Український сервіс, цифровізація, клієнтоорієнтованість, повсюдне підприємництво і дух свободи – неперевершені (Погляд)
Українська філософиня й головна редакторка "Гендер в деталях" Тамара Злобіна на своїй сторінці у фейсбук пише про те, які переваги життя в Україні відкривають для себе наші громадяни, які були вимушені евакуюватися за кордон.
"В Іспанії ми мали смішну ситуацію, коли в перший день пішли в ресторан. Нам пояснили, що кухня буде працювати з 8-ї години (була 6 вечора).
Ми подумали, що, напевно, в них несезон, тому вони так швидко зачинились.
І пішли в магазин. Який також був закритий.
Ми вирішили, що в несезон магазини також не працюють, і пішли в готель питати, де нам поїсти.
У готелі також сказали, що кухня з 8-ї. Ми почали прифігівати й наполегливіше питати, а як вони взагалі харчуються в цьому приморському містечку, якщо ні магазини, ні ресторани не працюють.
Виявилось, що є дві речі, які ми навіть не додумались припустити.
По перше, магазини не працюють у неділю. Ніякі.
По друге, кухня в ресторанах працює по годинах. 9–11:00, 13–15:00 і 20–23:00.
Між цими проміжками вам не принесуть ні десерт, ні навіть сирну нарізку. Можете хіба прибухнути.
Останнє нас дуже сильно висадило, і я б навіть сказала, обурило. Ну бо не клієнт має підлаштовувати свій графік під сервіс.
Потім виявилось, що не продуктові магазини й аптеки мають обідню перерву з 13-ї до 17-ї.
Можна було б списати на сієсту, але в Іспанії реально жарко 3–4 місяці на рік. Решта часу – щось типу наша квітнева погода, з усіма можливими варіаціями квітня від +5 до +20 (ну, може, хіба без снігу).
При купівлі залізничного квитка на сайті вас може не попередити, що маршрут з пересадкою. І що це не потяг, а електричка з "місце на вільне", і ви можете 4 години й постояти.
В аеропорту на табло було вказано неправильні стійки реєстрації на рейс. А правильних стійок було 2 на десяток міжнародних рейсів одразу, з кілометровою чергою. Ми не пропустили рейс випадково, бо попутниця підказала, що друга стійка для "emergency", і нею можна пройти без черги.
До чого це я?
Зараз світ відкриває Україну.
Але й українці (насамперед українки) відкривають для себе світ.
І виявляється, що наше почуття меншовартості та необхідності "доганяння" Західної Європи не дуже то виправдане.
Бо поїздити туристкою дивитися на красоти – це одне. І урбаністична інфраструктура тут справді краща (те, на що треба великі й довготривалі інвестиції, захищені прозорими та некорумпованими процедурами).
А пожити, користуючись всім – уже інакше. І виявляється, що український сервіс, цифровізація, клієнтоорієнтованість, повсюдне підприємництво і дух свободи – неперевершені".
