Том Купер: Путіну абсолютно все одно, скільки люду поляже в цій війні

ЗАГАЛЬНЕ

Невже Путін нормально ставиться до величезних втрат росармії?

Тут у нього гальма не працюють. Нам треба визнати і прийняти: Путіну абсолютно все одно, скільки люду поляже в цій війні. Він такий цинік, що рано чи пізно візьметься хвалитися, мовляв, «очищає російські тюрми від людських покидьків найгіршого сорту», адже в цій війні гине дуже багато вʼязнів, які поповнюють ряди «Ваґнера»... Тому втрати почнуть хвилювати Путіна тільки тоді (якщо взагалі почнуть), коли призведуть до масового невдоволення його правлінням. Але зараз російське суспільство «за кілька світлових років» від такого сценарію, і я не бачу, щоб найближчим часом щось змінилося...

Чи може початися додаткова мобілізація в Росії?

Зважаючи на втрати росіян за минулі два місяці, вона не просто «може», а «мабуть» почнеться. Але це ніяк не вплине на перебіг війни. Сама тільки чисельність російського війська не здатна переважити якість і точність озброєння та маневреність ЗСУ. Цього недостатньо, щоб повністю перемогти росіян і викинути їх за межі країни впродовж, скажімо, «кількох тижнів», але досить, щоб тримати ВСРФ на короткому повідку, бо ж вони розгубили всю свою «якість», яку ще мали до того.

Чи справді бойовий дух росармії такий низький, як усі пишуть в Україні та на Заході?

Я вже згадував про це кілька разів, але повторю: так, із бойовим духом у росіян вкрай туго. Натхнення у них нижче плінтуса, менше, ніж потрібно було б для виходу на поле бою українця чи західного солдата. Але у Росії це не має значення: росіянам вистачає фаталізму, щоб далі битися, а ще в них стільки солдатів, що коли якийсь батальйон і відмовиться йти у бій чи покине свої позиції й утече, це не вплине на загальну картину. Щоб реально зламати російський бойовий дух, Україні бракує артилерії та снарядів, а крім того, росіяни досі зазнали замало втрат.

Якщо вам важко це зрозуміти, уявіть, що ця війна — 100-поверховий хмарочос, і щоб її здолати, треба піднятися по сходах на останній поверх. Зараз ми десь на 20-му, переходимо на 21-ший... Тепер, сподіваюся, все ясно.

Чи буде Україна проводити додаткову мобілізацію?

Зараз я вважаю, що навряд. ЗСУ вистачає солдатів, а от зброї та боєприпасів стане тільки на тих, хто зараз воює.

ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА

ЗСУ продовжують завдавати глибоких ударів по російських позиціях. 24 грудня їхні установки M142 HIMARS обстріляли аеропорт Каховки (український Генштаб заявив про 150 загиблих росіян), 25 грудня було знищено чотири російських польових штаби, а 26 грудня — іще дев’ять.

26 грудня українці знову вдарили безпілотниками Ту-141/143 по авіабазі «Енгельс», що біля Саратова. Невдовзі «вишестоящі органи» в Москві заявили, що збили один безпілотник неподалік від авіабази, приблизно о 1:35 за місцевим часом. Українці стверджують, що другий пристрій влучив по «центру управління», хоч би що це було. Зрештою «вишестоящі органи» визнали загибель 3–4 осіб; інші, цитуючи російські соцмережі, повідомляють, що було пошкоджено 5–7 літаків Ту-95, 17 осіб загинуло і 26 було поранено. Мушу визнати, мені важко в це повірити: ті літаки Ту-95М, які вціліли після попередньої атаки, ще тиждень тому було відведено на авіабазу «Українка» (Амурська область).

БИТВА ЗА ДОНБАС

Хоч би що не відбувалося деінде, Путін та Суровікін не полишають потуг втримати ініціативу на Донбасі та зокрема в районі Бахмута й Авдіївки. Відповідно, минулого тижня у мережі з’являлись численні відео з російськими поїздами, що транспортують до України важке озброєння та ще більше особового складу.

Куп’янськ-Сватове… 21 грудня, сили у складі 92-гої механізованої, полку ім. Кастуся Калиновського, а також батальйонів «Омега» та «Хартія» прорвали російську лінію оборони та закріпилися у с. Підкуйчанськ [Сватівський р-н. – перекл.]. Це відносно незначне просування призвело до того, що росіяни миттю перекинули майже в повному складі 4-ту та 47-му танкові дивізії зі Сватового на лінію фронту, а також – як повідомляють – до евакуації їхнього місцевого штабу з цього містечка до Луганська. Однак повідомлення, що українці заразом звільнили Кривошиївку та/або Коломийчиху виявилися неправдивими.

Кремінна… Далі на південь, у період з 21 по 26 грудня, українці провели атаку – на вістрі якої йшла 25-та повітряно-десантна – та перетнули трасу Р-66 у кількох місцях на відрізку між Площанкою та Житлівкою (це південніше Сватового та північніше Кремінної). Водночас українці почали поширювати заяви, що “Кремінна частково наша”. Ну, вибачте: не так скоро. Наразі немає підтвердження, що українські війська просунулися до якихось інших сіл поблизу. Навпаки, ВСРФ провели локальну контратаку десь в районі Кремінної, через що 95-та десантно-штурмова мусила знову ввести до бою окремі свої частини та завдати удару у відповідь.

Соледар… Минулого тижня росіяни зробили все можливе, аби захопити Яковлівку та прорвати лінію, утримувану 10-тою гірсько-штурмовою бригадою. Від 24 грудня цей український підрозділ – за підтримки частин зі складу 17-тої танкової бригади – здійснив кілька локальних контратак та заявив про відновлення контролю над окремими позиціями. Однак, наскільки мені відомо, Яковлівку наразі повністю контролюють росіяни. Далі, вагнерівці йшли в атаку з Яковлівки на північні околиці Соледара у поєднанні з атаками з Нової Кам’янки та Бахмутського [на схід та південний схід від Соледара – перекл.].

Бахмут… В останній плюс-мінус тиждень росіяни залучили підкріплення у районі автозаправної станції на південь від Підгородного, а далі здійснили спробу прориву звідти вздовж траси М-03, у північно-західному напрямку, а також у бік північних околиць Бахмута. Жодного успіху не мали. Натомість українці скористалися з можливості витіснити росіян зі східних околиць містечка – що дало згодом бійцям 54-тої механізованої привід знімати себе на відео на захопленій російській позиції. У південній частині ПВК Вагнера та 58-ма мотострілецька бригада ВСРФ знову дісталися південної частини Опитного, а їхній фан-клуб вже заявляє, ніби 59-та мотопіхотна бригада ЗСУ втратила 185 солдатів убитими та пораненими – здебільшого з їхнього угруповання самохідної артилерії, а також із розвідувальної роти. Тим часом, згідно звітів українського Генштабу, ВСРФ та в’язні [в складі «Вагнера» - ред.] втрачають на цій ділянці близько 400–600 військових – вбитими, пораненими тощо – кожнісінького дня. Судячи з отаких відео, або отаких тут годі дивуватися…

Район Горлівки-Донецька… Минулий тиждень росіяни провели, атакуючи на майже всій протяжності цієї ділянки фронту – від Нью-Йорка на півночі, тоді у Новобахмутівці, Красногорівці, Кам’янці, Опитному та Водяному – і аж до Пісків та Невельського. Наскільки мені відомо, успіху вони не мали. Те саме можна сказати і про їхні атаки на Красногорівку, Побєду, Новомихайлівку, – і аж до району Вугледара.

У районі Вугледара – Павлівки бачимо, певно, хрестоматійний приклад некомпетентності Путіна та Суровікіна: спершу вони дали тут перемолоти на порох відновлену 155-ту бригаду морської піхоти під час спроб захопити Павлівку – і лише тоді, кілька днів тому, таки відправили 36-ту мотострілецьку дивізію у наступ на Вугледар з південного сходу… Тож не варто дивуватися: останню добряче віддухопелили й вона зазнала відчутних втрат.

Оригінал тут, повний переклад розміщено на сторінці Ростислава Семківа.

хід війни битва за донбас тактика стратегія