Давні мікроби спровокували зміну клімату на Марсі, через що зрештою зникли з поверхні планети, – дослідження
Науковці з Інституту біології Вищої нормальної школи у Парижі змоделювали марсіанський клімат і оцінили його можливу придатність для життя приблизно чотири мільярди років тому. Вчені визначили, що стародавні мікроорганізми спровокували зміну клімату на Марсі, перетворивши планету на менш придатну для життя. Ці зміни зрештою призвели до їхнього зникнення з поверхні планети.
Про це повідомляє Space.com.
Згідно з дослідженням, опублікованому в Nature Astronomy, давній Марс міг забезпечити зручні умови для існування метаногенів — мікроорганізмів, що живляться воднем і вуглекислим газом, виробляючи метан.
Ці мікроорганізми процвітали на Марсі близько 3,7 мільярда років тому, приблизно в той самий час, коли в первинних океанах Землі зароджувалося примітивне життя. Але тоді як на Землі це заклало основу для появи й розвитку складних форм життя, на Марсі відбувалося прямо протилежне.
Фото: NASA
Група вчених на чолі з астробіологом Борисом Сотері провели складне комп'ютерне моделювання, яке імітувало взаємодію марсіанської літосфери та атмосфери з мікроорганізмами, що споживають водень. Дослідники виявили, що на Землі метан, вироблений цими мікробами, поступово зігрівав планету, натомість Марс охолоджувався, що змушувало їх заглиблюватися у дедалі глибші шари кори планети, щоб вижити.
"У той час Марс був теплішим і вологішим, температура коливалася від -10 до 20 градусів Цельсія, — розповів Сотері. — На його поверхні була рідка вода у вигляді річок, озер і, можливо, океанів. Але його атмосфера сильно відрізнялася від земної. Вона була такою ж щільною, але багатшою на вуглекислий газ і водень, які діяли як потужні зігрівальні гази".
Оскільки Марс міститься далі від Сонця, ніж Земля, і тому природно холодніший, він потребував цих парникових газів для підтримання комфортної для життя температури. Але коли ці ранні мікроби почали поглинати водень і виробляти метан, вони фактично сповільнили цей парниковий ефект, зробивши стародавній Марс поступово настільки холодним, що він став непридатним для життя.
"На стародавньому Марсі водень був дуже потужним зігріваючим газом через те, що ми називаємо ефектом поглинання, викликаним зіткненнями, коли молекули вуглекислого газу і водню взаємодіють одна з одною, — пояснив Сотері. — Ми не бачимо цього на Землі, оскільки атмосфера нашої планети не така багата на вуглекислий газ, як атмосфера Марса. Таким чином, мікроби по суті замінили більш потужний зігрівальний газ, водень, на менш потужний у цьому сенсі метан, що й мало охолоджувальний ефект".
Коли температура на Марсі опустилася до -60 градусів Цельсія, мікроби були змушені переміститися дедалі глибше у кору планети, де зберігаються комфортніші умови. Моделювання вчених показало, що спочатку мікроорганізми жили просто під поверхнею, але згодом були змушені мігрувати на глибину до одного кілометра.
Команді дослідників вдалося визначити три місця на Марсі, в яких, ймовірно, рештки мікробів могли зберегтися близько до поверхні. Це рівнини Еллада та Ізіда й кратер Єзеро, який зараз вивчає марсохід Perseverance.
"Інгредієнти життя є скрізь у Всесвіті, — підсумував дослідження Сотері. — Тож цілком можливо, що життя регулярно з'являється у Всесвіті. Але нездатність живого підтримувати придатні для життя умови на поверхні планети змушує його вимирати дуже швидко. Наш експеримент робить ще один крок вперед, оскільки він показує, що навіть дуже примітивна біосфера може мати повністю саморуйнівний ефект".
