Дефіцит готівки, вкрадені пенсії і день народження Леніна. Як живе тимчасово окупований Бердянськ
“На 4 травня записалося 708 осіб, на 5 травня – 530, на 6 – вже 340", – швидко відповіла жінка зі списком у руці перед відділенням "ПриватБанку". "Це запис на отримання готівки з карток” – пише на своїй фейсбук-сторінці жителька Бердянська Анжеліка Бабич, розповідаючи, як місцеві жителі виживають у місті, тимчасово окупованому армією РФ:
“Сьогодні 20 квітня. Місяць тому черга розтягувалася на тиждень, зараз через те, що кілька днів не було інтернету, запис починається за два тижні. У місті залишився ще "А-банк", але хто не є клієнтом, треба вистояти чергу до фахівця, а потім знову запис до каси. Під кожним відділенням в обумовлений час проводиться перекличка, правила іноді змінюються: то списки, що залишилися, переписуються на новий день і додаються наступні, то кожен день оголошується жива черга. Жителі сходяться під банки о четвертій-п'ятій ранку, просять знайомих, хто ближче живе. Номери пишуть на руці, щоразу нові.
Літні люди, що прийшли за пенсією, плутають числа, забувають дати, засмучуються, шумлять, плачуть.
Гірше тим, хто отримував пенсії на "Укрпошті", відділення закрили – останній раз листоноша рознесла гроші у березні, але сільські жителі її так і не дочекалися. У місті таких пенсіонерів вісім тисяч, їм рекомендують отримати картку в банку. Серед них багато хворих та лежачих, для оформлення потрібно прийти особисто – ситуація жорстка. Добре, якщо залишилася рідня або доглядальниця, але дуже багато самотніх людей похилого віку, про яких ніхто не знає. Квітнева пенсія вже під питанням – десять днів тому в Мелітополі машину з трьома мільйонами віджали окупанти.
У місцевих чатах та групах є пропозиції перевести в готівку будь-яку суму під десять відсотків. Багато бердянців не має можливості чекати, йдуть на угоду. Зі своїх двох тисяч пенсіонеру треба двісті віддати за послугу, а потім спробувати вижити: хліб – 24 грн, цукор – 60 грн за кіло, яблука, картопля, морква, цибуля – 25, літр молока – 30 грн, яйця – 40 грн за десяток.
На базарі за готівку з'явилося все, місцеві купці-продавці налагодили постачання з Мелітополя, Запоріжжя, Мангуша – вже ніхто не питає, чия продукція. Бензин з'явився теж за готівку: 40 грн літр, під'їжджаєш, тут же біля колонки віддаєш гроші, заливають.
Самопроголошена влада схиляє приватних підприємців до співпраці, дала термін зареєструватися у виконкомі до 30 квітня за умови 20 відсотків "відкату" окупантам. Хто не погоджується, зачиняється.
Склади із зерном у сільських районах уже забрали: приїхали озброєні люди – збили замки – повісили свої. Раніше всю виручку хлібокомбінат здавав у банк, зараз гроші не надходять – він також у чужих руках.
У місті є електрика та вода, з'явилися інтернет та мобільний зв'язок, поганий, але є. Люди не мають умов навіть для віддаленої роботи. Закрито садки, школи, клуби, центри, на вулицях лише черги в аптеки, магазини, банки. У центрі можна зустріти компанії тих, хто неспішно гуляє, але особи незнайомі. Бердянці їдуть.
Через бойові дії в Запорізькій області за останній тиждень призупинено потік вивезення охочих, але дедалі більше постає запитання, хто і коли виїжджає.
З подивом спостерігаємо за шанувальниками "руского міра" – активізувалися швидкі тітки 60 плюс, у минулому організатори дитячих фестивалів, різні голови вуличних комітетів. Урочисто розповідають для російського телебачення про свою любов до малоросії, створили штаб для організації та проведення свята 9 травня.
По місцевому радіо диктор розміреним голосом повідомляє про підготовку до святкування: конкурс малюнка, збільшення та роздрук фотографій, хода безсмертного полку.
І так, якщо ви не в курсі, 22 квітня бердянці відзначатимуть день народження Леніна.
Місто відкотилося в минуле і дуже постаріло. Окупація. П'ятдесят шостий день війни”.
