Том Купер: поїзди зі зброєю та пальним від країн НАТО продовжують кататися своїми маршрутами
Австрійський військовий аналітик, експерт із застосування бойової авіації Томас Купер уважно стежить за воєнними діями в Україні від самого початку вторгнення Росії. Публікуємо головні тези його чергового аналізу про війну в Україні.
Аналіз опубліковано 20 квітня 2022 р.
- Так і не відновивши й до кінця не поповнивши всі батальйонно-тактичні групи й не зважаючи на систематичне ушкодження логістичних зв’язків – найперше, через диверсії українських спецпідрозділів на залізницях між Курськом, Воронежем та Куп’янськом – Дворніков таки примудрився назбирати досить солдатів та озброєння для свого «чільного удару» на сході України.
- Ба більше, йому вдалося захопити значну частину Маріуполя, «стабілізувати» там ситуацію й відтягнути звідти десяток БТГр, щоб поповнити їхні втрати, замінивши їх у місті на підрозділи сепаратистів і кадировців. Відповідно, як і передбачали раніше, кілька БТГр 8-ої російської армії перекинули на інші ділянки фронту. Також Дворнікову вдалося назбирати військ деінде в Росії й відтак збільшити загальну кількість свого угрупування на Донбасі до 75-76 БТГр. Ще одинадцять батальйонно-тактичних груп зараз перебувають у дорозі: в Україну вони мають добратися до п’ятниці (тобто 22 квітня сумарна чисельність російської армії становитиме 87-88 БТГр).
- І все одно росіянам критично бракує військ, а тому вони розпочали новий виток вербування в Сирії: тепер асадистам обіцяють по 800 дол. США за місяць кожному, хто тільки зголоситься їхати. Дехто каже, що зареєструвалося вже 40000 охочих.
- Люди-яким-треба-на-свіже-повітря [Пентагон] нарікають, що росіяни блокують сигнал GPS в Україні, через що система не працює. О ні, як же так можна? Після того, як Пентагон 25 років пояснював, що GPS-сигнал заблокувати неможливо, бо ж і в Іраку й у Сербії нікому таке не вдавалося… Нечесно грають ці росіяни.
- До речі, сигнал Starlink також падає по кілька годин на день. Але принаймні в SpaceX швидше вміють адаптуватися…
- 15 квітня десь на півдні росіяни збили ще один український Су-25. Тобто ще один пілот загинув, і незрозуміло, за яких обставин. Але от вам – тепер навіть «спеціалізовані» американські ЗМІ очікують, що Румунія має передати Україні свої 50-річної давності МіГ-21MF. Про те саме торочили після катастрофічної втрати одного з них ще в березні – хоча йшлося, що українці не мають ні пілотів, ні техніків для таких машин. До того ж навіть після модернізації румунські МіГ-21MF Lancer озброєні лише ракетами «повітря-повітря» малого радіуса дії… Нє би обговорювати нові постачання безпілотників: ті як збивають, то принаймні не гине кваліфікований екіпаж. До речі, не забудьте понарікати за відсутність таких поставок на німців. Чи є взагалі сенс у таких розмовах? Вибачте, не для мене!
- А 16 квітня «вишестоящі органи» заявили про збиття українського військового транспортника «з великим вантажем західного озброєння» – десь у районі Одеси. Як зазвичай, не було надано жодних підтверджень.
- Розбомбивши за останні два тижні майже всі нафтопереробні заводи й нафтобази в Україні, 16 квітня росіяни завдали ударів по сховищах у Миколаєві та Полтаві. 17 квітня вони змінили тактику й вдарили по залізничних вузлах у Львові та в Дніпровській області. Тоді ж 17.04 зазнали ударів залізничні об’єкти у Павлограді та Синельниковому (біля Дніпра), а 18.04 російські авіація та флот вдарили по сховищах та сортувальній станції біля Львова. «Вишестоящі органи», знову ж, заявили про знищення «постачань західного озброєння», проте очевидно, що жодної значної шкоди залізниці завдано не було, й поїзди зі зброєю та пальним від країн НАТО продовжують кататися своїми маршрутами.
- А ще «вищестоящі органи» заявили про збиття 17 квітня двох МіГ-29, які належать давно вже знищеним українським повітряним силам. Обидва літаки були збиті десь під Харковом, і принаймні один із них – ракетою «повітря-повітря». Наступного дня росіяни повідомили про знищення ще трьох бойових літаків, а українці заявили про збитий на Донбасі російський Су-30. Ну й сьогодні [19.04] російські Ту-22М3 знову бомбардували «Азовсталь».
- Зауважимо: оскільки зараз усім заправляє Дворніков (тобто південний воєнний округ РФ), це можна описати як «типову російську стратегію». А саме: атака широким фронтом, після якої завдають «вирішального удару» на заздалегідь обраній ділянці, а потім «використовують глибину» (тобто прорив лінії фронту з подальшим просуванням углиб позицій супротивника). Отже, нам знову варто шукати «головний акцент»: місце, де Дворніков може застосувати свої найкращі підрозділи, щоб використати прорив. Але наразі визначитися важко, замало інформації.
- Хоча тактика українців наразі зрозуміла — здається вони розглядають просування агресора як «розмін простору на час», — маю визнати, що глибина окремих російських наступів несподівана, адже навіть якщо головні українські лінії оборони наразі розташовані десь за 5-10 км далі на південь від усіх цих наступів росіян, мобільні підрозділи на північ від цієї лінії оборони, як на мене, відступають трохи зашвидко. Насамперед, здається, що нещасливій 17-й окремій танковій бригаді (яка зазнала втрат під час російського наступу на Херсон протягом перших трьох днів війни, але потім була відновлена — зокрема за рахунок кількох трофейних Т-80, відібраних у росіян, — та два тижні тому вирушила на лінію фронту між Святогірськом і Сєверодонецьком) і далі не щастить, адже вона зазнала зосередженої атаки двох російських мотострілецьких бригад і танкової дивізії росіян. Це не надто «добрі новини».
- Доки усе це відбувалося на північно-східному фланзі лінії фронту, українські підрозділи в районі Сєверодонецька та Лисичанська (наразі підкріплені Грузинським національним легіоном, який задіяно в районі Рубіжного) зазнали важких бомбардувань, ракетних і повітряних ударів. Але вони звітують про відбиття постійних атак, і росіяни тут просунутися не змогли. Кажуть, лише 102-й мотострілецький полк 150-ї мотострілецької дивізії (підрозділ, який на початку березня штурмував Маріуполь), який тепер воює у Попасній, здобув «кілька нових вулиць».
- Загалом, єдиним «позитивним» розвитком ситуації на цій величезній лінії фронту були повідомлення про контратаку українців — та їхній наступ — із Харкова (який постійно зазнає жахливих артилерійських обстрілів та численних ракетних ударів) в напрямку Купʼянська.
- Маріуполь. Отже, «вишестоящі органи» в Москві та донбаські сепаратисти заявляють, що захопили 98% Маріуполя і що нібито бої «де-факто завершилися». Тепер кадировці завалили соцмережі відео з полоненими українськими морськими піхотинцями, яких вони годують або змушують ставати навколішки перед меморіалами Другої світової війни… Власне — і це найцікавіше — виявляється, що спершу 400, потім 800, а тепер уже й близько 2300-2800 захисників (кількість постійно зростала протягом минулих двох днів) досі тримаються.
- Південь. 58-ма армія активізувала свої зусилля на всьому фронті в Запорізькій області: завдає ударів ракетами та обстрілює з артилерії позиції українських військ від Кам’янського на Дніпрі до Гуляй Поля та Приютного. Так само і 49-та армія, отримавши підкріплення та поповнивши боєприпаси, почала обстріли українських позицій довкола Миколаєва та на півдні Кривого Рогу. Наступ української 80-ої десантно-штурмової бригади на Олександрівку, схоже, зупинився через контратаку росіян, і боротьба за це селище триває. Ну й українці обстріляли Херсонський аеропорт [Чорнобаївку]. Знову.
З оригіналом можна ознайомитись за цим посиланням, а повний переклад розміщено на фейсбук сторінці Ростислава Семківа.
