ЗСУ на замітку: як працює взаємодія між командирами і штабом на Заході
Полковник британської армії у відставці, військовий експерт Ґлен Ґрант навздогін історії з критичним інтерв'ю WP командира батальйону 46-ї окремої аеромобільної бригади Анатолія "Купола" пояснює, чому на Заході командирам оперативних батальйонів не дуже-то й потрібно виходити до ЗМІ.
Про командира 3 батальйону 46 бригади пишуть, що спілкування з пресою не є стандартом НАТО і не робиться на Заході без дозволу. Це правда. Але потреба в цьому також є рідкісною через чіткі та потужні системи зворотного зв'язку в країнах з ефективними оборонними системами.
Що я маю на увазі? Під час і після операцій відбувається постійний діалог між штабом і командирами на передовій, інструкторами й офіцерами з логістики підрозділів про те, що добре і що погано, і що потрібно змінити.
Командири та штаби оцінюють проблеми й знаходять рішення якомога швидше.
Під "швидко" я маю на увазі часто того ж дня – просто робимо це, без паперів і обговорень. Ми перебуваємо на війні. Коли від міністерства оборони потрібні гроші на обладнання, штаб подає терміновий оперативний запит (Urgent Operational Request, UOR), і необхідні гроші виділяють, а обладнання закуповують. Це рідко займає більш як 2–7 днів від моменту запиту до отримання обладнання підрозділом. Я добре пам'ятаю, як нездатність забезпечити бронежилетами одну операцію ледь не призвела до краху уряду.
Але зворотний зв'язок постійний, і я, як і мої колеги, багато разів брав у цьому участь. В армійських журналах завжди є безліч статей молодих і старих офіцерів про те, як щось покращити. Мене опублікували в British Army Review в 1982 році у статті про краще використання безпілотників. На гроші, які мені за це дали, я купив перегоновий велосипед.
Коли я був капітаном, я також написав статтю з 63 рекомендаціями про те, як покращити армійську підготовку військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Це було прийнято міністерством оборони та працювало на наступних кількох бюджетних раундах.
Офіцери, сержанти та солдати з підрозділів, які нещодавно брали участь в операціях, відвідують інші підрозділи, щоб поінформувати їх про доктрини й тактику противника перед їх розгортанням. Командири доповідають у штабах одразу після закінчення операції, і я багато разів чув ці інструктажі в артилерійських і армійських штабах. Навчальні заклади відправляють офіцерів на фронт, щоб засвоїти уроки, а потім одразу ж змінюють курси, щоб вони відповідали реальності.
Читайте також: Що має зробити Генштаб ЗСУ та Міноборони, щоб різко скоротити кількість загиблих
Річ у тому, що на "Заході" командирам оперативних батальйонів не дуже-то й потрібно виходити до ЗМІ. Ці командири на полі бою ведуть бойові дії та значною мірою керують змінами. Не все ідеально. Іноді сьогодні немає грошей на зміни, але це завжди чітко пояснюється, і особовий склад все одно намагатиметься знайти інші шляхи, щоб це відбулося.
Зрозуміло, що це робиться від імені вищого командування. Вони хочуть, щоб їхня армія (ЗС або ВМС) була найкращою, тому вони запитують людей, які виконують роботу, як зробити її краще. Вони знають, що стратегія – це спроможності. Що кращі спроможності, то більше стратегічних можливостей вони матимуть. Насправді все дуже просто.
