Табір серед миш’яку. Біженців з Маріуполя тримають біля звалища хімічної зброї під Пензою
Британський журналіст Ден Кірбі знайшов табір у Леонідівці Пензенської області, де росіяни розмістили примусових переселенців із Маріуполя. Виявилося, що він розташований поблизу колишньої військової бази, яка з часів Другої світової війни використовувалася як звалище радянської хімічної зброї. З 2008 по 2017 роки звалище в Леонідівці було частиною програми РФ із зменшення арсеналу нервово-паралітичних речовин, що включав VX і зарин. «Тексти» наводять головне з його розслідування.
Омбудсмен України Людмила Денісова раніше розповіла, що в Росії організовано «заклад закритого типу з кількома корпусами, огороджений та із охороною на в’їзді. Свобода пересування наших громадян обмежена – залишати табір заборонено».
Табір біженців на супутниковому знімку
Табір, який використовувався як казарми для військової бази і який російські ЗМІ назвали «військовим містечком», знаходиться приблизно за 1,5 км до найближчого села та за 25 км від міста Пенза. З чотирьох боків він оточений парканом з воротами та гауптвахтою, а також лісом. Хімічний завод і обнесений стіною склад боєприпасів із 18 бункерами, які раніше використовувалися для зберігання хімічної зброї, розташовані за 2 км на південь.
Табір біженців зліва вгорі. Нижче і правіше – територія складу боєприпасів та хімічний завод
Хоча база припинила участь у програмі хімічного роззброєння в 2017 році, давнє занепокоєння викликало забруднення старого радянського звалища боєприпасів у Леонідівці. Нині ж це занепокоєння розповсюджується і на українців, яких примусово вислали й ізолювали тут.
За даними російських ЗМІ, програма знищення хімічних бомб була досить примітивною: їх клали в ряд і розстрілювали з кулеметів, а також зливали «вагони» іприту та зарину з вичерпаним терміном дії у сусідню водойму, відому як Мертве озеро. Екологи знайшли в залишках летючу суміш люїзиту та сірчаного іприту, закопані за кілька сотень метрів від бази. Концентрації миш'яку, знайденого в пробах ґрунту на глибині від 2 до 4 метрів, в 15 000 разів перевищували дозволені норми. Навіть за кілька кілометрів від звалища, у Сурському водосховищі, рівень концентрації миш’яку був вищим від норми в 10 разів.
Журналісти визначили положення табору, вивчаючи супутникові знімки, повідомлення російських ЗМІ та повідомлення в місцевих соціальних мережах. Червоні дахи двоповерхових будинків, білі лінії бігової доріжки, намальовані на дорозі, автобусна зупинка і навіть статуя військового із повідомлень місцевих новин та знімків табору з дрона збіглися із зображенням на супутникових знімках.
Кадри з відеореєстратора, зняті російським автомобілістом, що проїжджав у 2021 році, показують два закритих в’їзди, у тому числі один із воротами з похилим дахом. На фотографії 2020 року в таборі зображений величезний мурал із зображенням Володимира Путіна і словами: «У нас є те, чим ми пишаємося».
Фотографії можна порівняти з новинними кадрами з того самого місця 2020 року, коли російські журналісти назвали табір колишнім «таємним табором об’єкта знищення хімічної зброї у Леонідівці».
Росіяни, які стверджують, що останніми днями відвідували табір Леонідівка, у соцмережах висловили свою стурбованість тим, що там перебувають біженці з Маріуполя. В одному повідомленні, опублікованому 9 квітня, говорилося, що сотні людей живуть у «поганих умовах», додавши: «У них є командир, і вони буквально за колючим дротом. Їм треба їхати до міста. Документів немає».
Інший сказав: «Так, біженці справді з Маріуполя. Так, справді буквально з підвалів. У Леонідівці нікого з них не знають. Усі, з ким я особисто спілкувався і з ким спілкувалися мої колеги, готові виїхати з Росії».
Чоловік розповів, як українців забрали з України в місто Таганрог на російському боці кордону і хотіли повезти в Ростов-на-Дону, але «обрали Пензу». За його словами, їм видали «міграційні картки». Він каже: «Територія містечка охороняється, але залишити її можна вільно, каже начальник. За словами шефа, вже виїхало 80 осіб, яким рідні, друзі та знайомі допомогли квитками та грошима».
Ймовірний маршрут вивезення примусових переселенців
В одному з російських репортажів говорилося, що кількість біженців у таборі зросла до 600. У ньому цитується російський Червоний Хрест, представник якого сказав, що «люди не мають претензій, їх все влаштовує»: «Умови свого проживання вони називають курортом після тижнів, проведених у підвалах під обстрілами». В іншому російському звіті вказана кількість дітей у таборі – 177. Там сказано, що їх везуть на автобусах до школи за 16 км у Золотарівці.
Заступник міністра праці, соціального захисту та демографії Пензенської області Олексій Мезенцев повідомив російським журналістам, що в таборі «цілодобовий пост міліції, де перебувають співробітники Нацгвардії та міліції, які забезпечують громадський порядок». Він каже: «Вони можуть безперешкодно вийти за ворота, їх ніхто не зупиняє». Але додає: «Просто центр тимчасового розміщення знаходиться досить далеко від населених пунктів. Дорога не обладнана тротуарами – ходити по дорозі дещо небезпечно».
Коментарів щодо «хімічного» минулого бази і сьогоднішнього рівня забруднення ніхто не дає.
