Як здійснити прорив в Україні та допомогти їй швидко перемогти – Foreign Affairs

Майже через рік після повномасштабного вторгнення в Україну президент Росії Путін не досягнув жодної зі своїх головних цілей. Погана новина, однак, полягає в тому, що війна триває, і Путін не демонструє жодних ознак бажання її закінчити. Замість цього він планує великий контрнаступ цього року.

"Росіяни готують близько 200 000 нових солдатів, – попередив у грудні головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний. – Я не сумніваюся, що вони знову підуть на Київ". Хоча Путін вже мав би зрозуміти, що українці готові воювати стільки, скільки буде потрібно для звільнення своєї країни, він все ще вважає, що час на його боці. Це тому, що російський диктатор очікує, що західні уряди і суспільства втратять бажання і зацікавленість продовжувати допомагати Україні.

Західним лідерам слід змінити свій підхід до конфлікту.

На цьому етапі поступове розширення військової та економічної допомоги, найпевніше, лише затягне війну на невизначений термін.

У 2023 році Сполучені Штати, НАТО і демократичний світ загалом мають прагнути підтримати прорив ЗСУ. Це означає більше сучасної зброї, більше санкцій проти Росії і більше економічної допомоги Україні. До того ж це має бути надано не поступово, а швидко, щоб Україна могла здобути вирішальну перемогу на полі бою вже цього року. Без більшої і негайної підтримки війна зайде в глухий кут, що буде лише на руку Путіну. Зрештою, про Захід судитимуть за тим, що сталося в останній рік війни, а не за тим, що сталося в перший.

Фото: Генштаб ЗСУ

ТЕОРІЯ ВЕЛИКОГО ВИБУХУ

Найважливіший крок, який Сполучені Штати і союзники по НАТО можуть зробити цього року, – надати Україні зброю, яка дозволить її збройним силам швидше і успішніше перейти в наступ на сході України. Цей рік розпочався з обнадійливих новин у питанні постачання зброї України. Обсяг зброї, що мають надати партнери України – це сильний початок року, але наша підтримка не повинна на цьому зупинятися.

Україна потребує більше того, що вже було надано. Особливо вона потребує більше високомобільних артилерійських ракетних систем (HIMARS) і більше боєприпасів для керованих реактивних систем залпового вогню (GMLR), які довели свою ефективність на полі бою.

Якщо надати більше HIMARS проблематично, то Сполучені Штати повинні надіслати реактивні системи залпового вогню M270. Що більше баражувальних боєприпасів можна буде поставити в Україну, то краще. Кількість танків, оголошена на сьогодні, є значною, але все ще в рази меншою, ніж потрібно українським військовим, щоб витіснити російських окупантів зі своєї країни. Україна також могла б отримати більше батарей ЗРК Patriot та інших систем протиповітряної оборони.

На додаток до збільшення кількості зброї, Сполучені Штати та їхні союзники мають підвищити якість озброєнь, що постачаються.

Очолити цей список має ракетна система великої дальності ATACMS. Вона випускає ракети, які можуть пролітати понад 300 км, а отже, дасть змогу ЗСУ атакувати російські аеродроми і склади боєприпасів у Криму та інших місцях, які зараз є недосяжними і де базуються ЗС РФ, що використовують далекобійну зброю для атак на українські міста.

Надання далекобійного ударного озброєння, зокрема наземних бомб малого діаметра, може змінити хід української наступальної операції цієї весни. Українські військові також потребують для наступу значно потужнішої авіації, включно з радянськими винищувачами МіГ-29 і сучасними безпілотниками, як-от американські моделі Gray Eagle і Reaper.

Українські пілоти також мають розпочати навчання польотам на винищувачах F-16.

Зрештою, або на більш пізніх етапах цієї війни, або для посилення стримування після війни, українським ВПС потрібно буде перейти з літаків радянського виробництва на американські винищувачі. В обмін на отримання цієї зброї президент України Володимир Зеленський міг би підписати юридично зобов'язуючу угоду про невикористання цієї зброї для завдання ударів по цілях на території Росії.

Важливо також, як буде оголошено про цю нову військову допомогу. Замість того, щоб надавати ATACMS у березні, Reapers в червні і літаки у вересні, НАТО має зробити "Великий вибух". Плани з надання усіх цих систем мають бути оголошені 24 лютого 2023 року, в першу річницю повномасштабного вторгнення РФ.

Оголошення такого масштабу матиме важливий психологічний ефект у Кремлі, сигналізуючи про те, що Захід підтримує прагнення України звільнити всі окуповані території.

Українські військові на навчання у Великій Британії. Фото: Генштаб ЗСУ.

КАЛЬКУЛЯЦІЯ РИЗИКУ

Невдовзі після початку війни багато спостерігачів, зокрема і я, хвилювалися, що Путін розглядатиме надання таких видів наступальних озброєнь як ескалацію. І все ж, після розгортання цих основних систем озброєнь, він досі не пішов на ескалацію. Причина проста: Путін не має для цього ресурсів. Він вже використовує дуже дорогі крилаті ракети для атак на житлові будинки.

Він не може напасти на НАТО, щоб не ризикувати ширшою війною, яку Росія швидко програє. Це залишає йому лише ядерний варіант, але навіть це для нього не вихід. Всі погоджуються, що ядерна атака проти Сполучених Штатів або інших країн НАТО не обговорюється, оскільки все ще діє договір про взаємне гарантоване знищення.

Ймовірність того, що Путін застосує тактичну ядерну зброю всередині України, також є дуже малоймовірною, оскільки це не слугуватиме жодній очевидній меті на полі бою.

Це не зупинить опір українців, а навпаки посилить. Застосування ядерної зброї в Україні також згуртувало б більшу опозицію російській агресії в усьому світі, зокрема в Пекіні. Очевидно, що українці постраждали б від такої атаки найбільше, але саме вони закликають Захід не улягати ядерному шантажу Путіна.

Є ризики надання Україні більшої кількості кращої зброї, але є також ризики, якщо цього не робити. Якщо війна в Україні затягнеться на роки, загине набагато більше людей – передусім українців, але також і росіян. "Патова ситуація" на полі бою – це евфемізм для продовження смертей і руйнувань. Це ціна інкременталізму.

Затяжна війна також містить ризик для України втратити суспільну підтримку в Сполучених Штатах і Європі. Якщо війна затягнеться до кінця року без значних перемог ЗСУ, адміністрації Байдена буде важко домогтися від Конгресу поновлення нового пакету військової та економічної допомоги, особливо на тлі загострення президентських виборів, в яких бере участь принаймні один головний кандидат – Дональд Трамп, який не є прихильником допомоги Україні. Дебати щодо допомоги стануть запеклішими і в європейських столицях, якщо 2023 рік призведе лише до незначних змін на полі бою. Небезпека інкременталізму з часом зростає.

СТИСКАЮЧИ ЛЕЩАТА

Уряди країн, що підтримують Україну, також мають різко посилити санкції. Сполученим Штатам варто показати приклад, визначивши Російську Федерацію державою-спонсором тероризму. Це насамперед посилить американське засудження російських терористичних актів в Україні та інших країнах. Але є й практичні наслідки: американські громадяни та компанії більше не зможуть брати участь у фінансових операціях з російським урядом. Операції з російськими державними банками, державними підприємствами та особами, пов'язаними з урядом, будуть піддаватися ретельнішій перевірці. Буде посилено контроль за експортом, реекспортом і передачею товарів подвійного призначення.

Росія тероризує і руйнує українські міста. Фото: Петро Батанов

Але визначення російського режиму терористичним не закриє всіх лазівок. Сполучені Штати разом з іншими країнами санкційної коаліції повинні запровадити повноцінні санкції проти всіх великих російських банків, таких як Газпромбанк, а також проти всіх державних підприємств, включно з Росатомом, російською державною компанією з ядерної енергетики.

Необхідно запровадити нові санкції, щоб перекрити всі критичні технології, які допомагають військовій машині Путіна – від мікропроцесорів, необхідних для створення "розумної" зброї, до всіх форм імпортних інформаційних технологій, на які покладається російський уряд та економіка.

Країни G-7 повинні ще більше знизити верхню межу ціни на експорт російської нафти з сьогоднішніх 60 доларів до 30 доларів за барель і запровадити більш жорсткі санкції для судноплавних компаній, страхових агентств і банків, які порушують верхню межу ціни. Вони також мають посилити тиск на американські та європейські компанії, які все ще ведуть бізнес в Росії або з нею. Ці компанії не можуть продовжувати платити податки терористичній державі. Вони повинні піти.

Індивідуальні санкції мають бути значно розширені, щоб охопити всіх російських олігархів, які досі не підпадають під обмеження, але підтримують Путіна, всіх урядовців, всіх топ-менеджерів і членів правління державних підприємств, всіх пропагандистів, які виступають за війну, всіх російських солдатів, які воюють в Україні, а також членів родин усіх цих категорій.

Накладення санкцій на категорії людей – членів партії "Єдина Росія", урядовців, військовослужбовців тощо – а не на конкретних осіб, має додаткову перевагу, оскільки дає росіянам можливість подати у відставку, щоб вийти з санкційного списку. Як мінімум, країни, залучені до режиму санкцій, могли б почати розширювати свої списки. Країни, що запроваджують санкції, також повинні координувати свої дії таким чином, щоб у разі запровадження санкцій проти росіянина в одній країні, ця особа негайно потрапляла до санкційних списків усіх країн-учасниць санкційного режиму.

Нові обмеження на поїздки також мають бути введені для всіх російських громадян. Повна заборона на в'їзд до всіх демократичних країн – це один з варіантів, хоча він ризикує відштовхнути росіян, які виступають проти війни. Інший – змусити всіх росіян, які хочуть подорожувати до демократичних країн, сплачувати додатковий "внесок на відбудову України" на додаток до вартості візи. Якщо вони не хочуть платити такий збір, побоюючись, що це буде означати підтримку України, то вони можуть відпочивати в Мінську, а не в Барселоні.

Має значення і те, як оголосити про нові санкції. Найкраще, якщо це буде зроблено всіма країнами-учасницями одночасно 24 лютого.

Водночас демократії мають полегшити життя за кордоном росіянам, які виступають проти війни, зокрема тим, хто втік від мобілізації та режиму Путіна, лідерам російської опозиції та незалежним журналістам.

Росія має заплатити за заподіяне Україні величезне лихо. Фото: ДСНС

ГРОШІ ТА МЕСЕДЖІ

Україна потребує більше грошей, а Захід має знайти нові способи, як їх надати. Очевидним місцем для початку є передача уряду України понад 300 мільярдів доларів резервів російського центрального банку, які наразі перебувають у розпорядженні Заходу. Фінансові установи й чиновники в США і Європі нервують щодо таких кроків. Але державні активи вилучалися на законних підставах у минулому, в таких країнах, як Ірак та Афганістан, і це слід зробити зараз. (Це має додаткову перевагу – надіслати Китаю стримувальний сигнал щодо вторгнення на Тайвань, оскільки Пекін має набагато більше фінансових резервів, інвестованих на Заході).

Крім того, за прикладом канадського уряду, заморожені активи російських олігархів також слід розглянути на предмет конфіскації та передачі Україні. Західні країни повинні ввести податок на імпорт всіх російських товарів і податок на експорт всіх товарів і послуг, що надаються Росії, надходження від яких перераховуватимуться до українського фонду реконструкції. І всебічне планування післявоєнної відбудови України вартістю в сотні мільярдів доларів має розпочатися вже сьогодні – зусилля, які мають включати міжнародну конференцію зі збору пожертвувань.

Жорсткіші санкції працюють на те, щоб відрізати Росію від світу, але Захід повинен одночасно робити більше для того, щоб хоч якось достукатися до людей у РФ. Радіо "Свобода", що фінансується урядом США, після початку війни майже потроїло свою аудиторію. Це стосується й російських незалежних ЗМІ, які зараз працюють за межами Росії та опозиційних YouTube-каналів. Але кожен з цих інформаційних каналів міг би отримати більше ресурсів, які допомогли б їм проникнути крізь інформаційну залізну завісу Путіна. Варто шукати нові способи достукатися до росіян – чи то за допомогою текстових повідомлень, ширшого використання каналів TikTok і Telegram, чи то більш тонких повідомлень, а не прямих новин – слід спробувати різні підходи.

Поки російські солдати окупують їхню країну, українці боротимуться.

Вони боротимуться з новим сучасним озброєнням чи без нього, з більш жорсткими санкціями чи без них, з грошима чи без них, які допоможуть їм керувати своєю країною. Розуміння цієї ключової особливості українського менталітету сьогодні призводить до очевидної політичної рекомендації для Заходу: допомогти Україні перемогти якнайшвидше.

Найкращий спосіб відзначити 24 лютого, річницю путінського вторгнення, – це чітко заявити, що це і є стратегія Заходу. Це вимагає розгортання – скоординованого десятками країн в один і той же день – більшої і кращої зброї, жорсткіших санкцій, нової економічної допомоги, більших зусиль публічної дипломатії і надійної прихильності до післявоєнної відбудови. Це також найкращий спосіб уникнути того, щоб 24 лютого 2024 року не опинитися на тому самому місці.

стратегія західна підтримка відсіч перемога україни