Том Купер: значення регулярної російської армії зменшується, дедалі більшу роль відіграє ПВК «Вагнера»

Аналіз опубліковано 24 травня

ДЕСАНТНИКИ ПОСПІШАЮТЬ НА ДОПОМОГУ

Почнімо з того, що український генштаб застосовував 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду на усій протяжності фронту – від Миколаєва й аж до котла у Сєвєродонецьку [як нам відомо, оточення там поки немає – перекл.]. Підрозділ вже мав перше бойове зіткнення зі своїм антиподом – 76-ю дивізією ВДВ, імовірно, у районі Володимирівки – Врубівки. Коли я востаннє чув про 76-ту дивізію, то в них на цій ділянці фронту було три БТГр: одна з них намагалася обійти з флангу українські позиції на північ від Олександропілля, пройшовши від Комишувахи на північ, а тоді розгорнулася на захід для атаки на Василівку.

Сьогодні вранці 80-та бригада випустила відео із захопленими військовими та озброєнням зі складу 76-ї дивізії

Про 80-ту ОДШБр є дві цікавих новини. Вчора повідомлялося, що цей підрозділ збив Су-25 ПКС рф. Я гадав, що це мало би статися «десь на південь від Кривого Рогу» – бо ж 80-та бригада раніше застосовувалася там. Що ж, цілком очевидно, я помилявся: це сталося десь у районі Сєвєродонецького котла [радше «клину» – перекл.]. Що у цій новині є справді важливим – то це те, хто пілотував цей літак: генерал-майор Канамат Хусійович Боташев.

Вашою першою думкою, певно, буде «оу, то це ж круто, ще один загиблий російський генерал».

Однак, Боташев був офіцером ПКС у відставці, що не ніс службу.

Тож, чому це має значення?

Стовп диму здіймається над місцем падіння Су-25, який пілотував генерал-майор К. Х. Боташев.

КАРШЕРІНГ

А тому що Боташев здійснював бойовий виліт, що скінчився його смертю, у складі ПВК «вагнера». Ми весь час загострюємо увагу на російській армії та намагаємося з’ясувати, скільки в них БТГр, де вони діють та яка в них ситуація з постачанням. І це не дивно, бо ж армія рф – велика, тож логістика відіграє важливу роль у її діяльності. Утім, значення регулярної російської армії стає дедалі меншим: дедалі більшу роль відіграє ПВК «вагнера». Не лише через те, що саме «вагнерівці» витіснили українську 24-ту механізовану з Попасної й таким чином здійснила перший суттєвий прорив колишньої лінії розмежування від початку цієї війни. Крім того, наразі видається, що вся та маса резервістів, яких москва залучила в останні кілька тижнів, насправді була найнята ПВК «вагнера» – або принаймні їх туди «скеровували».

Як ми вже знаємо з їхньої діяльності у Лівії у 2019 році, вагнерівці не обмежені самими лише сухопутними військами: смерть Боташева підтверджує, що авіаційні підрозділи ПВК також воюють в Україні. Тепер, можливо, вони разом із ПКС організували собі «каршерінг» [сервіс спільного користування автівками на кшталт BlaBlaCar – перекл.]. Хоча, в них радше вже є свої Су-25. Принаймні це пояснює той факт, що в небі над Україною помічають пілотовані росіянами Су-25 без типових російських знаків розрізнення або із великою білою літерою ‘Z’, нанесеною поверх знаків розрізнення на хвості.

Літак Су-25, що зазнав часткових ушкоджень в носовій частині, повертається на базу.

ВАГНЕРІВЦІ ПОСПІШАЮТЬ НА ДОПОМОГУ

Декілька моментів, над якими теж варто замислитись: коли впала Попасна, у російських соцмережах з’явилися «звіти» на кшталт «оцей підрозділ російської армії вагнерівці зацінили…, а отой якось не дуже» тощо. Спочатку я не зрозумів про що взагалі йдеться. Та ну, відколи це команда найманців у змозі «вимірювати» якість регулярних збройних сил?

Однак, якщо подивитись на ефективність БТГр «вагнера» в бою біля Попасної, вони справді виглядають набагато досвідченішими та ефективнішими, ніж «регулярні» російські війська — навіть якщо порівнювати їх із «контрактниками», тобто професіоналами, що служать за контрактом, як і вагнерівці.

….а ось і погана новина: поки я був зайнятий відстежуванням тієї «11-кілометрової» колони російських танків, яка, за деякими повідомленнями, наближається до району Попасної, тим часом “вишестоящіє органи у Москві” [так автор називає військове керівництво росії – перекл.] подбали, щоби БТГр «вагнера», яка зайняла Попасну, трохи відпочила, а потім знову розгорнули її далі на південь. Принаймні два-три, можливо, чотири дні тому вона з’явилась по обидва боки від 30-ої механізованої бригади, розгорнутої в районі Троїцького.

“Вагнерівці” одночасно атакували північний і східний фланги 30-ої механізованої, яка захищає, або, краще сказати захищала, ділянку між Троїцьким на півночі та Миронівським на півдні.

ЦЕ ЗАЛІЗНИЦЯ, ДУРНИКУ!

Місцевість, обрана для цієї атаки вагнерівцями, може здатися дивною: вона на північній стороні Горлівки, міста, яке контролюється сепаратистами «днр» з 2014–2015 років, але оточена одним із найбільших українських укріплень по всій лінії розмежування, тобто із двох з половиною боків. Сепаратисти штурмували українців протягом трьох місяців без особливого успіху (українська армія «легко» стримувала їхні спроби прориву в напрямку Торецька). Сепаратисти лише зазнали величезних втрат.

Однак, атакуючи 30-ту механізовану з півночі, з кишені біля Попасної, «вагнерівці» могли обирати для атаки набагато простіші українські укріплення, ніж побудовані вздовж лінії розмежування за останні сім-вісім років.

Понад те, як і в районі Кадіївки-Алчевська на схід від Попасної, так і в районі Горлівки функціонує добре розвинена система залізниці. Іншими словами: немає проблем із постачанням ні для російської армії, ні для вагнерівців. А навіть якщо й будуть, вони стягнуть сюди свої інженерні бригади.

Зараз я поки не знаю, чи вдалася атака вагнерівців на Троїцьке, однак очевидно, що «вагнерівці» зайняли Миронівський на річці Лугань — чи то вчора, чи позавчора.

Навряд чи це прозвучить як перемога: Лугань лише 150 км завдовжки й не така уже й велика водна перешкода, а Миронівський — це не Лас-Вегас і не Монте-Карло. Але, вже як є: зайнявши цю позицію, «вагнерівці» не лише здійснили ще один суттєвий прорив українських укріплень вздовж лінії розмежування, але й, ймовірно, змусили 30-й механізовану повністю відступити на західну сторону Лугані.

Таким чином «вагнерівці» (і росармія) забезпечили себе постачанням, що курсує по цій розвиненій залізничній мережі у них в тилу, потім просунулися і захопили Світлодарськ — і, як добре видно, навіть якщо швидко окинути оком карту, це дуже вартісний об’єкт нерухомості. Утримуючи Світлодарськ, росіяни не тільки гарантують собі прямий підступ до Бахмута з південного сходу майже без перешкод на їхньому шляху, але також зможуть з’єднати залізничні системи між Попасною та Горлівкою, тим самим ще більше покращуючи власне постачання.

З оригіналом можна ознайомитись за цим посиланням, а повний переклад розміщено на фейсбук-сторінці Ростислава Семківа.

стратегія тактика вагнерівці війна