Як децентралізований підхід допомагає ЗСУ у війні з Росією – The Economist

Нарощення вогневої міці та зневага до життя мирних жителів допомагають Росії повільно завойовувати території в Україні. Але у моделі внутрішньої взаємодії українські війська виявляються ефективнішими, адже підставляють одне одному плече і підтримують побратимів. Частково перевага українських солдатів пояснюється принципом, який у західних арміях називається mission command (цю тактичну концепцію визначають як "принцип директивного управління" або "децентралізація командування", або ж, якщо спростити, "командну роботу").

Це стиль військового управління, який надає більше свободи рядовим солдатам, каже Тайлер Загурскі з Корпусу морської піхоти США. Командири викладають свої наміри – принципи та цілі місії – і делегують відповідальність за їхню реалізацію молодшим офіцерам, дозволяючи їм виявляти власну ініціативу та міркування. Це пришвидшує прийняття рішень і дозволяє арміям гнучко реагувати й навіть дивувати ворогів, які можуть очікувати від них "хрестоматійних" дій. Поки війська дотримуються задуму командувача, сили, які керують місією, можуть виявляти творчий підхід, змінюючи тактику і використовуючи можливості, що виникають. Культурні засади такої тактики базуються на довірі, індивідуалізмі, новаторстві та духу підприємництва – якостях, які часто асоціюються з ліберальною демократією.

Західні інструктори допомогли впровадити цей децентралізаційний підхід і реформувати українську армії, яка, як і російська, постала на фундаменті старих радянських збройних сил. На початку повномасштабного вторгнення Росії у перших боях навколо Києва українські солдати часто розбивалися на невеликі групи, які вправно влаштовували засідки на громіздкі російські колони, використовуючи легку протитанкову та зенітну зброю, надану Заходом. Допомогло те, що українці були добре навчені ближньому бою, в якому особиста ініціатива особливо важлива. Це змусило Росію відступити від Києва і перегрупуватись навколо Донбасу, де вона використала щільні артилерійські обстріли для просування вперед.

Фото: Генштаб ЗСУ

Авторитарні режими, такі як російський, пригнічують особисту ініціативу і часто не схильні надавати військам свободу дій для виконання наказів командування. Диктатори зазвичай віддають перевагу лояльності над компетентністю. А обмеження свободи слова притуплює творчий потенціал. Стівен Веббер з американського аналітичного центру RAND Corporation стверджує, що у Народно-визвольній армії Китаю, яка суворо підпорядковується Комуністичній партії, застосовується концепція "суворого контролю та управління".

Але деякі недемократичні режими дотримувалися "принципу директивного управління", або ж "командної роботи". Адольф Гітлер вважав Auftragstaktik (термін загалом аналогічний mission command) основою бліцкригу — тактики використання швидких, цілеспрямованих атак мобільними силами для швидкого просування та виведення супротивника з рівноваги, яку Німеччина застосовувала з великим успіхом у перші роки Другої світової війни. У польовому підручнику для німецьких солдатів 1933 року оспівувалась "радість прийняття відповідальності". Замість чекати наказів згори, солдати мали діяти "незалежно та рішуче". Поразка Німеччини, а пізніше невдачі Америки у В'єтнамі, Іраку та Афганістані ясно показують, що для перемоги у війні самого лише децентралізаційного підходу замало.

Читайте також: Як розробники програмного забезпечення передбачають, хто виграє війну – The Economist

Ця концепція розвиватиметься разом із сучасними технологіями зв'язку та спостереження. З одного боку, це полегшить солдатам на передовій отримання розвідданих, які дозволять їм приймати рішення. З іншого боку, це може дозволити командирам, які перебувають далеко від місця бойових дій, здійснювати мікроменеджмент. "Дуже спокусливо, – іронізує Ейтан Шамір з ізраїльського університету Бар-Ілан, – що начальство може зателефонувати та сказати: "Ідіть праворуч, ліворуч". Американські солдати називають таке втручання "викруткою на 9000 миль".

тактика зсу децентралізація