Нове життя для української архітектури. Як врятувати спадщину коштом приватних інвестицій
Ініціатива Спадщина.UA, що займається порятунком і відновленням історичної архітектури, сьогодні повертає до життя селище Поморяни на тисячу мешканців на межі Львівської та Тернопільської областей. Засновниця проєкту Ганна Гаврилів розповіла Хмарочосу про особливості проєкту. ТЕКСТИ публікують ключові фрагменти матеріалу.
Ініціатива “Спадщина”, місія якої давати архітектурі нове життя, виникла у 2018 році. За словами засновниці проєкту, за зразок вони взяли британську організацію National Trust, яка має у своїй власності та управлінні по всій країні близько 400 історичних будівель та 80 тисяч гектарів історичних земель.
«Спадщина має бути ресурсом для того, щоб в неї інвестували. В Україні вона використовується неефективно, натомість в інших країнах такі об’єкти навпаки не обтяжують бюджет, а стають інструментом для його наповнення – комерційно вигідними проєктами», – пояснює Ганна Гаврилів.
Фото: БФ «Спадщина»
Саме тоді команда почала активно працювати над замком Собеських та Тартаківськім палацом на Львівщині, які є культурними об’єктами національного значення, а також будівлею товариства «Сокіл». З 2018 по 2020 рік вони отримали понад 50 грантових та власних проєктів, зокрема, від українських та іноземних донорів. У той час команда починає розуміти, що реалізовувати такі проєкти на засадах волонтерства неможливо, адже культурна спадщина потребує ресурсів та системності.
Фото: БФ «Спадщина»
«Культурна спадщина у формі волонтерської діяльності – утопічна. Історичні об’єкти, які знаходяться у державній власності, фінансуються за кошти платників податків. Те, що вони баластом лежать на балансах низки міністерств – це неправильно. Ми прихильники думки, що приватні інвестиції в нерухомість є ефективнішими. Адже у такому випадку рішення приймає одноосібно власник», – розповідає Гаврилів.
У селищі Поморяни ініціатива займалася промоцією і відновленням аварійного замку Собеських, який має статус пам’ятки національного значення. Утім, бюрократичні перешкоди та непорозуміння на різних рівнях влади завадили завершити проєкт.
У Поморянах команда «Спадщини» працювала над відкриттям краєзнавчого музею, створила програми екскурсій, прогулянкові маршрути, зокрема для дітей. Тоді питання розвитку туризму вперлося в нерозвинену місцеву інфраструктуру. Це спонукало ініціативу до створення проєкту «Мальовані Поморяни».
Фото: БФ «Спадщина»
«У мене була ідея купити низку старих хат та реалізувати проєкт “Мальовані Поморяни” – відновлені зелені садиби, куди б приїжджали на відпочинок сім’ї. Це мало стати поштовхом до розвитку культурно-туристичного потенціалу громади. Але коли відбулася драма з Поморським замком, була думка з цим проєктом попрощатися, тому я вирішила продати три хати, одну з яких придбала для себе. Коли ж я побачила, які люди зацікавилися тими хатами, то зрозуміла, що проєкт має другий шанс», – згадує Ганна.
Вона називає хати, які ініціатива купує для реновації, «рідними», адже вони не втратили свою автентичність та не стали жертвами «покращень». Хати відносяться до трьох періодів забудови – початок XX століття, міжвоєнні, і з 1960-70-х.
Фото: БФ «Спадщина»
Під час реновації кожен будинок потребує індивідуального підходу та має власний набір проблем. Перед початком ремонту з хати виносять сміття, прибирають та проводять дослідження. Деякі з них, попри тривалу відсутність господаря, перебувають у чудовому стані, зауважує Ганна.
Під час реновації оновлюють фасад та стіни, ремонтують вікна, двері, підлогу та печі. За можливості кожну деталь намагаються врятувати та зберегти. Деякі об’єкти мають втрачені оригінальні вікна – їх замінюють на нові дерев’яні, виконані за старими технологіями. Оригінальна підлога також отримує нове життя – її реновують та покривають спеціальними мастиками.
Фото: БФ «Спадщина»
Спочатку хати у Поморянах готували як дачі, але тепер замовники просять робити зручності – ванну і туалет. Санвузли облаштовують в перепланованих коморах. Садиби відновлюють до естетичного та ужиткового стану, за можливості з натуральних матеріалів і за старими технологіями.
Раніше на ремонт однієї садиби витрачали чотири місяці, але з досвідом цей термін скоротився до півтора місяця. У цей час бригада з чотирьох людей щоденно ремонтує будинок.
Вартість кожної окремої хати залежить від виконаних робіт та їхньої складності. Водночас вартість будинків у кінцевому результаті не може перевищувати середньоринкову по селу – орієнтовно до 14 тисяч доларів.
Нові власники хат мають інші потреби та вимоги, а також бажання діяти та змінювати середовище. Наприклад, на одній з вулиць села живе декілька резидентів «Мальованих Поморян», які вже планують разом з іншими мешканцями робити локальні ремонти доріг. Спочатку громада відчувала острах та була байдужою, але згодом почала підтримувати та цікавитися проєктом.
У Поморянах наразі відновили десять хатинок, ще п’ять – у роботі. Ближче до Великодня вони планують провести низку толок та екскурсій.
