Нам треба денно і нощно готуватися. Ще під загрозою існування України (Погляд)
Громадський діяч і волонтер Роман Донік пише про те, що ситуація на фронті надзвичайно складна, триває масштабна і жорстока війна, ще нічого не вирішено, тож треба зважати на реальність і щодня працювати на перемогу. Далі пряма мова.
У мене погана новина для тих, хто з насолодою тягає пост про зрадоньку в Пісках та обсмоктує це. Ласкаво просимо в реальність. Може, нарешті в ваших тупих головах щось перемикнеться, і ви зрозумієте, що зараз таке кругом. Що кожен населений пункт, який ми залишили, ми захищали з такими ж зусиллями. Кожен кілометр фронту, в 99 випадках зі 100, залишали саме так. І що було ще гірше.
Зараз з артою набагато краще за рахунок натівських калібрів. Просто, коли вам кричиш криком, що ворог все ще наступає, що є все ще загроза втрати держави, то всі такі — якась хуйня, та лякалки, а давайте ми срачики навколополітичні зафігачимо.
Ще раз для особливо здібних. У нас повномасштабна війна, якої не було з часу Другої світової. В нас проблеми з БК для артилерії та вйобані стволи радянських калібрів. А брати нема де. Перевага в артилерії у росіян. Нам, щоб мати перевагу в арті для наступу, потрібно гармат більше, ніж є у всіх країн Європи членів НАТО. В нас на фронті гармати 777 — пріоритетна ціль для ворога. За ними полюють. Якщо після залпу знаходять орланами, то вже за 2 хвилини пакет «ураганів» касетний летить туди. Цілі дивізіони «ураганів» полюють.
У нас є успіх на окремих ділянках, але це все дуже нестабільно. Бо це за рахунок того, що ворог перекидає сили в інші локації. Зрозумійте це все. Ми б'ємо по складах, не тому що такі гуманісти. А через те що це єдина можливість зменшити тиск на лінію фронту. Кожен день це надлюдські зусилля та втрати на фронті.
Що з вами не так, що ви не хочете зрозуміти очевидного? Стрічка, як суцільний некролог. Половина контактів в телефоні вже ніколи не відповість. А ви тільки прокинулись через пост у ФБ?
Так, є обережний оптимізм щодо того, що ми зупинили швидке просування, але нам треба денно і нощно готуватися. Ще нічого не вирішено. Ще під загрозою існування України.
І якщо комусь здається, що це стосується тільки Донецької, Луганської та можливо частково Харківської та Миколаївської області, в мене погана новина — вони не зупиняться. Якщо ми їх не зупинимо. В них все ще є ресурси. І таборів в Сибіру вистачить для всіх.
