Чи достатньо зброї постачає Україні Захід, – The Economist
Британський тижневик The Economist пише про те, як Захід постачає зброю Україну і чи достатньо їй цієї кількості. Наводимо дещо скорочений переклад тексту.
Коли 16 червня до Києва завітали лідери Франції, Німеччини, Італії та Румунії, то приїхали з подарунками. Вони підтримали прагнення України стати кандидатом у члени Європейського Союзу, і цю позицію наступного дня повторила Урсула фон дер Ляйєн, президентка Європейської комісії.
Вони також на повний голос заявили про підтримку військових зусиль України. "Ми робимо все, щоб Україна виграла цю війну", – заявив французький президент Еммануель Макрон. І вони пообіцяли надати більше зброї, якої, за словами України, вона відчайдушно потребує. Пан Макрон пообіцяв відправити ще шість сучасних артилерійських установок "Цезар" "найближчими тижнями". Не бажаючи залишатися в тіні, прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон прибув до Києва на день пізніше і пообіцяв нову велику програму підготовки українських військових.
Читайте також: Зброя, навчання військових, підтримка економіки й деблокада. Джонсон у The Times виклав план порятунку України
Така допомога відчайдушно потрібна. В останні тижні Україна досягла деяких успіхів на півдні, а 17 червня ЗСУ заявили, що потопили російське судно поблизу острова Зміїний, невеликої окупованої Росією фортеці в Чорному морі. Але це невеликі розради у порівнянні з постійними успіхами російської армії на Донбасі, де зосереджені основні бойові дії. Зараз Росія контролює дві третини Сєвєродонецька, а опір чиниться лише у промисловій зоні на заході. Російські війська також досягають успіхів на захід від Сєвєродонецька в районі Слов'янська, атакуючи той же виступ із півночі.
Компанія Rochan Consulting, яка відстежує хід воєнних дій, стверджує, що населені пункти Богородичне, Долина та Краснопілля, розташовані на північний захід від Слов'янська, мають вирішальне значення (див. карту). "Не виключено, що українська оборона в цьому районі може впасти, якщо росіяни збережуть темпи наземних та артилерійських атак", – йдеться у нещодавньому звіті. Навіть на північний схід від Харкова, де у травні українські контратаки відкинули російські війська майже назад за кордон, армія РФ знову перейшла у наступ.
Одна з причин цих невдач полягає в тому, що російська армія концентрує свої сили та використовує їх більш методично, ніж на першому етапі війни, коли вона атакувала одночасно за декількома напрямками, відмовившись від деяких елементарних принципів ведення війни. Росія також має велику перевагу у вогневій потужності. 14 червня Ганна Маляр, заступниця міністра оборони України, заявила, що Україна випускає 5 000–6 000 снарядів на день, що становить одну десяту від російської вогневої потужності. Михайло Подоляк, радник президента України Володимира Зеленського, додав, що у деяких місцях російська артилерія удесятеро перевершує українську.
Росія також використовує ракети далекого радіусу дії, які дозволяють їй завдавати ударів по українських позиціях, залишаючись у безпеці від вогню у відповідь. В Україні майже закінчилися боєприпаси для радянських ракетних установок "Смерч" та "Ураган", які можуть стріляти набагато далі, ніж звичайна артилерія. Вона також має обмаль балістичних ракет "Точка".
15 червня очолювана американцями група з майже 50 країн зібралася у Брюсселі у межах формату "Рамштайн". Генерал Міллі та міністр оборони США Ллойд Остін спробували розвіяти побоювання України. Апетит країни в певному сенсі ненаситний, сказав пан Остін, посилаючись на свій власний досвід у цій галузі: "Ми з генералом Міллі брали участь у багатьох боях, а коли ти в бою, тобі ніколи не буває достатньо. Ви завжди хочете більшого". Деякі західні чиновники натякають, що те, що Україна вимагає на публіці, не збігається з тим, що вона просить у приватному порядку.
Читайте також: Україна отримує зброї більше, ніж просить – американський генерал
Насправді Україна отримала те, що хотіла, і навіть більше, стверджує генерал Міллі. Вона просила десять артилерійських дивізіонів, а отримала 12, а також півмільйона боєприпасів. Українці хотіли 200 танків, а одержали 237. 97 000 протитанкових систем, які отримала Україна, – це "більше... ніж танків у світі", зазначив Міллі, хоч і не згадав, що вони використовуються і проти інших цілей. Швидкість підтримки була "незрівнянною" – часто між авторизацією українського запиту та постачанням зброї до рук українців проходили лічені дні. Того ж дня, коли проходила зустріч у Брюсселі, Білий дім пообіцяв $1 млрд нової зброї на додачу майже до $6 млрд вже наданої військової допомоги.
Найближчим часом мають прибути близько десяти американських і британських РСЗВ, а адміністрація Байдена розглядає можливість відправлення ще чотирьох. За словами генерала Міллі, вплив цієї зброї буде помітним на полі бою, особливо враховуючи, що українці використовують набагато кращу артилерійську техніку, ніж росіяни. Німеччина, яку критикують за небажання посилати важку зброю, також посилає РСЗВ і 14 червня заявила, що майже закінчила навчання українських військ використанню Panzerhaubitze 2000, потужної самохідної гаубиці з дальністю стрільби 40 км.
На публічному рівні американські та європейські лідери висловлюють яструбину позицію щодо підтримки цього потоку озброєнь. "Ми займатимемося цим стільки, скільки буде потрібно", – наголошував Остін у Брюсселі. "Доти, доки це буде потрібно, ми зберігатимемо прихильність", – написав у Твіттері пан Макрон. Але в приватних розмовах лунають сумніви щодо озброєння України. Оскільки боєприпаси радянських часів, які здебільшого використовує Україна, вже вичерпані, план полягає в тому, щоб допомогти Україні повністю перейти на комплект НАТО ― а це складна мета, яка потребує часу.
Власні запаси боєприпасів у Європі невеликі, а на пошук додаткових робітників та компонентів для складної зброї, як-от зенітна ракета Javelin або Stinger, потрібен час. Понад те, оскільки такі країни, як Німеччина та Польща, переозброюються ударними темпами, попит перевищуватиме можливості виробників оборонної продукції. Незадовго до своєї поїздки до Києва Макрон попередив, що Франція вступила у "військову економіку, в якій, на мою думку, ми опинимося надовго". 18 "Цезарів", які Франція відправила або обіцяла відправити в Україну, становлять майже чверть всього запасу країни.
Є й інші побоювання. Інсайдери кажуть, що страх перед ескалацією серед партнерів України додатково стримує потік зброї. Американські чиновники уважно стежать за тим, як Україна використовує свої нові потужні пускові установки HIMARS – вона обіцяла не завдавати ударів по російській території – і як на це реагує Росія. За словами президента Франції Емманюеля Макрона, НАТО неформально погодилося не надавати Україні певні види зброї, як-от літаки чи танки західного виробництва, остерігаючись відповіді Кремля.
