Як Росія підлаштовує економіку під тривалу війну, – The Economist

Жорсткі європейські та американські санкції мали б ізолювати російську економіку. Але оскільки лише половина світу дотримується цих обмежень, реальність завжди буде складнішою. Трейдери в дружніх до РФ країнах, таких як Туреччина, Казахстан, Індія та Китай, тепер сприяють імпорту обмежених товарів, яких потребує Росія, за певну ціну. До вересня 2022 року російський імпорт у доларовому еквіваленті перевищив середньомісячне значення за 2019 рік. І ці країни також забирають велику частку сировинного експорту, який Росія колись відправляла в Європу – з великою знижкою.

Це дозволило Кремлю уникнути економічної катастрофи. Торік ВВП скоротився лише на 2,2%, розбивши очікування багатьох економістів, зроблені навесні, про щорічне падіння на 10% і більше. Можливо, це неприємно, але не настільки, щоб підірвати воєнні зусилля Владіміра Путіна. Безробіття залишається низьким, навіть якщо багатьом людям платять менше. Ціни на житло перестали зростати, але немає жодних ознак обвалу. Споживчі витрати тягнуть за собою економіку, але не набагато. У 2023 році МВФ навіть прогнозує, що Росія зросте на 0,3% – це кращі показники, ніж у Британії та Німеччині, і лише трохи гірші, ніж у ЄС.

Економічна ізоляція Росії також пропонує можливість швидко розбагатіти, яка випадає раз на покоління. До війни європейські та американські фірми мали прямі інвестиції в Росії на суму близько 350 мільярдів доларів. Західні компанії, що закриваються в Росії, спочатку мають отримати урядовий дозвіл, після цього вони можуть продавати свої активи лише за визначеними урядом цінами, встановленими зі знижкою 50% або більше від їхньої ринкової вартості. Таким чином, виникла корумпована система.

Один західний промисловець, який допомагає кільком європейським компаніям вийти з Росії, каже, що опортуністичні росіяни й навіть західні підприємці використовують свої зв'язки в уряді, щоб укласти вигідні угоди. "Ми повернулися в 1990-ті роки, – каже він, – дикі часи гангстерського капіталізму. "Можна з упевненістю припустити, що нові власники проігнорують такі дрібниці, як санкції, як тільки вони стануть біля керма".

Обмеження були частиною пакета екстремальних заходів, запроваджених російськими технократами для стабілізації економіки в перші місяці після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Вони досягли набагато більшого успіху, ніж могли сподіватися їхні автори. До вторгнення багато з них були явно незадоволені ідеєю неспровокованої війни, яка ризикувала зруйнувати модернізовану економіку, на створення якої вони витратили свої кар'єри. Вважається, що деякі з них, зокрема Ельвіра Набіулліна, голова Центрального банку Росії, Герман Греф, голова найбільшого російського банку "Сбербанк", і Олексій Кудрін, ексміністр фінансів-реформатор, зверталися до Путіна, коли побачили, що поставлено на карту.

Але як тільки почалася війна, технократи швидко пристосувалися до ситуації, зупинивши банківський відплив, що міг перерости у повномасштабну фінансову кризу, і взявши інфляцію під контроль. З центрального банку та міністерства фінансів пішли у відставку лише кілька бюрократів нижчої ланки. Один колишній чиновник центрального банку каже, що його вразили й водночас шокували зусилля його колег, які намагалися втримати воєнну машину на плаву. "Вони розуміли, що роблять, навіть коли втішали себе тим, що люди, які прийдуть їм на зміну, будуть гіршими". Одне високопоставлене джерело, близьке до Кремля, каже: "Еліта – в'язні. Вони тримаються. Коли ви перебуваєте там так довго, місце – це все, що у вас є".

Сміливі прихильники жорсткої лінії агітують за більш радикальні зміни в самому центрі влади. Деякі мріють про усунення важливих фігур, яких вони вважають прозахідними. Але поки ці люди продовжують фінансувати його військові зусилля, Путін навряд чи на це наважиться. Важко сказати, наскільки добре працюють технократи, оскільки багато ключових статистичних даних зараз засекречені. Але певні підрахунки можливі. Бюджет Росії на 2022 рік був запланований на рівні 23,7 трлн рублів ($335 млрд). Урядові дані свідчать, що фактичні витрати у 2022 році сягнули щонайменше 31 трлн рублів.

За словами економістки Московського державного університету Наталії Зубаревич, лише близько 2,5 трлн рублів додаткових витрат припадає на пільги та інші трансферти: пенсії, дешеві кредити, додаткові виплати на дітей. Це залишає близько 5 трлн рублів неврахованими; значна частина з них, ймовірно, йде на озброєння. Існують очевидні ознаки мобілізації економіки на війну.

Оборонні підприємства працюють 24 години на добу, у три зміни. "Уралвагонзавод", головний російський виробник танків, залучив щонайменше 300 ув'язнених для виконання нових замовлень. А виробництво сталі впало лише на 7% у 2022 році, що набагато менше, ніж 15%, які дехто очікував, враховуючи руйнування автомобільної промисловості, що сильно постраждала від санкцій, які перервали постачання напівпровідників.

Кремль, вочевидь, хотів би й далі мілітаризувати економіку. У жовтні уряд створив нову раду, покликану координувати дії уряду і промисловості. Але знайти нові джерела готівки стане набагато складніше. Вторгнення Путіна збіглося з високими цінами на вуглеводні. За перші п'ять місяців 2022 року такі доходи були у два з половиною рази вищими, ніж роком раніше. Але зниження світових цін на нафту, а також західне газове ембарго й обмеження цін на нафту вдарили по цьому потоку доходів, хоча і не так драматично, як сподівався Захід.

Відмова Європи від російських вуглеводнів залишила прогалину, яку Кремль намагається заповнити за рахунок продажу зі знижками на інші ринки, такі як Туреччина, Індія та Китай (хоча є свідчення того, що фактичні знижки є меншими, ніж офіційно повідомляється). Подальше обмеження цін на нафтопродукти, яке набуло чинності 5 лютого, буде важче виправити, оскільки ці великі ринки вже мають свої власні нафтопереробні заводи. Росія сподіватиметься продати більше нафти, щоб компенсувати це, а наслідки стануть зрозумілими лише з часом. У будь-якому разі, сподівання на те, що нафта може подорожчати до 70 доларів за барель – ціни, необхідної уряду для збалансування бюджету, – можуть виявитися надто оптимістичними.

Хоч би як російська економіка була змушена пристосовуватися до примітивнішого воєнного стану, її панівний клас розуміє, що шляху назад немає, принаймні поки Путін при владі. Російський президент у грудні заявив, що не буде "жодних обмежень" на ресурси, доступні для збройних сил. Це означає скорочення в інших сферах. Наталія Зубаревич припускає, що уряд скорочуватиме витрати на охорону здоров'я та освіту. Фонд національного добробуту Росії, який становить 10,4 трлн рублів, або 7,8% ВВП, може бути використаний для введення війни. "Чим гірше йтимуть справи, тим необхіднішою буде війна", – каже один колишній російський високопосадовець.

Меседж про те, що Росія бореться за своє виживання проти "зазіхань Заходу", став потужним інструментом репресій. Але це означатиме постійно зростаючі вимоги Кремля до російського народу. "Вони вже мілітаризують свідомість людей, але це довготривалий процес, – каже колишній держслужбовець. "Гітлеру знадобилося п'ять років. Вони тільки починають".

економіка рф підтримка війни в рф фінансування війни