Скандал з публікацією фальшивого паспорту чиновника Міноборони Лієва наштовхує на думку про цілеспрямовану інформатаку
Надмірна концентрація скандалів довкола Міноборони скидається на сплановану кампанію з дискредитації відомства або спробу усунути з посади його керівництво. Ймовірно зацікавлені особи підкидають журналістам фрагментарні документи, а іноді й підробки, а журналісти-розслідувачі без достатньої перевірки їх публікують. Так відбувалося в 2015-16 роках, і це суттєво підірвало нашу обороноздатність тоді, й історія повторюється.
Яйця Міноборони
Уже місяць не вщухають скандали навколо Міністерства оборони. У січні засновник проєкту "Наші гроші" Юрій Ніколов опублікував у ДТ розслідування щодо можливого завищення цін у 2-3 рази при закупівлі харчових продукти Міністерством оборони України (фаховий розбір цього кейсу тут). Після розголосу свої посади залишили заступник міністра оборони В’ячеслав Шаповалов, який відповідав за тилове забезпечення, зокрема постачання харчів, та директор департаменту закупівель Богдан Хмельницький.
Колишні й нинішні чиновники Міноборони також фігурували під час параду обшуків, влаштованих силовими структурами 1 лютого у межах показової боротьби з корупцією (докладніше читайте тут: День обшуків. Синхронність дій нагадує масштабне шоу).
Публікація фейку на Укрправді
Поки силовики готувалися до обшуків, антикорупційні організації звернули увагу на Олександра Лієва, який з січня 2022 року тимчасово виконує обов'язки керівника департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ. 31 січня голова "Центру протидії корупції" Віталій Шабунін повідомив у своїй колонці на УП, що Лієв, який відповідає за збройні контракти Міноборони, блокував доступ ЗСУ до українських маяків, закликав "почути Крим", підтримував "референдум", а відтак і окупацію півострова. Лієв назвав цю інформацію сфабрикованим вкидом", який відриває його від роботи і спрямований не стільки проти нього самого, як проти міністра оборони.
ТЕКСТИ опитали людей, котрі знайомі з Лієвим, котрий працював виконавчим директором Суспільного у 2017-19 роках, і жоден з опитаних не міг пригадати проросійськість поглядів Лієва. Водночас, є відеозапис 2010 року, де він у Криму агітує за подолання ""помаранчевої чуми" і турбується, що Україна може повернутися до курсу на Захід.
2 лютого "Українська правда" опублікувала новину про те, що у т.в.о. керівника департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони Олександра Лієва є нібито російський паспорт. У своїй новині видання опублікувало фото нібито паспорта чиновника.
Фото: УП
Від Текстів зазначимо: якщо перша публікація про зловживання із закупівлями ще якось нагадувала реальне журналістське розслідування, то подальша моментальна активність правоохоронців (автор розслідування про яйця для Міноборони багато писав про крадіжки під час Великого будівництва, але ми не бачили такої блискавичної реакції правоохоронців) і передача журналістам УП та оприлюднення підробленого паспорта свідчать, що почалася кампанія проти керівництва Міноборони. Хто саме його атакує, ми сказати не можемо, але активність правоохоронців наштовхує на думку про те, що це війна точиться всередині української влади. Її можуть провокувати чи поглиблювати й російські шпигуни, адже будь-які перестановки у відомстві, яке займається військовими закупівлями, можуть затримати постачання для армії. А для військ на фронті затримка на декілька днів чи тижнів поставок техніки, їжі й всього, що купує МО, може мати критичні наслідки.
Як повідомляє "Детектор медіа", ввечері 2 лютого Олександр Лієв записав відеозвернення і повідомив, що на фото документа, який опублікувала УП, зображений не він. Також у документі на фото його прізвище англійською мовою (у латинській транслітерації) написане з помилками. Крім того, у документі вказано, що він нібито народився в Москві, що, за словами Лієва, не відповідає дійсності.
У відеозверненні Лієв повідомив також, що написав заяву про звільнення, а 2 лютого цей наказ підписали в Міноборони.
О 21.31 цього ж дня УП змінила опубліковану новину, додавши слова Лієва із відеозвернення.
Крім того, редакція змінила джерело новини — в оновленій версії видання посилалося на джерела не «у правоохоронних органах», а «в українській розвідці».
До того ж у новині дещо змінили заголовок. Замість початкового «У чиновника Міноборони Лієва знайшли російський паспорт. Він заперечує» нова версія була: «Чиновник Міноборони Лієв заперечує наявність паспорта РФ: каже, що на фото не він». Станом на 14:30 третього лютого новина має заголовок: «Інформація про російський паспорт Олександра Лієва не відповідає дійсності». Редакція УП жодним чином не позначила ці зміни в новині.
Колаж: Детектор медіа
Вже вночі третього лютого, о 1.58, УП опублікувала новину, що у Міноборони «не підтвердили» інформації про російське громадянство Лієва.
Свою новину видання доповнило у кінці власним спростуванням та вибаченням:
«Інформація про російський паспорт Олександра Лієва не отримала підтвердження та не відповідає дійсності. "Українська правда" приносить вибачення читачам та Олександру Лієву. Робота над помилками також проведена», — заявила редакція УП.
Зараз змінена вчетверте новина «Української правди» виглядає так, наче видання дало спростування 2 лютого о 21:30, хоча насправді це сталося третього лютого.
Вже зранку третього лютого, о 10.54, журналіст Михайло Ткач опублікував на своїй фейсбук-сторінці спростування вчорашньої новини та вибачення. Згодом вибачення опублікувала і головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва.
Олександр Лієв відреагував на вибачення у своєму фейсбуці, повідомляє Інститут масової інформації. Колишній посадовець стверджує, що після публікації про нібито наявність у нього російського паспорта отримав близько 200 повідомлень із погрозами.
Розвідники якої країни дають інфу УП?
Лієв звернувся до Служби безпеки України, щоб з’ясувати мотив джерел журналіста "Української правди", які повідомили про його нібито російське громадянство.
Голова Інституту масової інформації Оксана Романюк зазначила, що скандал з паспортом Лієва засвідчує істотні проблеми у медіасередовищі України.
"Прикро вражена інформацією про те, що про Лієва написало понад 90 медіа, а по коментар звернулося лише двоє... Бо ця історія - це удар не так по його репутації, як по довірі до медіа. Шкода, що ніхто толком не вибачається і внятно не пояснює, що новина виявилась неправдивою. Шкода, що її поширили і досі поширюють десятки медіа і телег... Ніхто не перечитує, не виправляє, не звертається по коментар до фігуранта... Здається, Х'юстон, у нас проблеми..." — написала Романюк.
Скріншоти з фейсбук-сторінки Оксани Романюк
Згодом Романюк доповнила свій пост у фейсбуці: "УП і журналіст Михайло Ткач публічно вибачилися перед аудиторією, колегами і Лієвим. Це правильний крок. Джерело, яке себе відтепер скомпроментувало, очевидно мало свій мотив. І у цього джерела виходила явно безпрограшна ситуація: профіт, якщо б повірили фейку, і профіт, якщо б не повірили. Бо у першому випадку — досягнення мети вкиду, у другому — удар по репутації розслідувачів. Якось так", — написала вона.
Фахівчиня з комунікацій, медіатренерка Ярина Ключковська зазначає, що в репутаційних скандалах довкола Міноборони й у "війні наративів, а не фактів" комунікаційним фахівцям відомства треба грамотно відпрацьовувати такого роду атаки.
Від яких розвідників — українських чи російських УП отримала фейковий паспорт Лієва? Ось в чому питання!
«Нас замовили» — дуже і дуже погана відмазка. Їй не вірять. Надто вже часто нею зловживали в останні роки. Вона важка в роботі. Навіть якщо це правда.
Дуже складно повірити, що хвиля атак на Резнікова по лінії закупівель — це збіг. Справді. Ні, так буває. Але рідко. Документи хтось зливає. Нагадування про стрьомних персонажів хтось підкидає. Не сумніваючись у порядності та добрих намірах тих журналістів та активістів, які оприлюднили інформацію, я не можу ігнорувати час і послідовність цих зливів.
Справді, виглядає, що хтось свідомо підважує довіру до очільника Міністерства оборони. Чи з метою зашкодити постачанню зброї (зовнішній ворог), чи з метою позбутися політичного суперника (внутрішній конкурент), чи ще з якоюсь.
І саме ця сторона і має бути ворогом, «драконом» у наративі міністерства. А робити саме журналістів та активістів антагоністами у своєму контрнаративі — апріорі програшна стратегія. Спокуслива, але програшна", — наголошує Ключковська.
Важливе питання ставить політолог Ігор Семиволос: "Вибачення Михайла Ткача нічого не варте без детального розбору польотів. Це соціально значуща подія і суспільство має вимагати повного звіту від журналістів. УП стверджує, що отримала цей фейковий паспорт від розвідників. Питання: від яких розвідників — українських чи російських? Ось в чому питання!"
