Том Купер: JDAMи є порівняно дешевими, надійними та дуже добре адаптуються до різних умов

JDAM ДЛЯ УКРАЇНИ

Повідомляють, що США готові передати Україні системи супутникового наведення JDAM. Ідея непогана… направду, прекрасна ідея – я лише дивуюся, чому це не було зроблено ще пару місяців тому.

JDAM це «Joint Direct Attack Munition» – Інтегрований Боєприпас Прямого Удару. Ця система перетворює «сліпі» бомби американського виробництва серії Mk.80 (наприклад, Mk.81 вагою 125 кг, Mk.82 на 227 кг, Mk.83 на 454 кг та Mk.84 на 907 кг) у високоточні боєприпаси, керовані супутником. До речі, вартує це на диво дешево: один заряд – всього 30 000 дол. США. До кожної «сліпої» бомби Mk.80, що має модульну структуру додають ще одну секцію з навігаційним модулем та засобами управління. Таку бомбу інтегрують у другий модуль з невеликими крилами – це додає дальності польоту.

JDAMи є порівняно дешевими, надійними та дуже добре адаптуються до різних умов. А оскільки літаки Су-24 та Су-25 виготовляли з розрахунком, щоб вони могли використовувати й західні типи боєприпасів, то буде доволі «легко» оснастити цими зарядами й українські винищувачі-бомбардувальники (поміж іншим, «навіть» повітряні сили Судану ще сім років тому адаптували свої Су-24М для використання північнокорейських керованих бомб, створених на зразок JDAM).

(Тренувальна) GBU-38. Темно-зелений корпус/боєголовка це бомба Mk.82. Світло-сірі модулі по центру та у хвості заряду перетворюють її на JDAM. На цьому фото бракує лише детонатора, що мав би міститися в головній частині боєголовки.

Використання цих бомб обмежене лише кількістю тримачів, які є в конкретного літака. Ну, скажімо… Су-24М має цілу низку таких тримачів, а кілька з них можуть бути оснащені спареними тримачами з багатьма пусковими портами. В такий спосіб літаки цієї моделі можуть нести 11-12 GBU-38/54 (тобто JDAM базованих на Mk.82). Кожен JDAM може бути націлений в іншу точку. А тепер знизьтеся на такому літаку, розженіть до 1000 км/год (чи й більше) й запустіть усі ці боєзаряди – далі можна різко розвертатися й летіти приземлятися до надійного сховку. І все це навіть не перетинаючи фактичну лінію фронту. Ну, тобто це та сама тактика «насипай і тікай», яку зараз практикує українська та російська авіація, проте зі значно більшою ефективністю.

Відмінність очевидна: 11-12 високоточних JDAM вразять намічені 11-12 цілей, а не «будь-що приблизно в тому напрямку»…

Вочевидь, дальність JDAM буде значно нижчою, якщо боєприпас випускати на низькій висоті – до 4-7 кілометрів. Це набагато менше, ніж 20-30 кілометрів, на які здатен дістати JDAM, якщо застосувати його з більшої висоти. Крім того, цих 4-7 кілометрів було б цілком достатньо, щоб поцілити в усе, що треба: а саме, в російську артилерію.

Іншими словами, один Су-24М міг би — теоретично, якби мав усе озброєння і воно працювало б як слід — знищити цілу батарею росартилерії єдиним пострілом. Або з таким самим завданням впоралися б два Су-25. Результат був би таким самим, як від одного залпу HIMARS.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Кремінна... виявилося, що росіянам, зрештою не вдалося вибити ЗСУ з Червонопопівки, навпаки, українці вибили 30-ту стрілецьку дивізію та 20-ту бригаду спецназу «Барс» з села Голикове.

Бахмут... На північному фланзі під час останньої масової атаки 15 грудня росіянам вдалося обійти Яковлівку з півдня, а дехто з ваґнерівців навіть встиг заселфитися в центрі селища, після чого зʼявилися заяви, мовляв, ЗСУ втратили тут свої позиції. Без сумніву, це було б дуже погано, адже через цю «лазівку» росіяни атакували б Соледар, а значить і Бахмут із півночі. Але, зрештою, виявилося, що гарнізон 10-тої гірсько-штурмової бригади втримався в північній частині села й навіть отримав підкріплення елементами 109-тої бригади ТрО та 129-тої гірсько-штурмової. Тож бої тут тривають...

Між Соледаром і Бахмутом росіяни минулі два-три дні знов атакували Підгородне. Поки що без успіху: повідомляють про бої за заправку на південь від села, ймовірно, це українці контратакують.

На східних околицях Бахмута 71-ша єгерська бригада відтіснила ваґнерівців далі на схід, до вулиці Максименка неподалік від промзони, а також росіяни відступили зі сміттєзвалища (що його українці покинули близько тижня тому). Втім, не думаю, що ця позиція була аж така чудова.

На південних околицях, кажуть, ЗСУ вдалося вибити рештки росіян з Опитного, а тим часом ходять чутки, що ВСРФ та ваґнерівці вже готові покинути спроби взяти Бахмут. «Попри це», керівництво «Ваґнера» і далі кидає своїх вʼязнів у мʼясорубку, намагаючись просунутись із Зеленопілля, Курдюмівки та Озарянівки через той канал, назву якого я весь час забуваю [вочевидь, Купер має на увазі канал Сіверський Донець—Донбас — перекл.], на захід. А оскільки з боку українців ці населені пункти захищають 52-га мотопіхотна і 62-га механізована бригади, то щоб їх атакувати, необхідно випустити принаймні стільки само солдатів... Відважно, але геть безглуздо: таким робом росіяни й за 100 років не вийдуть на «кордони днр».

Вишенька на торті — схоже, більшість установок M142 HIMARS і M270 MLRS перебувають «десь у районі Бахмута», бо я бачив уже з десяток звітів про їхню активність минулої ночі. Влучили в щонайменше чотири російські склади БК, кілька місць скупчення живої сили противника і два блокпости. Днем раніше повідомлялося про обстріли пʼяти місць скупчення живої сили, одного польового штабу й одного складу БК.

Торецьк... іще 16 чи 17 грудня росіяни здійснили чергову, хоч і досить мляву атаку з Майорська на Дружбу, але її було швидко відбито.

Піски — Первомайське... росіяни й далі безуспішно атакують Водяне. А також Первомайське, без успіху. І Невельське, без успіху.

Марʼїнка... повідомляють про сильні бої в центральній та східнішій від центру частинах селища. Зараз воно, принаймні номінально, перебуває під контролем сепаратистів, підсилених ВСРФ. Вони атакують, але деталей я не знаю, бо бачив занадто багато суперечливої інформації. До речі, кажуть, що в тому районі активно проявляють себе українські реактивні системи залпового вогню. Іншими словами, росіяни більше не почуваються «комфортно» навіть на цьому відрізку фронту.

На південь від Марʼїнки росіяни за минулі два дні здійснили принаймні одну атаку в напрямку на Побєду, але 79-та десантно-штурмова бригада змусила їх тікати назад на попередні позиції.

Схожа ситуація в Новомихайлівці та під Вугледаром.

Оригінал тут, повний переклад розміщено на фейсбук-сторінці Ростислава Семківа.

хід війни jdam битва за донбас авіація