Хиби української дипломатії. Посол України в Індонезії образив індонезійців недоречними аналогіями
У дискусійній, на наш погляд, але цікавій статті "Що не так з українською дипломатією воєнного часу на Глобальному Півдні" Челсі Нґок Мін Нґуєн, яка працювала в ООН в Індонезії та Таїланді, пояснює, чому публічні заяви посла України в Індонезії Василя Гамяніна не сприяють поглибленню співпраці з однією з провідних азійських країн. Він зумів обурити як правих, так і лівих в Індонезії.
У статті йдеться, що у заяві, опублікованій 2 березня 2022 року, посол України в Індонезії Василь Гамянін намагався заручитися підтримкою індонезійського уряду та громадськості двома вельми показовими способами.
Одним зі способів було проведення аналогій між минулими антиколоніальними війнами за незалежність Індонезії, зокрема проти голландців та японців, і нинішньою оборонною війною України проти російського завоювання. Гамянін також підкреслив, що вторгнення в його країну є загрозою для миру в усьому світі та для міжнародного порядку безпеки, що склався після Другої світової війни.
Водночас Гамянін покликався на криваве антикомуністичне минуле Індонезії: «Ви [Індонезія] — мудра нація, яка змогла відкинути комуністичну спокусу і не піддатися їй». Гамянін пішов далі, стверджуючи, що «сьогоднішня Росія є продовженням комуністичного режиму».
Утім, зазначає Челсі Нґок Мін Нґуєн, цей риторичний хід посла був позбавленим елементарної професійної, політичної та моральної чутливости в дипломатичній поведінці.
"Президент Індонезії Джокові був вперше обраний 2014 року частково завдяки передвиборчій обіцянці сміливо просувати програму національного примирення і зцілення для численних замовчуваних жертв антикомуністичних масових вбивств 1965 року по всій Індонезії. Протягом багатьох років президент стикався з величезним спротивом просуванню цього порядку денного з боку потужних сил у військових та ісламських установах Індонезії. Нарешті, 11 січня 2023 року президент офіційно висловив «глибокий жаль» і визнав, що масові вбивства 1965 року дійсно мали місце, як і одинадцять інших «грубих порушень прав людини» в період з 1965 по 2003 роки. На яких розумних підставах Гамянін вважав за доцільне втрутитися і навіть піти проти давнього політичного та історично чутливого порядку денного в Індонезії — поступового примирення і більшої історичної відвертості щодо масових вбивств 1965 року?", — пише Челсі Нґок Мін Нґуєн.
Вона додає, що у випадку з Гамяніном справа не обмежується вищезгаданим епізодом. Інший, ще більш кричущий випадок стався після повітряних ударів Ізраїлю по Газі 5 серпня 2022 року, які уряд Індонезії рішуче засудив. Це цілком відповідає її історичній традиції солідарності з Палестиною, адже Індонезія є однією з небагатьох країн світу, які досі не мають офіційних дипломатичних двосторонніх відносин з державою Ізраїль.
У відповідь на те, що Індонезія засудила ескалацію насильства з боку Ізраїлю в Газі, Гамянін великими літерами написав у твіттері: «Як щодо рішучого засудження жорстоких нападів на Україну протягом останніх п’яти місяців? І смерті сотень, якщо не тисяч дітей, зокрема дітей-мусульман?». Незабаром після цього посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук виступив з публічною заявою, в якій сказав: «Як українець, чия країна зазнає жорстокого і тривалого нападу з боку найближчого сусіда, я відчуваю велику симпатію до ізраїльської громадськості. Тероризм і зловмисні напади на мирних жителів стали повсякденним явищем для ізраїльтян і українців». Пізніше Міністерство закордонних справ України ретвітнуло заяву Корнійчука. Зі свого боку, Міністерство закордонних справ Індонезії одразу викликало Гамяніна та висловило своє «невдоволення й обурення» коментарями, які вони вважають «образливими для індонезійців, які вважають українців своїми друзями».
Читайте також: "Ми фактично створили для Ірану авіабудівну галузь". Український дипломат хвалиться співпрацею з союзником Росії (ВІДЕО)
Челсі Нґок Мін Нґуєн нагадує, що індонезійський уряд офіційно не дотримується нейтралітету щодо війни Росії проти України, хоча всередині країни точаться дебати про те, що Індонезія могла б зробити для України більше.
"Тим не менш, на думку Гамяніна, існує конфлікт цінностей між підтримкою українського опору і благанням палестинських дітей, які зазнають несправедливих нападів та насильства з боку держави Ізраїль. Можна запитати Гамяніна, чому те, що Індонезія засудила ескалацію насильства з боку Ізраїлю, суперечить інтересам та світогляду його власної країни, і яку дипломатичну мету він переслідував, коли відкрито атакував позицію Індонезії щодо іншого великого міжнародного [ізраїльсько-палестинського] конфлікту. З погляду стратегії мобілізації міжнародної підтримки, не кажучи вже про мораль, чому Гамянін вирішив, що Україні може бути вигідно ще більше відштовхнути широкі верстви індонезійської громадськості?" — зазначає авторка.
