Як просувається зимовий наступ Росії: аналіз тактики окупантів
Американський військовий експерт центру CNA Майкл Кофман аналізує потенціал нинішнього російського наступу. Наводимо переклад треду.
Російський зимовий наступ, який розпочався понад три тижні тому, поки що не приніс значного прогресу російським військам. Низька якість особового складу, втрати молодших офіцерів, нестача боєприпасів та обладнання обмежують російський наступальний потенціал.
Наступ Росії складається з приблизно 5-6 осей атаки, зосереджених на Донбасі. Це не великий наступ на одній ділянці фронту, а серія розпорошених боїв, що тягнуться з півночі на південь від Луганщини до Донеччини.
Російські сили здійснюють наступ у районах Вугледару, Марʼїнки, Авдіївки, Бахмута (і Білогорівки), Кремінної в напрямку Лимана, а також намагаються просунутися біля Купʼянська. Наступ розпочався в останній тиждень січня з російського штурму Вугледара.
У битві за Вугледар беруть участь 155-та і 40-ва бригади ЗС РФ, і вона не є успішною для російських військових. Російські підрозділи, поповнені мобілізованим особовим складом, схоже, дещо втратили свою наступальну перевагу, але я не впевнений, що це їх чомусь навчить.
Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ
Місцевість за межами Вугледара дуже відкрита, сильно замінована і прикрита групами ПТРК ЗСУ. Це залишає російським військам мало варіантів для штурму. Мені також цікаво, чи не бракує російським військовим спеціалізованого обладнання для виконання таких завдань, як розмінування.
Під Кремінною російські війська, схоже, досягли певних успіхів у боротьбі з позиціями українських оборонців. Залежно від того, як розгортатиметься ця битва, вона може змусити ЗСУ відмовитися від Кремінської кампанії або призвести до боїв з перемінним успіхом.
Зростає ймовірність того, що ЗСУ відійдуть з Бахмута на іншу лінію оборони на схід від Слов'янська/Краматорська. Після цього російські військові можуть повернути на північ і спробувати закріпити контроль аж до річки Донець (включно з Білогорівкою).
Читайте також: Десять місяців російсько-української війни: підсумки та прогнози
Росіяни не досягли значних успіхів в Авдіївці та Мар'їнці. Це ще один район, де тривають багатомісячні бої. Російський наступ не схожий на справжній наступ, тому що він розгортається в районах, де раніше атаки армії РФ були безрезультатними.
На даному етапі не схоже, що Росія залучила резерви, і, вочевидь, використовує ці підрозділи для заміни втрат у живій силі, або, можливо, чекає на прорив, щоб ним скористатися. Проте немає доказів того, що у Росії в запасі є велика кількість додаткових сил.
Я скептично ставився до того, що готується додатковий "весняний наступ". Для проведення такої операції Росії, найпевніше, знадобилася б друга хвиля мобілізації, заздалегідь проведена, але вона так і не відбулася. Прогнози про те, що 500 тис. військових будуть мобілізовані в середині січня, не підтвердилися.
Останніми днями високопоставлені військові чиновники США і НАТО почали говорити приблизно те саме. Є відносний консенсус щодо того, що російський наступ з метою захоплення Донбасу розпочався деякий час тому, і він відбувається приблизно так, як і очікувалося, враховуючи стан ЗС РФ.
Моє припущення – Москва почекає, щоб побачити, що вийде з цього наступу, перш ніж розпочати другу хвилю мобілізації. Я не відкидаю жодної можливості, але наразі російський наступ дає незначні успіхи, на які витрачають велику кількість обладнання і боєприпасів.
Одна з можливостей полягає в тому, що після того, як Україна розпочне наступ навесні, Росія вирішить провести мобілізацію влітку, щоб спробувати провести ще одну операцію пізніше. Зважаючи на те, що ЗСУ більше не має переваги в живій силі, стратегія РФ у 2023 році може полягати в тому, щоб виснажити людські ресурси ЗСУ.
Фото ілюстративне. Джерело: Генштаб ЗСУ
Російські війська витрачають артилерійські боєприпаси в нинішньому наступі, тож навесні їм бракуватиме снарядів. Найближчі місяці покажуть реальну ситуацію з наявністю артилерійських боєприпасів у ЗС РФ, яка, як я очікую, буде досить проблематичною, що змусить їх економити.
Водночас українські сили також можуть мати проблеми з артилерійськими боєприпасами. Це залишається проблемою коротко- і середньострокової перспективи. Райдужні оцінки щодо довгострокового потенціалу виробництва боєприпасів на Заході можуть не збігатися з потребами ЗСУ на найближчі 6-12 місяців.
Україні найбільше підходить тактика стримування російських атак і виснаження наступального потенціалу РФ, а після цього ЗСУ можуть перехопити ініціативу навесні. Виснаживши боєприпаси, найкращих солдатів і обладнання, російська армія загалом буде у гіршій оборонній позиції.
Суровікін (попередній командувач силами вторгнення РФ – ред.), який стабілізував позиції ЗС РФ, віддав перевагу оборонній стратегії, відновлюючи сили й вважаючи за краще захищатися від українського наступу на півдні. Натомість Герасимов (нинішній командувач силами вторгнення РФ – ред.) виснажує російські збройні сили безглуздою серією наступальних операцій, які можуть принести певні здобутки, як-от Бахмут, але навряд чи змінять стратегічну картину. Друга битва за Донбас може знову зробити сили РФ вразливими.
Утім, весняний наступ все одно виявиться складною операцією для ЗСУ. Російські військові зараз мають достатньо живої сили та резервів, щоб уникнути виснаження фронту, як у Харкові. Херсон є недосконалим, але, ймовірно, кращим прикладом того, як може розгортатися майбутній наступ ЗСУ.
