Масштаб російсько-української війни вичерпує зброю шаленими темпами. Що цьому можна протиставити – WP
У своїй авторській колонці для The Washington Post письменник, викладач і воєнний історик Макс Бут констатує, що через небачений з часів Другої світової масштаб російсько-української війни вичерпується озброєння з обох боків, і це вже стає проблемою для виробничих ліній оборонно-промислового комплексу Заходу. Бут констатує, що США можуть виграти "битву конвеєрів", але є кращий шлях. Наводимо переклад тексту.
Повномасштабна війна в Україні триває вже майже 10 місяців, і вона перетворилася на те, чого Сполучені Штати не бачили з часів Другої світової війни: битву виробничих ліній. Як Росія, так і Україна шаленими темпами витрачають боєприпаси. "У розпал бойових дій на Донбасі Росія за два дні використовувала більше боєприпасів, ніж має в запасі вся британська армія", – зазначає британський аналітичний центр RISU.
Не дивно, що запаси в обох сторін зараз вичерпуються. За оцінками української розвідки, наприклад, росіяни вже витратили 80 відсотків своїх балістичних ракет "Іскандер", які використовувались для ураження українських міст і енергетичної інфраструктури.
Оскільки економіка Росії страждає від західних санкцій – і, зокрема, від обмежень на експорт мікрочипів – Росія звернулася до Північної Кореї за артилерійськими снарядами та ракетами, а також до Ірану за безпілотниками й ракетами. Британська розвідка повідомляє, що Росія "ймовірно, майже вичерпала свій поточний запас" іранських безпілотників-камікадзе і чекає на нові постачання. (Те, що Китай не озброює Росію, є величезною, прихованою перемогою).
Україна, зі свого боку, намагається підтримувати потік артилерійських снарядів, переносних зенітно-ракетних комплексів Stinger, ПТРК Javelin, систем HIMARS та інших життєво важливого озброєння із Заходу. Члени НАТО вже надали Україні 40 мільярдів доларів військової допомоги, що приблизно дорівнює річному оборонному бюджету Франції, і вони відчувають, що запаси зброї закінчуються. «Без сумніву, це тисне на наші власні запаси, це чинить тиск на нашу оборонно-промислову базу», — сказав заступник міністра оборони США Колін Каль.
Для Конгресу життєво важливо, але недостатньо, ухвалити новий запит адміністрації Байдена на допомогу Україні у розмірі 37,7 мільярда доларів. На жаль, збільшення фінансування саме по собі не зможе негайно усунути вузькі місця в оборонному виробництві, що викликає потребу в наданні Україні більш потужних систем озброєння для підтримки її прогресу на полі бою.
Бойова стрільба "холодноярців" з французького нарізного міномета MO-120-RT-61. Фото: Костянтин і Влада Ліберови
Армія США щойно уклала з компанією Raytheon контракт вартістю 1,2 мільярда доларів на постачання шести передових зенітно-ракетних комплексів (NASAMS) в Україну на додаток до двох, які вже збивають російські ракети. Але виробництво додаткових систем займе 24 місяці. Україні потрібно захищати свої міста зараз, а не через два роки.
Хоча обхідний шлях для швидшого постачання NASAMS можливий (приміром, переконати інших союзників США пожертвувати свої системи в обмін на обіцянку заміни), немає довгострокової заміни нарощуванню оборонних виробничих ліній на Заході для вирішення непередбачуваних ситуацій далеко за межами України. Всі країни НАТО скоротили свої оборонно-промислові потужності після закінчення холодної війни.
У Сполучених Штатах кількість основних оборонних підрядників скоротилася з 51 до п'яти, а багато виробничих ліній було закрито. В останні роки оборонні підрядники зосередилися на виробництві невеликої кількості високотехнологічних систем озброєнь, які були ідеальними для ведення глобальної війни з тероризмом, але недостатніми для ведення затяжного конфлікту проти звичайної військової потуги, такої як Китай або Росія.
"Для того, щоб країни Заходу змогли відновити здатність розробляти, виробляти та зберігати велику кількість боєприпасів (і платформ для них), які будуть потрібні як для місій стримування, так і для місій реагування у 21 столітті, необхідна масштабна програма промислового розширення", — пише австралійський генерал-майор у відставці Мік Раян.
Читайте також: Чому виробництво дефіцитних 152-мм снарядів налагодили тільки зараз
Але розширення оборонного виробництва потребуватиме значного часу. Створення систем озброєнь сьогодні коштує набагато дорожче і займає набагато більше часу, ніж під час Другої світової війни — частково через те, що системи є складнішими, а частково через те, що бюрократія є більш розгалуженою. Компанія "Боїнг" розпочала розробку дальнього бомбардувальника B-29 в 1938 році, і до 1946 року випустила 2 766 літаків B-29. Для порівняння, компанія Lockheed Martin почала розробку винищувача F-35 у 1995 році, і наразі США мають лише 450 літаків F-35.
Системи, призначені для України, не такі складні, як F-35, але така зброя, як Javelin, Stinger, HIMARS і навіть 155-мм артилерійські снаряди також вимагають спеціалізованих виробничих потужностей, яких немає в державному секторі США. Експерт з оборонної промисловості Центру стратегічних і міжнародних досліджень Марк Кансіан зазначає, що промисловість готова нарощувати виробництво, але "вони хочуть гарантій довгострокових зобов'язань", щоб не вкладати значні кошти у виробництво зброї, яка буде нікому не потрібна після закінчення російсько-української війни.
Це зобов'язання мають взяти на себе Конгрес і міністерство оборони США, тому що ми маємо бути готові воювати не тільки з Росією, а й з Китаєм. (Зусилля з озброєння України затримують зусилля з озброєння Тайваню.) Оскільки учасники переговорів у Конгресі погодили оборонний бюджет на 2023 фінансовий рік у розмірі колосальних 847 мільярдів доларів, Пентагон повинен мати ресурси для оплати розширеного виробництва зброї. Але відновлення довгострокового промислового потенціалу не вирішить нагальних потреб України.
Найкращим рішенням було б допомогти Україні швидше виграти війну, забезпечивши її висококласними системами озброєння, такими як винищувачі F-16, балістичні ракети ATACMS, танки Abrams і безпілотники Gray Eagle, які адміністрація Байдена досі відмовлялася постачати. The Wall Street Journal пише, що Пентагон обмежив можливість запускати з українських HIMARS далекобійні ракети по російській території. І це у той час, коли російські бази продовжують використовуватися для підлих і незаконних нападів на українське мирне населення. Це контрпродуктивне самообмеження.
Ми можемо виграти "конвеєрну" битву з Росією (економіка США в 14 разів більша), але ми маємо робити все можливе, щоб мінімізувати вартість і тривалість конфлікту задля уникнення такого сценарію. Якщо ми говоримо про проблеми з постачанням сьогодні, уявіть, якими вони будуть, якщо війна триватиме в нинішньому темпі наступного року. Такого сценарію слід уникнути.
