Чи простежується "довга рука" Кремля у раптовій смерті глави МЗС Білорусі – Gazeta Wyborcza

Про це пише Gazeta Wyborcza.

Високопосадовець, який понад 20 років вірно служив диктатору, раптово помер у себе вдома в суботу. За повідомленнями, він нічим серйозним не хворів, рідні вважали його здоровим, і в усякому разі він був дуже активним.

Ще в п’ятницю Уладзімір Макей зустрічався з апостольським нунцієм, ще на день раніше він повернувся з Казахстану, де відбувся саміт ОДКБ, який закінчився скандальним протестом Вірменії.

Спостерігачі з подивом помітили, що міністр летів до Астани не разом з самопроголошеним президентом Білорусі Лукашенком, а окремо - на військово-транспортному літаку. Це дало привід для припущень, що високопосадовець потрапив у немилість до свого шефа, що, можливо, і стало причиною фатального кінця.

У прихильників "довгої руки Москви" є вагоміші аргументи – вони пов'язують раптову смерть Макея з його зустріччю з нунцієм у п'ятницю, під час якої обговорювалися не лише двосторонні відносини, як зазначено в офіційному комюніке, а й нібито мирний план для України.

Уладзімір Макей. Фото: «Гомельские ведомости»

Вправному дипломату, який останні десять років обіймав посаду міністра, білоруський диктатор довірив нелегку місію ведення зовнішньої політики в стилі покірного теляти, яке отримує солідну винагороду від Москви за демонстрацію своєї лояльності, і водночас має зиск від Заходу, натякаючи на те, що він може перейти на його бік.

Після жорстокого придушення Лукашенком опозиції у 2020 році ця гра – на догоду Кремлю – мала б нарешті завершитися. Але Макей спробував її продовжити, причому не з власної ініціативи. Бо його шеф вперто викручується, щоб остаточно віддати свою душу і територію московському дияволу.

Крім того, у Москві могли побоюватися, що вірний Макей може виявитися білоруською варіацією Касима-Жомарта Токаєва, який – теж умілий дипломат – спритно підсидів "вічного" лідера Казахстану Нурсултана Назарбаєва і тепер спрямовує свою країну не до Росії, а до Китаю.

Ще одна конспірологічна теорія полягає в тому, що після раптового усунення міністра настав час для розправи з його шефом. Блогери, зокрема Анатолій Несміян, пишуть, що Лукашенко наляканий і в страху перед замахом змінив кухарів, охорону і персонал у своїх резиденціях.

Колишній головний редактор радіо «Эхо Москвы» Алєксєй Вєнєдіктов намагається пояснити конспірологам, що в житті іноді бувають збіги. Він зазначає, що дипломат, який роками балансував на краю прірви, жив у постійній напрузі, а в такій ситуації неважко отримати інфаркт.

На думку Вєнєдіктова, річ у тому, що Путін сьогодні «має великий апетит до білоруського гарматного м’яса, яке йому дуже потрібне на українському фронті». Володарю Кремля потрібен швидкий успіх до святкування 100-річчя з дня заснування СРСР (30 грудня). Але армія України зробила так, що Путін не може розраховувати на жодні тріумфи. Тому якийсь черговий важливий крок до інтеграції Білорусі з Росією міг би стати певним замінником воєнного успіху.

На заваді цьому стоїть впертий Лукашенко. І чим він слабший – хоча б після втрати важливого соратника – тим краще для Москви.