Росія хоче виснажити Україну до прибуття західних танків, – The Spectator
Науковий співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) доктор Джек Вотлінг пояснює у статті для The Spectator, з якими короткостроковими та довгостроковими викликами можуть зіткнутися ЗСУ, попри постачання західного озброєння. Наводимо переклад аналітики.
Рішення міжнародних партнерів Києва надіслати Україні основні бойові танки стандарту НАТО є ключовим моментом у російсько-українській війні. Танки можуть бути в центрі уваги, але вони є частиною набагато ширшого кола зобов'язань – партнери України взяли на себе зобов'язання допомогти Києву якнайшвидше відновити свою територію. Попри це, пройдуть місяці запеклих боїв, перш ніж Україна зможе досягти значних успіхів.
Росія нині перебуває на межі своїх можливостей, використовуючи погано підготовлені війська зі старою і різношерстною технікою на тлі браку боєприпасів. Водночас Росія має достатньо сил на окупованих територіях, щоб Україна могла досягти прогресу лише за умови цілеспрямованого наступу. Росія також може мобілізувати та підготувати більше особового складу. Російська оборонна промисловість також збільшує виробництво, тож якщо Україна не втримає ініціативу, звільнити територію буде дедалі важче.
Саме ця траєкторія – у поєднанні з необхідністю переконати Росію, що затяжні бойові дії не в її інтересах – призвела до того, що деякі партнери України пообіцяли надати велику кількість бойових машин піхоти, танків, артилерійських систем, а також розширити виробництво боєприпасів для задоволення потреб України. Було також створено цілеспрямовану систему підготовки кадрів: українці проходили навчання у Великій Британії, а потім у сформованих підрозділах навчалися в Європі розгортати загальновійськові батальйони.
Норвегія відправить частину свого парку бойових танків Leopard 2 німецького виробництва в Україну "якнайшвидше", ймовірно, наприкінці березня. Фото: Генштаб ЗСУ
Короткостроковий виклик, з яким зіткнулася Україна, полягає в тому, що якщо вона розпочне наступальні операції на початку року, то може вичерпати свої резерви та втратити критичну кількість бронетехніки, що зробить її вразливою перед Росією наприкінці року. Обіцянки партнерів означають, що Україна може впевнено виробляти та розгортати нові бойові одиниці протягом року, а отже, Київ має більше свободи у використанні того, що вже має зараз.
Попри середньострокову перспективу, яку відкриває обіцяне обладнання, західні танки не будуть швидко введені в дію. Вони значно відрізняються від радянських танків, які зараз експлуатуються в Україні. Вони мають інший порядок роботи екіпажу, інші вимоги до технічного обслуговування і приблизно на 20 тонн важчі. Танки також не принесуть великої користі, якщо їх використовувати в невеликій кількості. Для того, щоб розмістити їх у складі роти за підтримки бойових машин піхоти та артилерії, потрібно мати значну кількість військових ЗСУ, навчених воювати з відповідними системами, обслуговувати та підтримувати їх, а також керувати ними в групах. На все це потрібен час.
Через обструкціонізм і некомпетентність німецького уряду Україна отримала найгірший з можливих позитивних результатів. Замість того, щоб отримати велику кількість танків одного типу, їй надають три різні танки натовської розробки, всі в обмеженій кількості, і кожен з них має окремі, складні вимоги до обслуговування. Це затримає доставку цих танків на лінію фронту. І це після того, як партнери України змарнували три місяці, вирішуючи, чи надсилати танки взагалі. Навряд чи в Києві забудуть, що безглузде зволікання канцлера Олафа Шольца коштувало і буде продовжувати коштувати життя українців.
Широко поширена одержимість порівнянням технічних характеристик натовських і російських танків в цілому не має сенсу. Танки НАТО краще захищені, мають кращу оптику і кращий процес пошуку й ураження цілей. У позиції танк проти танка, броня у західних танків краща. Але це повномасштабна наземна війна, в якій кількість техніки й те, наскільки добре вона воює, має набагато більше значення, ніж якості окремих одиниць техніки. Тому з плином року цілком ймовірно, що саме побудований навчальний конвеєр дасть українським військам вирішальну перевагу в захопленні й утриманні позицій.
Перша партія бойових машин Breadly прямує в Україну. Фото: Oz Suguitan
Враховуючи час, який знадобиться для того, щоб нещодавно обіцяне обладнання почало діяти, слід розуміти, що наступні кілька місяців бойових дій будуть важкими. Росіяни перекидають повітряно-десантні війська в Луганськ і бронетанкові підрозділи на південь, тоді як Вагнер продовжує штурм Бахмута. Командувач силами вторгнення Росії Герасимов наполягає на проведенні наступальних операцій, щоб спробувати втягнути українські резерви в оборонні бої і таким чином позбавити їх можливості підготуватися до наступальних операцій.
Росіяни сподіваються, що, знекровивши найкращі українські підрозділи зараз, вони зможуть утримати захоплену ними територію. Принаймні, протягом наступних кількох місяців Україна має уникати цих загроз за допомогою того озброєння, яке вона вже має.
Ширша проблема для партнерів України полягає в тому, що після надання великої кількості обладнання для фронту їм потрібно буде переозброїтися. Політичне рішення надати Україні те, що їй потрібно для перемоги, є важливим, але воно має супроводжуватися готовністю фінансувати наслідки цієї політики.
Але зараз на Заході сподіваються, що Україна зможе використати надане озброєння для досягнення значних успіхів вже цього року.
