"Щодо бюджету й екіпірування, думаю, вирівняємося до кінця літа". Тарас Чмут про ситуацію із забезпеченням ЗСУ і ТрО
У предметній розмові з головою фонду "Повернись живим" «Дзеркало тижня» аналізує проблеми, які виникли під час створення сил територіальної оборони (ТрО) і як вони позначилися на нинішньому становищі бійців тероборони, зокрема на питанні їхнього належного екіпірування. "Тексти" публікують ключові тези матеріалу.
Сподіваючись прояснити, як і коли держава зможе вирівняти ситуацію із забезпеченням бійців на передовій, "Дзеркало Тижня" звернулося до експертної думки голови фонду «Повернись живим» Тараса Чмута, який пояснив усі ключові моменти щодо ситуації із забезпеченням ЗСУ і ТрОУ.
Загалом видання констатує, що сум'яття в середовищі ТрО зумовлене двома чинниками. По-перше, невизначеністю поняття «ТрО», внаслідок чого зависли не тільки численні стихійно створені ДФТГ, а й підрозділи ТрО, сформовані з резервістів. Хоча закон і передбачав розгортання та переміщення підрозділів ТрО по всій Україні, однак виключав їх використання в зоні бойових дій. Питання використання підрозділів ТрО й ДФТГ на фронті частково було зняте 6 травня, коли Верховна Рада ухвалила закон № 6521, яким, по суті заднім числом, узаконила участь бійців територіальної оборони в бойових діях. Недавня ротація командувача сил ТрО (Юрія Галушкіна замінив Ігор Танцюра) зафіксувала потенційне закріплення стратегії використання сил ТрО на фронті, зазначає ДТ.
По-друге, пише видання, фінансування ТрО й ДФТГ лягло на плечі місцевої влади, волонтерів, благодійних фондів і сімей. У частини громад грошей на це просто немає, а тим, у кого є, Кабмін не дав чіткої й оперативної процедури виділення коштів на потреби ТрО та армії. Що стосується фінансування ТрО, то жодної державної системи забезпечення за три місяці війни так і не було створено. В пабліках і групах ТГ-каналів із десятками тисяч учасників волонтери, бійці ТрО й ЗСУ, їхні дружини та діти шукають «броники», каски й приціли, розкинувши рятівну мережу взаємодопомоги на всю країну.
Відповідаючи на запитання щодо екіпірування підрозділів ТрО, Чмут наголосив, що з моменту ухвалення закону про національний опір у липні почалося досить неквапливе створення ТрО — її регіональних представництв, бригад, батальйонів тощо. Як відомо, процес трохи активізувався після прийняття змін до закону в січні. Але головне одне: розгортання ТрО для воєнного стану мало зайняти рік.
"Тобто фактично 24 лютого ми вступили у війну у стані «як є», а не так, як нам би хотілося. На якомусь рівні в пожежному порядку Кабмін упорядкував нормативну базу, розгорнув оперативне командування, позначив якусь структуру, ввів певну кількість штатних посад… До 10 тисяч — у мирний час, за законом. Набиралися резервісти, розпочався процес взаємодії з органами місцевого самоврядування по лінії створення ДФТГ. Стартувало формування фондів ОМС і міністерств, де мали розміщуватися органи управління, бригади та батальйони ТрО. Десь навіть розпочалася бойова підготовка і збори тощо. Але весь цей процес апріорі не може бути швидким. Що стосується фінансування ТрО, то воно з самого початку було невелике. Бо весь оборонний бюджет був не таким, яким би мав бути", — каже очільник «Повернись живим».
Як зазначає Чмут, це є наслідком непідготовленості держави до повномасштабної війни за всі вісім років. "Так, на 23 лютого в армії не було проблем із забезпеченням. А ось 24-го вони почалися, оскільки втричі збільшилася кількість людей. Нині сили ТрО налічують 110 тисяч, ЗСУ — 550 тисяч, інших силових структур — близько 200 тисяч. Але держава взагалі не готувалася до того, що треба буде одномоментно екіпірувати під мільйон бійців. А ще — закласти запас, враховуючи активні дії, із втратами в людях, озброєнні, екіпіруванні. Які треба буде компенсувати щодня", — пояснює волонтер.
Тарас Чмут на нараді з головою Генштабу ЗСУ з Валерієм Залужним. Фото: фейсбук-сторінка Чмута
Тарас Чмут відзначає, що ситуація з екіпіруванням бійців поступово налагоджується. "Держава все-таки розкачується. Зараз уже надходить міжнародна допомога, активно йдуть закупівлі, ми на місяць отримуємо 30—40 тисяч «броників». Стільки ж законтрактовано міністерством, плюс мільйон комплектів форми. Держава, яка не готувалася до війни, сьогодні виходить із пріоритетів. Спочатку зброя, потім — решта. Виробництво «броників» і форми забирає певний час. Логістика — це теж час.
Ба більше, держава видає «броник» не тим, хто в тилу, а тим, хто на «нулі». Мене у 2014 році тільки перед ешелоном екіпірували. Так, проблеми є. І ми знаємо, в яких бригадах, котрі сьогодні зайшли на схід, вони критичні. І ми робимо що можемо. Як і інші волонтери. Але при цьому є купа інших підрозділів, у яких поки що нічого немає. І ми їм не дамо. Бо є ті, кому потрібніше", — розповідає очільник "Повернись живим".
На думку Чмута, не лише влада була не готова до широкомасштабного вторгнення Росії, а й суспільство, яке ігнорувало очевидну загрозу й не формувало запиту до влади та політиків щодо цього. "І як наслідок 24 числа суспільство отримало велике заслужене побиття. Тож ми оплачуємо рахунки. Якби ми озброювали армію, то вона стала б стримуючим чинником для росіян. Але ми цього не зробили, продовжували пускати голубів. Усе це — наслідок нашого вибору: будувати дороги й жити в ілюзіях. Можна копати й глибше. Але це зараз роблять компетентні органи. Ми не вкладалися в безпеку. І цю ціну ми як суспільство тепер платимо", — констатує волонтер.
Утім, Чмут резюмує, що зараз і влада, й суспільство інтенсивно надолужує втрачене. "Міноборони відпрацьовує вісім із десяти. ЗСУ — на міцну дев'ятку. Дуже багато робиться. Вся надія на ЗСУ і міжнародну допомогу. Ми самотужки не впораємося. Ніяк. Ми тримаємося як держава, доки нам дають зброю, техніку та боєприпаси. Вся держмашина має працювати на освоєння цього. Стосовно бюджету й екіпірування, думаю, вирівняємося до кінця літа", — підсумовує він.
З повною версією інтерв'ю можна ознайомитися за цим посиланням.
