Як працює гральний бізнес в Україні: розбір масштабних тіньових схем, через які держава втрачає мільярди

Азартні ігри – потужний стимулятор дофамінової системи, який дуже швидко ламає природну біохімію людини, викликає залежність, послаблює загальний самоконтроль, посилює імпульсивність.

Тому з погляду економіста, азартні ігри – це негативний товар, demerit good (споживання завдає шкоди самому споживачу), який водночас має негативні зовнішні ефекти, тобто його споживання завдає шкоди третім особам, суспільству – через руйнування сімей, злочинність, втрату продуктивності та перерозподіл багатства від бідних, які вразливіші до дофамінових розладів і вразливіші фінансово.

Але повна заборона погано працює з негативними товарами – люди знаходять альтернативу в нелегальних іграх, а також за кордоном, у юрисдикціях, де ігорка дозволена. З поширенням інтернет-казино повна заборона втратила залишки сенсу.

Читайте також: Російський букмекер 1XBet створив мережу збору даних українців для вербування агентів, – InformNapalm

Нелегальність азартних ігор дуже зручна для їх бенефіціарів та кришуючих, тому багато років політики блокували легалізацію ігорки – хтось із дурості, а хтось цинічно і прагматично. Юлія Тимошенко, наприклад, лягала кістьми у ВР (разом з Новінським, до речі), і включала шедеври популістської риторики, щоб зірвати ухвалення профільного закону. А вона точно не дурна.

Більшість розвинених країн легалізували гемблінг, при цьому жорстко його регулюють, щоб зменшити негативні ефекти для споживачів та суспільства.

Та оподатковують, щоб наповнювати бюджети й за рахунок доходів компенсувати негативні ефекти – фінансуючи просвіту, дослідження ігорки та додаткові витрати на соціальну та медичну допомогу, спричинені гральною залежністю.

Важливо, що попит на азартні ігри нееластичний за ціною, тому регулювання лише через високі податки неефективне.

Які, в ідеалі, цілі держави?

1) максимізувати частку потоку грошей гравців через білий, ліцензований бізнес;

2) максимізувати податкові надходження;

3) не дозволяти легкий доступ до ігорки, оберігати вразливих громадян – неповнолітніх та ігрозалежних;

4) не давати відмивати гроші за допомогою ігорки;

Ці цілі частково взаємосуперечні, тому навіть в ідеальному світі без організованої злочинності, корупції, та системного ухиляння від сплати податків – це складна багатофакторна задача на оптимізацію.

У 2020 році у нас легалізували офлайн та онлайн казино, гральні автомати та букмекінг. Які податки повинен платити гральний бізнес?

1. Податок на прибуток – 18%;
   2. 18% від доходу за вирахуванням виплат гравцям (для гральних автоматів – 10% від доходу);
   3. Щорічні ліцензії на кожен вид діяльності, та на окремі гральні столи та автомати.

Але на практиці оподатковується лише 10-15% від усього потоку "гральних" грошей. І, що гірше, бюджет через це втрачає не лише податки з ігорки, тут є потужна "побочка".

Річ у тім, що "тінь" створює стимули для взаємовигідної "зустрічної" тіні. Класичний приклад – роздрібна торгівля "вчорну", яка генерує в економіці пропозицію кешу та віртуальних залишків товарів, які потім використовуються іншим "сірим" бізнесом для зменшення власних зобов’язань з ПДВ.

Так і тут. Платежі від гравців заходять у банк, що обслуговує клієнтів з грального бізнесу під виглядом платежів за інші послуги. Для цього банк дає можливість клієнтам працювати з "лівими" МСС-кодами – кодами продавця, які присвоюються в платіжній системі для класифікації бізнесу за видами товарів/послуг.

*ліричний відступ: маскування платежів по азартних іграх – це, щонайменше, зальот по комплаєнсу та фінмону. Також це позбавляє лудоманів можливості заборонити платежі з власних карток на користь грального бізнесу. В Україні є люди, які через це злили мільйони гривень і стали банкрутами.

Отже, банк має на вході "чорний безнал" своїх клієнтів з грального бізнесу. Що з ним відбувається далі? Частина – повертається виплатою виграшів гравцям, оціночно це 70% від потоку. Те, що залишилося – "чиста чорна виручка" ігорки, пробачте за каламбур. Далі є варіанти, як її вивести в кеш, або в USDT. Звісно, за комісію банку.

Найсолодша взаємовигідна опція – «зарплатні проєкти» великого роздрібного бізнесу. У рітейлу, наприклад супермаркетів, магазинів побутової техніки та АЗС, є вхідний потік "лівої" готівкової виручки від продажу контрабанди та контрафакту, а з іншого боку – десятки тисяч працівників, які офіційно отримують лише частину зарплати, а решту – нелегально, без сплати податків. Те, що колись було справжніми "зарплатами у конвертах".

Але в таких масштабах платити зарплати кешем дуже незручно і банально дорого в адмініструванні, плюс фізичні ризики (згадайте новини про розбійні напади на водіїв, у яких забрали торбу з кешем – ви думали це все люди, які їхали з угоди по продажу нерухомості?)).

Тому банки, які обслуговують ігорку, пропонують великому роздрібному бізнесу офігенну послугу, яка робить усіх щасливими – вони обслуговують нелегальну частину зарплатних проєктів, заливаючи чорний безнал ігорки на картки працівників через декілька схем.

Натомість ігорка отримує чорний кеш. Або – одразу гроші за кордоном. Тут спрацьовують посередники, які займаються обслуговуванням інфраструктури зустрічних потоків, схемного податкового кредиту – їм легко організувати "перестановку" наприклад зі своїми клієнтами з аграрки, які не заводять валютну виручку від експорту "чорного зерна", цю схему я вже зачіпав раніше.

По суті, це нагадує перші банки, які кілька століть тому обслуговували колоніальну торгівлю, "переставляючи" і схлопуючи зобов’язання по різні сторони океану. Тільки зараз це відбувається майже миттєво і є по суті інфраструктурою паралельної економіки, яка крутиться повз державу і податки.

У схемах можливі варіації – є ще поповнення рахунків гравців через платіжні термінали, для збору цих коштів можуть використовувати фінансові компанії, афілійовані з банками.

Що в сухому підсумку?

1. Гральний бізнес не платить податок з доходу і податок з прибутку;
   2. Великі роздрібні мережі не платять податки із зарплат;
   3. Гравці не платять податки з виграшів, виплачених з лівих надходжень;
   4. Посередники, зокрема і в банках, отримують свої відсотки маржі

Згідно з даними Мінфіну, за весь 2022 рік ігорка заплатила лише 80 млн грн податку з доходу і нуль податку на прибуток. А ще 1 млрд 160 млн – за ліцензії. Причому з них 771 млн грн – це ліцензії декількох великих букмекерських контор. Всього 214,5 млн – це ліцензії інтернет казино. У 2021 році ліцензії принесли 1 млрд 579 млн. Коли відкривали ринок, КРАІЛ очікував десь 7,5 млрд грн щорічних надходжень тільки від ліцензій.

Відкриті бюджетні дані Мінфіну по податках з доходів і прибутку відрізняються від того, що дає ДПС, можливо частина надходжень потрапила в інші статті, тут потрібно ще розбиратися. Але в кожному разі, ці надходження – нещасні декілька сотень мільйонів гривень за рік.

А загальний обсяг лише цієї схеми ігорка-рітейл оціночно 15 млрд грн на місяць. Це точно більш ніж половина ринку "зарплат у конвертах". Це десятки мільярдів гривень, недоотриманих від податків на ігорку і податків на зарплату. Хоча, звісно, коли цю схему закриють, ці потоки шукатимуть інші шляхи, і, частково, знаходитимуть.

Принципово вирішити цю проблему може лише системна податкова реформа, яка прибере фундаментальні стимули і можливості, що формують попит на такі схеми.

І це я ще не чіпав проблему інтернет-казино, які працюють з-за кордону повністю за межами правового поля України й сифонять гроші з економіки. І лобіювання пільг для ігорки, і роботу під 2% на спрощенці. Та багато чого я тут ще не зачепив.

Так, Офіс простих рішень та приголомшливих результатів тут не допоможе. Але треба підсвічувати це все, виносити в публічну площину, схеми цього бояться.

Прибивати схеми там, де це можна зробити вже, негайно, задля економічної безпеки країни під час війни. Деякі наслідки вже потрапили в новини, і навіть швидше, ніж можна було б очікувати. Але наслідків буде більше.

І з урахуванням всього цього потрібно напрацьовувати системні зміни.

економічна безпека податки азартні ігри тіньова економіка