Протести в Ірані наростають: чого хочуть люди і як реагує режим (ФОТО, ВІДЕО)
Протести в Ірані тривають уже понад три тижні. Наразі відомо про загибель щонайменше 133 людей. Понад сорок із них загинули у місті Захедані, де поліція розстріляла протестувальників, які звинувачували начальника поліції у зґвалтуванні 15-річної дівчинки.
Про це повідомляє правозахисна організація Iran Human Rights, передає Радіо Свобода.
Протести в Ірані розпочалися в середині вересня після загибелі 22-річної Махси Аміні. Її затримала поліція моралі за неправильно одягнутий хіджаб. Офіційні особи заявили, що вона померла від серцевого нападу, але її родичі та деякі правозахисні групи відкинули ці заяви, наголосивши, що Аміні побили під час затримання.
За тиждень протести охопили понад тридцять іранських міст, включаючи столицю країни – Тегеран.
Іранці протестують також за кордоном. Нижче на відео демонстрація в Лондоні, коли група іранських протестувальників дійшла до акції українців і всі скандували «Всі разом ми переможемо».
Тисячі іранців продовжують протестувати проти поліцейського насильства і ширше – проти жорстокої боротьби іранської влади з інакодумством. Від самого початку демонстрацій жінки зривали з себе хіджаби і демонстративно крутили ними в повітрі, деякі їх публічно спалювали, а також відрізали собі волосся на знак протесту.
За кілька днів демонстранти почали вигукувати антиурядові гасла, спрямовані на лідера країни – аятолу Алі Хаменеї. Також у соціальних мережах поширюються відео з підпаленими поліцейськими дільницями й автомобілями.
Співробітники сил безпеки Ірану стріляють у протестувальників, використовують сльозогінний газ і водомети, б’ють їх палицями. Іранська влада обмежила доступ до інтернету. Уряд обіцяє провести розслідування загибелі Аміні, але відмовляється виконувати інші вимоги протестувальників.
У протестах влада звинуватила іноземне втручання, не уточнивши назви країн, і опозицію з-за кордону: нібито ті використали смерть Аміні для розпалювання заворушень.
Як пише експерт Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос для Zn.ua, нині в Ірані при владі перебуває ультраконсервативна група іранського політичного класу, яка пов’язана безпосередньо з Корпусом вартових Ісламської революції (КВІР), або Пасдаран, що по суті є державою в державі.
КВІР можна порівняти з військами сталінського НКВС, посиленими авіацією, танками та військово-морськими силами. У лавах КВІРу перебувають і сили спеціальних операцій «Кудс», туди також входять так звані Басидж — народне ополчення — озброєнні «тітушки» у кількості близько 10 млн осіб. Саме з ними протестувальники здебільшого зіштовхуються на вулицях іранських міст.
Є також сумнозвісна поліція моралі, на фарсі — гашт-е-ершад, дії якої стали тригером цих протестів. Верховний головнокомандувач цього воїнства — рахбар — верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї, що, за деякими даними, впав у кому після перенесеної операції. 83-річний старець давно хворіє на рак і останнім часом почувався зле. З огляду на силу КВІРу, неважко зрозуміти, чому нинішні керівники Ірану — плоть від плоті Пасдарану — почуваються спокійно і вважають, що зможуть придушити протести будь-якої хвилини.
Семиволос зазначає, щ влада, безперечно, потужна, однак має одну важливу ваду — надмірну централізацію (без чіткої волі рахбара вони губляться) і брак серед керівництва людей із фантазією
Фото: EPA-EFE
Натомість учасники протестів не можуть похвалитися організованістю та координованістю дій. Їхні виступи спонтанні, особливо на початку, емоційні й нестабільні. Важливу роль відіграють жінки. Їхній антихіджабний протест — явище для Ірану не нове, але вперше ми бачимо такий рівень демонстрації своєї позиції та готовності до спротиву.
Той факт, що Махси Аміні була курдського походження, став точкою біфуркації для курдської громади. Якщо подивитися на мапу протестів, то стає зрозуміло, що на курдські регіони на північному заході, азербайджанські на півночі та іранський Белуджистан на південному сході припадає більшість. Подекуди в курдських районах можна вже говорити про повстання, хоча більшість протестів усе ще має ненасильницький характер. Утім, день у день насильства стає більше.
Courtesy Photo
Для успіху протестів потрібна масова мобілізація, пише Семиволос. Досягти її в умовах блокади соціальних мереж важко, чим, зокрема, користувався режим у попередні роки. Щойно протест вибухав, влада одразу вимикала інтернет і придушувала активістів на вулицях. Цього разу одномоментно вимкнути інтернет не вийшло. Коли зрештою влада оговталася й перекрила канали інформації, виявилося, що в країні вже активований супутниковий інтернет Ілона Маска.
У протестувальників є проблеми з цілеполяганням, зазначає експерт. Більшість хоче повалення тирана і скасування інституту верховного лідера, але як це зробити і, головне, що буде потім, залишається питанням дискусійним. Протест швидко радикалізується, що зрозуміло в умовах насильства з боку влади, і це може стати проблемою для приєднання до нього поміркованих ісламістів, які теж незадоволені ситуацією, але не готові підтримати радикальні гасла.
Майбутнє також залишається туманним. Пропонуються перевибори, але як? Нинішній президент тільки-но вступив на посаду і йти наміру не має. Повернути шаха? Ця опція теж обговорюється, але поки що вона, принаймні зараз, не дуже популярна, констатує Ігор Семиволос
Нагадаємо, як передає Укрінформ, 30 вересня іранці в Україні провели під посольством своєї держави в Києві акцію протесту проти передачі Росії безпілотних літальних апаратів владою Ісламської Республіки Іран.
Учасники прагнули привернути увагу та засвідчити свою громадянську позицію щодо незгоди з продажем та передачею керівництвом Ірану зброї РФ, яка щоденно знищує Україну, в якій живуть вони та їхні діти. Активісти тримали плакати, на одному з яких в один ряд були зображені президент РФ Путін, аятола Ірану Алі Хаменеї та лідер нацистської Німеччини Адольф Гітлер.
