Том Купер: Кремль вдається до будь-яких способів, щоб не допустити передислокації українських підрозділів на Донбас

Аналіз опубліковано 17 травня.

СТРАТЕГІЯ

• Згідно з заявами Людей-що-потребують-свіжого-повітря, зараз в Україні перебуває 105 російських батальйонних груп [кожна 800-1000 осіб, якщо у повній комплектації – перекл.]: тобто за останні три тижні кількість збільшилася на 20 БТГр. Я не певен, чи враховують вони, що впродовж цих двох тижнів багато з них утратило боєздатність, і чи зараховують в цю кількість БТГр сепаратистів. З іншого боку, західні оглядачі сходяться, що українські сили нараховують не менш як 27 бригад [бригада – близько 4500 осіб], які перебувають на фронтовій лінії від Харкова до Миколаєва. Тобто загальний баланс сил десь 105 російських (і сепаратистських?) батальйонів проти трохи більш як 80 українських. Якщо брати окремо Донбас – від Ізюма до Вугледара – то у рф тут 68 БТГр проти українських 48 БТГр.

ПОВІТРЯ

• Зранку 16 травня ПКС запустили щонайменше дві Х-59 по мосту через Дністровський лиман в Одесі. Щонайменше одна ракета не влучила в ціль. Близько полудня до Одеси наблизився ще один реактивний літак ПКС, щоб випустити свої Х-59, але випустив лише одну, і, як стверджують, її було збито. Вночі знову обстріляли район Яворова, але Київ не оприлюднив достатньо подробиць, щоб визначити чим. Відомо лише, що ціллю був «військовий об’єкт». Сьогодні вранці українці заявили про те, що збили чотири крилаті ракети «Калібр» (всі прибули з боку Чорного моря): три на підході до Львівської області та одну в районі Миколаєва.
• Трохи про Х-59. Теоретично використовувати таку зброю досить просто: введіть координати цілі, запустіть [ракету] і, коли прийде час, увімкніть відеозахоплення, а потім наведіться на ціль. Але насправді, багато що може піти не так.
• По-перше, велика кількість Х-59, що зараз на складах ПКС, була виготовлена ​​ще в 1980-их, або принаймні на початку 1990-их. Можна подовжити термін придатності такої зброї за допомогою регулярного технічного обслуговування, але ніхто в Росії не може сказати, чи щось подібне проводилось аж з того часу. А «хай-тек» радянського виробництва 1980-х років добре відомий як «ударний», але також надзвичайно чутливий до правильної експлуатації – насамперед це думка тих, хто ним же і користувався. Не дивно, що близько 60% Х-59 виходять з ладу одразу під час запуску або незабаром після цього. Наприклад, двигуни не вмикаються і ракета падає на землю (або в море), як камінь. Або не працює канал зв’язку, необхідний для того, щоб направляти ракету до цілі тощо. Тобто, багато що йде не так з Х-59 задовго доки вони досягнуть зони ураження. Це підтверджують і українські звіти про одиничні ракетні удари, що відбувались майже щодня протягом останніх трьох-чотирьох тижнів, адже екіпажі ПКС зазвичай фактично випускають по дві Х-59… 
• Навіть якщо ракета спрацює, як очікувалося, її все одно потрібно навести на ціль. Для цього Х-59 оснащені «електрооптичною» голівкою самонаведення. По суті: телекамера, зображення з якої потім передається на літак, що її запустив, аби екіпаж міг керувати нею (тому така важлива «ота штука» з робочим каналом передачі даних). Але те, що може видатися “простим” у ПК-симуляції чи грі, перестає таким бути, коли людина обмежена кабіною бойового літака, що виконує бойове завдання в реальному світі. Ракета летить швидко, дисплей у кабіні невеликий, літак тремтить під час польоту й тому в оператора виникають всілякі проблеми навіть із тим, щоби просто знайти реальну ціль — особливо якщо вона розташована в густо забудованій зоні. Яка несподіванка, що Х-59, випущена по Києву під час візиту Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша, кілька тижнів тому, не влучила у свою ціль (завод зброї) і промахнулась приблизно на 500 метрів…
• Повертаючись до поточних подій… Вчора українці заявили про збитий російський Су-25, але не вказали де. Ба більше, українські повітряні сили, здається, вразили командний пункт російської армії десь на північ від Сіверського Дінця. Наскільки мені відомо, “вишєстоящіє органи” у Москві [військове керівництво РФ – перекл.] не заявляли про ураження українських літаків.

РУЙНІВНІ ОПЕРАЦІЇ

• Відчуваючи нестачу військ, балістичних та крилатих ракет і втрачаючи дедалі більше танків та іншої бронетехніки, “вишєстоящіє органи” вдаються до будь-яких способів, щоби відвернути увагу українців від битви за Донбас та не допустити передислокації українських підрозділів в цей регіон. 
• 16 травня в районі Сум, після перетину кордону з Україною, було виявлено російський спецзагін, що потрапив у засідку прикордонників. Одного з них було вбито, росіян змусили відступити. Сьогодні вранці щонайменше п’ять ракет невідомого (мені) виду влучили в місто Охтирка, також Сумської області, спричинивши поранення п’яти осіб.

БИТВА ЗА ДОНБАС

• На північ від Харкова українці розширюють своє проникнення до російського кордону в районі Стариці та б'ються з БТГр 200-ої мотострілецької бригади в Терновій. Водночас надходять повідомлення, що українські спецпризначенці перетнули Сіверський Донець десь південніше і лупасять російські позиції від Лосівки до Шевченкового на сході та аж до Гонтарівки на півдні (усі ці місця на схід від Сіверського Дінця). Понад те, російські джерела повідомляють про [український – перекл.] понтонний міст через річку та що українці просуваються на Вовчанськ. Не знаю, наскільки це правда, але ми точно дізнаємось найближчим часом.
• Вздовж Сіверського Дінця тривають запеклі та безперервні артилерійські обстріли з обох боків, але, схоже, жодна зі сторін не просувається. Принаймні, якщо не брати до уваги Сєверодонецьк. Як виявилося, росіяни увійшли в село Сиротине, що на південній околиці Сєверодонецька, бо сьогодні вранці український Генштаб повідомив, що [українці - перекл.] витісняють їх [звідти - перекл]. Враховуючи, що російська армія укріпилась на руїнах Рубіжного і контролює принаймні половину Воєводівки, думаю, це добре демонструє, як сильно росіяни тиснуть на Сєверодонецьк.
• Настільки ж серйозною, і це є ще однією з причин даного “позапланового звіту”, є ситуація в районі Попасної. Протягом останніх двох днів росіяни захопили Олександропілля на північ від Попасної, досягли Пилипчатиного, на захід від Попасної, і просунулись на південь, де захопили Новозванівку. Завдяки цьому вони розширили прорив Лінії розмежування приблизно на 4–5 км і скоро перейдуть до маневрової війни. 

МАРІУПОЛЬ

• Судячи з численних звітів, видається, що досягнута домовленість про повну евакуацію українського гарнізону. Вчора командир гарнізону Денис Прокопенко оголосив, що захисники Маріуполя виконали своє завдання, протримавшись 82 дні, і тепер настав час їх евакуювати. Майже одночасно із цим повідомленням “вишестоящіє органи” у москві оголосили про свою згоду на виведення поранених українських військових з Азовсталі до Новоазовська (містечко на Донеччині, утримується сепаратистами).
• Вчора пізно вночі путінський ресурс випустив відео, на якому цивільні автобуси вивозять українських військових з Азовсталі, та оголосило, що “300 бійців евакуювали, десь 50 із них – поранені”. Вони також повідомили, що решта 2227 бійців здадуться вранці. Сьогодні вранці були виявлені два Т-80 36-ї бригади Морської піхоти у майже доброму стані [на фото]. 

• Це може означати, що битву за Маріуполь завершено, вона закінчилася українською поразкою та евакуацією гарнізону. Не дивує той факт, що в Україні вже шириться буремна реакція, включно зі звинуваченнями у зраді, ганьбі та подібному. Не дивує і той факт, що Зеленський та його уряд намагаються пояснити, що важливо було вберегти досвідчених військових…
• Не можу не погодитися з ними: надто легко патякати про “героїв” та жалітися на зраду – сидячи за сотні, якщо не тисячі кілометрів [від Азовсталі]. Ніхто з нас не ніс там варту і не бився понад 80 діб проти переважаючих російських сил, ризикуючи своїми кінцівками та життями, – це робили військові полку “Азов”, 36-ї бригади морської піхоти, тероборони, прикордонників, КОРД та окремих місцевих поліцейських. І вони билися доти, поки боротьба не втратила сенс.

З оригіналом можна ознайомитись за цим посиланням, а повний переклад розміщено на фейсбук-сторінці Ростислава Семківа.