВКС) росії.

Насамперед, впали 2 гелікоптера: один – над містечком Клинці, і ще один – неподалік села Сурецький Муравей.

За ними пішли долі літаки Су-34 і Су-35 ПКС. Надвечір – як повідомив офіційний Київ – (досить вдоволено), загалом “рахунок” склав 2 літаки (по одному Су-34 і Су-35), а також три гелікоптера, і майже всі вони впали на Брянщині.

З того, що відомо наразі, то один з двох збитих Мі-8 був не “ванільною” модифікацією, а Мі-8 МТПР-1 – це гелікоптер радіоелектронної боротьби, загалом таких машин в експлуатації росармії не більше 20 штук. Відповідно, принаймні одна з теорій щодо зброї, використаної для збиття, стає “досить цікавою”. Але про це поговоримо найближчим часом: поки буде достатньо зазначити, що хоча добре відомо, де саме було збито два бойових літаки і два з трьох гелікоптерів, про які повідомлялося, є дуже багато теорій довкола обставин збиття цієї техніки. Спочатку йшлося здебільшого про “дружній вогонь”, тобто про те, що їх збило російське ППО. Потім багато росіян писало про те, що їх збили “диверсанти” (певно, за допомогою ПЗРК?). Разом з тим, дехто висував версію про використання американських систем РЕБ, що заплутали росіян, після чого вони відкрили вогонь по своїх власних літаках та гелікоптерах. Інші заявляють про те, що принаймні одне зі збиттів (один з гелікоптерів) – як не “Су-34 і один з Мі-8” – зарахував собі в актив літак Су-27 ПС ЗСУ, що використовував ракети “повітря–повітря” американського/західного виробництва.

Гадаю, що поки що навіть добре, що довкола ситуації стільки невизначеності…

Нарешті, трохи згодом 13 травня ЗСУ заявили про знищення зенітного комплексу 2С6 “Тунгуска” українською САУ Caesar.

Не певен, чи це сталося саме 13-го, та загалом це не так важливо. Важливо те, що ПКС щонайменше має багато проблем із заміщенням таких втрат, так само як (армія/сухопутні сили) ЗСРФ мають проблеми із заміщенням втрачених танків Т-90.

Вранці 14 травня росіяни випустили 18 Шахедів-131/136, чотири крилатих ракети повітряного базування, чортири БПЛА, і ще низку "Ланцетів". Українці заявили про збиття 18 Шахедів, трьох крилатих ракет, а також двох "Орланів". У що влучили ті снаряди, які прорвалися крізь лінії ППО… гадки не маю.

Тим часом, “половина країн НАТО” вишукувала невідомий літаючий об’єкт, що ввійшов до польського повітряного простору з боку Білорусі. Схоже, це був розвідувальний зонд – він впав у Куявсько-Поморському воєводстві.

347432856_576038214673780_3050758947831155169_n.jpg

Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ

БИТВА ЗА ДОНБАС

Сватове–Кремінна… тут все було тихенько-спокійненько… до 13 травня, коли ЗСУ здійснили атаку і – згідно російських заяв – прорвали лінію оборони ЗСРФ у районі Куземівки, це десь 15 км на північний захід від Сватового. Російські соцмережі рясніють відповідними повідомленнями, хоч і не вдаються у деталі. Українська сторона – “ні пари з вуст” (відповідно, українські соцмережі активно репостять російські повідомлення). Натомість, офіційний Київ майже не повідомляє про російський провальний наступ в районі Куп’янська, що відбувався за підтримки 27 авіаударів…

Бахмут… 11 і 12 травня росіяни заявляли, що ЗСУ відсунули їх в напрямку Берхівки – північніше від Бахмута – десь на 2–3 кілометри. Як уже повідомлялося, вищестоящі органи у Москві це підтвердили. Наскільки мені відомо, українці взагалі нічого не підтверджували, проте якщо це таки відбулося, то для цього було задіяно по батальйону зі складу 60-тої, 92-гої та 93-тьої механізованих. 13 травня росіяни також повідомляли про подальші – і успішні – атаки українців західніше Міньківки, Новомаркового та Григорівки. У кожному окремому випадку це були бої за “оце поле, і ще оту посадку”, і ці бої я можу підтвердити (хоч і не маю “посилань із доказами”, щоб підкріпити ці твердження).

Тим часом, 13 травня – після, як повідомляють, двох днів “жорстких обстрілів контратакуючої російської артилерії” – ЗСУ (схоже, 3-тя і 5-та штурмові разом із 80-тою десантно-штурмовою) продовжили наступ у бік Кліщіївки, південно-західніше Бахмута. Він розпочався з ударів артилерії і продовжився звичайними атаками механізованої піхоти: на тлі масштабних втрат 72-гої МСБр ЗСРФ минулого тижня (понад 200 вбитих, дві знищених роти – і це за повідомленням російських джерел), їхні передові позиції зайняла 4-та МСБр (сепаратистів). Українці кажуть, що це був “найкращий” з підрозділів ЗСРФ в районі Бахмута і (навіть офіційний Київ про це повідомляв), однак їм вдалося захопити “понад 10 російських позицій на північних та південних околицях Бахмута”.

Росіяни стверджують, що 4-та воювала весь час від самого 24 лютого 2022, її солдатів ні разу не відводили для відпочинку, за необхідності людей заміняли «на ходу». За даними росіян, 4-та зайняла позиції «Вагнєра», але ті були недобудовані: скажімо, окопи були тільки по коліно завглибшки. Ті ж росіяни кажуть, що ЗСУ в цій атаці застосували серйозні засоби радіоелектронної боротьби і заблокували роботу російських дронів.

У цьому моменті дані від різних сторін починають розходитися: українці стверджують, що 4-та була розбита, її бійці розбіглися. Коли її командир полковник Макаров та працівники штабу спробували зупинити своїх солдатів, їх накрила артилерія: Макарова та начштабу було вбито, загинув також командир 4-го мотострілецького батальйону, а полковника Бровка, замісника командира Другого армійського корпусу, було тяжко поранено [пізніше повідомили про загибель Бровка — перекл.].

Риторика Пріґожина незмінна: «солдати росарміїі тікають колонами». Втім, деякі росіяни стверджують, що ніхто не тікав, навпаки, українці навіть не довели до кінця своєї атаки: побачивши опір, вони звернулися по допомогу до артилерії, а та вже змела все на своєму шляху... оскільки тепер ЗСУ не бракує артилерійських боєприпасів.

Зараз точно не можу сказати, як далеко зайшли українці: станом на полудень 13 травня зʼявилась інформація про те, що Кліщіївку звільнили, але зараз усі мовчать...

Хай там як, принаймні одне можна сказати точно: Бахмут тримається і завдає удару у відповідь.

Авдіївка... 10-11 травня росіяни завершили окупацію руїн Камʼянки, а вже через три дні, тобто 13 травня, ЗСУ розгромили з артилерії штаб 1-ї («сепарської») бригади — саме в той час, як там перебували командири Першого армійського корпусу ВСрф. Втім, росіяни стверджують, що втрат особового складу не було, тільки обладнання. Ймовірно, під час тієї самої атаки (хоча певності тут немає аж ніяк) українці уразили з артилерії і підірвали один із типових російських «сховків» під мостом на тамтешньому відрізку траси (мабуть, між Каштановим і Спартаком).

Інші місцевості... Суми, Нікополь і Херсон минулі два дні постійно обстрілюють — іноді з РСЗВ БМ-27 і БМ-30. Також сильних обстрілів зазнало Камʼянське на південь від Запоріжжя: схоже, росіяни вже зрівняли цей населений пункт із землею...

***

Із рубрики «Ага, і ще»:

1.) ПС ЗСУ тепер мають на озброєнні ППО шведські RBS-70 CIWS (переносні ЗРК для ближнього ураження), підтримувані радарами для низьких висот PS-70 Giraffe 40. Вочевидь, першу таку систему застосували в районі Києва.

2.) Усе частіше західні експерти звертають увагу на широку лінію російських укріплень, що тягнуться від північно-східної Луганщини через Донеччину, південь Запорізької області аж до Дніпра. Дехто навіть називає це «лінією Путіна». Втім, краще інформовані росіяни називають її «лінією Фаберже»: вони стверджують, що хоча росармія і справді цілу зиму розкидала там міни, розставляла «драконові зуби» (перешкоди для колісної техніки), копала окопи і насипала вали, але все намарно: українці атакують там, де укріплень немає, і відтісняють росіян на тимчасові позиції, де (цитата): «ЗСУ мають перевагу, а росіяни не можуть відступати». Ба більше, росіяни все частіше скаржаться на брак артилерійських боєприпасів, нестачу дронів, ба навіть засобів звʼязку та обладнання для радіоелектронної боротьби. Словом, багато хто висловлює серйозні сумніви, що ця лінія захистить те, що мала б захистити.

Оригінал тут, повний переклад на патреон-каналі Аналітика: переклади і першоджерела.

повітряна війна стратегія битва за донбас втрати ворога авіація рф

Знак гривні
Знак гривні