Росіяни адаптуються до війни, але мають слабкі місця: що варто враховувати ЗСУ
Австралійський генерал-майор у відставці Мік Раян аналізує у твіттер-треді, як росіяни адаптуються до війни й радить ЗСУ зосередитися на кращому розумінні російської моделі адаптації, щоб знайти у ній слабкі місця. Далі пряма мова військового експерта.
Всупереч багатьом стереотипам про те, що "росіяни тупі", які склалися протягом війни, вони продемонстрували здатність у деяких сферах вчитися й адаптуватися. Це констатація, а не висловлення захвату.
Однак слід розуміти російську адаптацію. Розуміючи це, ми можемо переконатися, що українські сили усвідомлюють тактичні та оперативні ризики, і що вони найкраще підготовлені до майбутніх наступів.
Можна виділити кілька сфер російської адаптації під час цієї війни, які потребують більш детального вивчення: стратегічна, оперативна і тактична адаптація. У цій темі я розгляну деякі сфери тактичної адаптації.
Тактична адаптація – це дії, які лежать в основі навчання і вдосконалення на полі бою, а також поширення цих уроків серед інших структур на полі бою, а також у навчальних центрах, які готують підкріплення і нові підрозділи.
Однією зі сфер адаптації було те, як росіяни вели ближній бій. На початку війни росіяни намагалися проводити широкомасштабні маневри, які координували повітряно-десантні операції з наземними наступальними операціями.
На жаль для росіян, повітряно-наземна інтеграція, а також тактика загальновійськових операцій були проведені погано. Це дозволило українцям атакувати російську логістику та тилові райони й вивести з рівноваги російські сили вторгнення.
Катастрофічна переправа через річку Сіверський Донець стала ще одним прикладом поганої тактичної інтеграції росіян у їхніх бойових діях. Це свідчить про те, що армія РФ все ще опановує сучасні засоби цілевказання і складну тактичну інтеграцію під час подолання перешкод.
Однак після цього росіяни, схоже, навчилися. Те, як вони виводили війська з Херсона в жовтні та листопаді 2022 року, свідчить про те, що вони поступово адаптувалися.
Варто згадати й інші нещодавні тактичні адаптації. Першою з них стало широкомасштабне розгортання найманців "Вагнера" у 2022 році, зокрема в районі Бахмута на сході України.
Їхня адаптація була поверненням до атак "людськими хвилями" (тактика, за якою піхота наступає хвиля за хвилею, докладніше тут), які використовувалися в таких конфліктах, як ірансько-іракська війна. Однак це не було простим застосуванням такої тактики.
Це складніша адаптація до тактики, де початкові людські хвилі є лише першим ешелоном з декількох, кожен наступний ешелон складається з більш досвідчених і боєздатних військ.
Кожна наступна хвиля виривала невеликі перемоги, і врешті-решт більш підготовлені та досвідчені війська "Вагнера" скористалися б будь-якими здобутками, яких досягли ці піхотні хвильові атаки.
Мабуть, найкраще тему атак людськими хвилями дослідив у кількох публікаціях @Tatarigami_UA
Росіяни також вдосконалили свої способи надання повітряної підтримки сухопутним військам. Щоб уникнути смертоносної української мережі протиповітряної та протиракетної оборони, росіяни адаптували свою повітряну тактику до застосування зброї більшої дальності.
У березні стало відомо, що росіяни вперше застосували в бою свої 1,5-тонні планерні бомби УПАБ-1500Б. Вони не тільки підвищують живучість літака-носія, але їх також дуже важко перехопити.
Читайте також: Що потрібно Україні, щоб протидіяти новим потужним загрозам у повітряній війні, – Том Купер
Водночас російські війська були зайняті адаптацією своєї оборонної тактики та розбудовою наступних оборонних ліній на сході й півдні. Ще в листопаді 2022 року я досліджував корисність тактичних і оперативних смуг і зон перешкод.
З того часу росіяни продовжують розвивати ці східні й південні оборонні рубежі. Твіттер-стрічка, яку веде @BradyAfr, є чудовим ресурсом для спостереження за будівництвом росіянами цих ділянок перешкод і укріплень.
Є ще кілька тактичних адаптацій, зокрема російські логістичні системи, системи захисту транспортних засобів, а також використання безпілотників і баражувальних боєприпасів.
Досі росіяни демонстрували здатність вчитися та адаптуватися на тактичному рівні. Хоча це відбувалося нерівномірно, і багато ідей навряд чи є новими, не можна заперечувати, що певне навчання й еволюція таки відбулися.
Це військовий потенціал, який буде відігравати центральну роль у поточній здатності Росії проводити операції в Україні, і який слід вивчати на предмет слабких місць, що можуть бути використані українськими збройними силами.
Попри здатність росіян вчитися й адаптуватися в цій війні, очевидно, що українці також швидко вчаться в умовах сучасної війни. Частину цієї української здатності до навчання слід зосередити на кращому розумінні російської моделі адаптації.
