Том Купер: Путін особисто командує росармією, його спосіб ведення війни не пов'язаний з реальністю

Аналіз охоплює 23–25 вересня.

Поки Путін порушив обіцянку (яку сам дав у промові 8 березня) та оголосив 21 вересня “часткову мобілізацію, в легкій формі”, а також ретельно готує “референдуми” на Луганщині, Донеччині, Запоріжжі та Херсонщині, його перемовники домовилися про обмін десь 215 українських військових – включно з командирами полку «Азов» з Маріуполя – на 57 російських полонених.

Зауважте: зазвичай в останні кілька років весняний призов до ЗС РФ становив 130 тис. військових, і ще 130 тис. призивали восени. Як правило, з того числа фактично набирали десь 90 тис. солдатів – і десь 70 тис. були спроможні навчити. Якщо вони зараз викликають 300 тис. резервістів, то їм знадобиться трохи менше часу на навчання (десь 3–6 тижнів на перепідготовку), але раніше, ніж за 15 днів я б не очікував прибуття значних підкріплень до України – адже ЗС РФ бракує офіцерського складу та незалучених офіцерів для організації, навчання та злагодження підрозділів з усіх нових військових.

До речі, десь два тижні тому ЗС РФ збиралися зібрати ще один армійський корпус та задіяти його в Україні десь наприкінці цього місяця. Схоже, цей план провалився через брак військовослужбовців (може, саме через це Путін і був вимушений оголосити “мобілізацію”), тож цей новий, 4-й армійський корпус мали підсилити десь 6 тис. ув’язнених з різних російських тюрем, яких зібрала ПВК Вагнера. Я б сказав, що їм знадобиться десь 2 місяці навчання, але Прігожин, певно, має намір закинути їх на фронт значно раніше.

ПОВІТРЯ

ПКС здійснювали авіаудари з використанням високоточних ракет по невідомих цілях у н.п. Студенок, Слов’янськ, Сіверськ, Костянтинівка, Покровськ, Василівка, Запоріжжя (ударів зазнало 5–6 місць), а також – Миколаїв.

По ньому в останні три дні вдарили десь двома дюжинами ракет. 20 вересня росіяни заявляли, що ударили по Миколаївському бронетанковому заводу (найбільшому заводу цього типу в Україні). Вчора поцілили в електро- та газову інфраструктуру, в нафтогін та в готель.

Натомість українці кілька разів упродовж 21 та 22 вересня HIMARS-нули Новоайдар, що на сході Луганської області (десь за 60 км від лінії фронту). Вчора на під’їзді до Ясинуватої, розташованої на північ від Донецька, на повітря здійнявся поїзд, навантажений середніми танками Т-62. Причини – невідомі.

На півдні українськими ракетними ударами у поєднанні з партизанськими атаками було пошкоджено аеропорт, низку залізничних шляхів у районі Мелітополя, Токмака та Смирнового.

На Дніпрі ЗСУ в останні три дні знищили щонайменше два пороми біля Херсона та Нової Каховки. Однак, як уже повідомлялося 18 вересня, росіяни заповнили розбиті шляхи на Каховській дамбі камінням та землею, і зверху того проклали три мости. Таку конструкцію артилеристам ЗСУ вибити буде складно – насправді, навіть за допомогою HIMARS-ів. Таким чином, вони можуть постачати війська у Херсонській області, доправляючи до них десь 200 вантажівок із боєприпасами, провізією та озброєнням щоденно – тобто, росіяни цілком здатні підтримувати війська у бойовому стані.

Після того, як на початку цього місяця ПС ЗСУ здійснювали до 30 бойових вильотів на день, зараз це число зменшилося до десь 10 ударів на день. Проте тепер їхніх ударів зазнають “навіть” російські позиції за лінією фронту. Таким є результат частого застосування ракет AGM-88, встановлених на українських літаках МіГ-29 та Су-27. Лише за вчора, як повідомлялося, удару цими ракетами зазнали 10 російських систем ППО.

Найвизначнішою новиною сьогодні вранці став удар кількома дронами-камікадзе Shahed-136 іранського виробництва по Одесі. Українці заявили, що один вдалося збити, однак два все ж завдали удару по адміністративній будівлі порту. Припускають, що їх “запустили з моря”, однак, наскільки мені відомо, вони мають також достатню дальність польоту і здатні долетіти до Одеси з окупованого Криму.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Відтоді, як я писав попередній звіт про ситуацію на цих територіях, лінія фронту відчутно посунулася. Раджу вам перед читанням озброїтися детальною картою Сходу України.

Куп’янськ... 92-га механізована бригада розширила плацдарм від Дворічної до Тавільжанки і від Куп’янська до Петропавлівки. Є навіть інформація, що в бою «десь під Сватовим» було поранено генерал-майора Цокова, командира російської 144-тої мотострілецької дивізії — одного з провідних підрозділів 20-тої загальновійськової армії.

Річка Оскіл... Схоже, 25-тій повітрянодесантній бригаді та 80-тій десантно-штурмовій бригаді не вдалося перетнути Оскіл і дійти до Борової. Зате далі на південь українці перейшли Оскіл біля населеного пункту з такою самою назвою. Виступивши звідти, вони звільнили Яцьківку, Рубці та Лозове і рухаються далі на схід у напрямку до Карпівки. Росіяни стверджують, що в цій операції бере участь українська 66-та механізована бригада.

Виходить, лінія фронту 20-тої загальновійськової армії РФ поступово стискається. До речі, росіяни кажуть, що їхніх там усього 3000 солдатів, а наступає на них 30 000...

Лиман... ЗСУ не вдалося відбити місто в Першого армійського корпусу (луганських сепаратистів), і тоді українці 18–19 вересня обійшли Лиман збоку. За звітами росіян, українські солдати «вільно» пересуваються на півночі й на південному сході від міста. Виходить, ЗСУ вирішили не просуватися вглиб контрольованої росіянами території, а натомість відрізати дороги, якими з логістичних центрів ведеться постачання Лиману. Наприклад, українці вже звільнили Дробишеве (наступне село на північний захід від Лиману) і намагаються атакувати Зелену Долину (північ), Ставки (схід) і Зарічне.

Сіверськ... ЗСУ звільнили Серебрянку і Білогорівку на схід від Сіверська, а потім 20 вересня відбили російську контратаку в Білогорівці. Але, схоже, три-чотири дні тому їх зупинили на підступах до Лисичанська (утім, я не певен, чи ЗСУ «насправді» намагалися туди прорватися: наскільки мені відомо, в тому районі воює тільки 115-та бригада Тероборони). Лінію фронту далі на південь було стабілізовано силами 4-тої танкової та 93-тьої механізованої бригади: тепер ця лінія пролягає приблизно від Спірного (звільненого) через Соледар і Бахмутське до Бахмута — тим більше, що росіяни забрали звідти вагнерівців, щоб укріпити оборону Сєвєродонецька. Тим часом сепаратисти досі намагаються зайти у Бахмут із півдня: «6-тий козачий полк» і ПВК закріпилися в Зайцевому та Кодемі й звідти намагаються атакувати позиції 72-гої механізованої бригади ЗСУ в Одрадівці та Опитному.

Якщо когось цікавить, де зараз 1-ша танкова бригада ЗСУ, то ось вона: звітує, що вчора захопила цілий і неушкоджений Т-72. Це була ризикована операція, бо танк знайшли в «сірій зоні»

Нижче вздовж лінії розмежування... Українці стабілізували ситуацію в районі Красногорівки; Авдіївка тримається (і сотні людей, що там живуть, іще досі там), Піски «здебільшого», хоч і не «цілком», під контролем росіян, але минулі кілька тижнів ЗСУ регулярно відбивали атаки ЗС РФ та сепаратистів на північ і на захід від міста.

У Запорізькій області «тихо» — якщо не зважати на постійні артилерійські дуелі, обстріли та вже згадані ракетні удари з повітря. Схоже, саме тут найінтенсивніше застосовуються іранські безпілотники. Українці стверджують, що вчора і позавчора збили Шахід-129 – БПЛА-розвідник, який може нести на собі також бойові снаряди. Також, за звітами, було збито чотири дрони-камікадзе Шахід-136.

БИТВА ЗА ХЕРСОНЩИНУ

Північна частина лінії фронту вже майже два тижні стоїть «заморожена». Здається, 128-ма гірсько-штурмова бригада не може зайняти Нововоскресенське і досі стоїть на північних околицях села.

Морські піхотинці з 35-тої бригади намагаються розширити Інгулецький плацдарм: солдати ЗСУ уже в Красносільському та Чарівному, але під повний контроль не взяли ще ні той, ні той населений пункт.

На півдні 20 вересня 28-ма механізована бригада звільнила Правдине, але всього на кілька годин: росіяни здійснили контратаку, розбили чимало машин і змусили українців відійти. Тим часом українці вибили росіян із Киселівки, а проте не змогли взяти населений пункт під контроль. росармія відбила Софіївку, а також тримається у Станіславі та Широкій Балці.

ХАРКІВЩИНА

Обмежена ділянка лінії фронту в південно-східному кутку Харківщини — саме тут відбувається остання драма спеціального/неспланованого загострення у війні Путіна проти США (так, проти США, в його думках, і як шість-сім років тому в Сирії, це фактично війна проти США, яка «випадково» відбувається на «території під назвою Україна»).

Графіка: Том Купер

По суті, розбита [російська] 1-ша гвардійська танкова армія, тепер, ймовірно, з елементами непридатної 2-ої гвардійської загальновійськової армії та млявої 41-ої загальновійськової армії, поступилася атакам 25-тій механізованій та 66-тій мотострілецькій бригадам. За останні 36 годин останні дві звільнили Лозове та Піски-Радьківські, потім захопили росіян зненацька, повернувши на схід, дійшли до Нове, а північніше – до Макіївки.

На південь від цього району росіяни повідомляють про втрату зв’язку з двома своїми підрозділами ПВК (Барс-13 і Барс-16) дві ночі тому, але ще один, Кубанський полк, має все ще триматися в Лимані..

«Ситуація» почала розвиватись 23 вересня: станом на вчорашній ранок вищєстоящім органам, що у Москві, та Південному військовому округу [РФ] було настільки зле, що вони кинули ПКС у прямі атаки на українські підрозділи, котрі наступали. Як і кілька тижнів тому, це призвело до того, що росіяни зазнали великих втрат літаків і вертольотів. Тільки вчора українці заявили про збиті:

• 1 Ка-52
• 1 Мі-8
• 1–2 Су-25 (мабуть, обидва 25-тою механнізованою, в районі Лозового)
• 1 Су-30СМ (25-та механізована, в районі Лозового)
• 1 Су-34
• 1 Су-34 (Обидва екіпажі Су-34 безпечно катапультувалися: одного, одразу після цього, підібрала вертушка бойвого пошукового підрозділу, іншому довелося йти пішки до своїх позицій)
• 6 БПЛА

…і так мало статись, якщо хтось розпоряджається супертурбо винищувачами, оснащеними радарами із заявленою дальністю 400 км, LERX [Leading-edge extension – так звані крила з кореневими (переднім і заднім) напливами, що підвищують маневреність літака – перекл.], канардами [специфічною аеродинамічною системою – перекл.] та двигунами з керуванням вектору тяги для суперманевреності, що [однак] не мають високоточного озброєння, а сам екіпаж має занадто низьку підготовку [навіть] для використання некерованих бомб.

Іншими словами: «Система Путін».

ДОДАТОК

Дехто запитує мене, чому росіяни все ще воюють, і дійсно повторюють неодноразові контратаки проти українських підрозділів, що наступають на північ від Лимана? Принаймні згідно з українськими звітами (що майже завжди підтверджуються російським виттям), [українці] усі їх легко відбивають, зазвичай із «катастрофічними» втратами російських підрозділів.

Тож чому росіяни не відходять на рубежі оборони в районі Сватового та Кремінній? Дехто питає, чи російське командування повністю втратило контроль? [Якщо ні, то] чому вони тоді так погано поінформовані і приймають такі недолугі рішення...?

Не можу не повторити те, що я вже багато разів роз’яснював: це все – через Путіна, який командує. Або так – тому, що ніхто не наважується віддавати накази без його згоди.

Путін веде «власну» війну, абсолютно нехтуючи реальністю, військовою доктриною, стратегією й тактикою і йому байдуже, що повідомляють ГРУ і спєцназ, або втрати росармії, або [необхідність] «консервації» військ для захисту будь-яких точок на цій території».

Отже, такі люди, як я, «мають» забути майже все, що нам здавалось ми знаємо про росармію і про те, як вона воює: це не росармія, а путінський спосіб ведення війни.

Якщо щось для нього має значення, то лише час: час, необхідний для проведення квазіреферендумів, для мобілізації резервістів, їхньої підготовки та відправлення в Україну. Це займає дні й тижні. Отже, Путіну потрібен час.

Здійснюючи контратаки, незалежно від ціни [людських втрат], він просто займає українців, сповільнюючи їхнє просування (їм доводиться зачищати поле бою, збирати військовополонених, перевіряти, яка техніка, що залишена росіянами, ще корисна, проводити додаткові розвідоперації, щоби убезпечити свої фланги тощо).

Отже, йдеться лише про те, щоби виграти час, незважаючи на жертви, які Путіна не хвилюють.

З оригіналом можна ознайомитись за цим посиланням, а повний переклад розміщено на фейсбук-сторінці Ростислава Семківа.

стратегія хід війни путін тактика