"Президент РФ має вийти ногами, де він там є, і прийти до мене". Що сказав Президент України російським журналістам. Погляд Тетяни Трощинської

"Це не аналіз, це радше стенограма з коментарями. Трошки цитую, трошки перекладаю.

Цікаво, що на початку "иностранные и российкие средства массовой информации, выполняющие функции иностранного агента", почали дуже борзо: "ета Соловйов, не путать с соловйовим, его тезкой, ета лауреат Нобелевской премии" і т.д.

Володимир Зеленський почав наливати воду собі в склянку, хороший невербальний сигнал, відволікає візуально на нього, зі словами "не до конца услишал, у нас тут громко бивает".

І далі емоційна перевага була на його боці, як мені здалося.

– Запитання від Нобелівського лауреата: чи ви – ціль нападу на Україну?

Відповідь – довго про демократію ("У нас демократия в стране, вам ето хорошо известно"), далі – без апеляцій до особистого героїзму, що я оцінила, і пряме пояснення причини вторгнення: Україна і українська ідентичність. "Ми не считаем себя атавизмом, ми считаем себя самостоятельной страной с моралью". Від себе – до знищення країни. Цілком правильно.

– Запитання: хто контролює Маріуполь?

Відповідь: "Реальність така – місто заблоковане російськими воєнними, замінований порт, гуманітарна катастрофа в місті, постійні обстріли, силове вивезення людей Росією людей у свій бік, понад 2000 дітей вивезено, а значить, украдено. Це катастрофа, людей тримають як обмінний фонд. Всередині наші війська, які відмовились виходити, мало того, їхні сім’ї звертались до мене, я говорю з ними раз у два дні, і я їм дав право вибору вийти, але вони сказали: ми не кинемо поранених, ми не кинемо вбитих. Щоб ви розуміли, там лежать на вулицях трупи. Але наші військові не готові залишити навіть мертвих".

– Запитання про різні оцінки щодо загиблих російських військових.

Відповідь: "З точки зору батьків – неможливо так жити, треба знати інформацію. Ми не тримаємо в секреті, хто військовополонений, списки ми надавали російській стороні. Я готовий міняти всіх на всіх, ми не робимо того, що роблять з нашими цивільними: "О, давайте ми ще назбираємо – просто свинство якесь". Я сказав, що якщо вони будуть красти дітей, ми звідусіль повиходимо, ми ні про що не будемо домовлятись, бо я це скотство бачив в мінському процесі, коли ми домовлятись з Путіним про всіх на всіх у 2019 році".

– Дуже важливе для цього сегменту русскіх запитання, чи підтримуєте бойкот російських музикантів, художників й інших внє палітікі.

Про Лозницю я пропускаю відповідь. А от далі:

"Ненависть до всього русского буде рости. Найгірше російській мові зробив Владімір Владіміровіч Путін, непоправімий ущерб, люди будуть соромитись говорити російською, так і буде. Ви розумієте, що стерті з лиця землі саме ті міста, саме ті сім’ї, які говорили російською?

Уточнення про бойкот спортсменів та інших внє палітікі:

"Ти не можеш відчути той біль, що відчуваємо ми, але ти маєш відчути хоч якийсь дискомфорт, тоді ти зможеш зрозуміти, що ти не такий, як усі, і тебе твій уряд зробив парією. Коли там умирають, вам має бути хоча б дискомфотно".

– Запитання: чи є прогрес на переговорах і чи казав Ердоган, те, що казав?

Відповідь: "Ультиматум з боку РФ – це оці 6 пунктів, там була ще купа всього з «д»: «денацифікація», «демілітаризація». Нічого в цьому не було, крім того, що зробити вкид, що Росія задає порядок денний. Вони завжди так роблять, коли затягують процес. Вони хотіли швидко нас окупувати, ми ж знайшли парадну форму у ваших воєнних, вам це відомо? Реакція Туреччини не зовсім коректна. Перше: денацифікація, демілітаризація – ми цього не обговорюємо, ми взагалі не сядемо за стіл, якщо буде про це розмова, нас ці пункти не цікавлять.

Пункт про рос мову: кожен наступний день війни ставить під питання, що таке взагалі рос мова, люди самі цього не захочуть, читати, дивитись кіно, говорити. Цитата: "Любовь к язику нам передали через кровь".

Далі: "Наша мова державна українська – якщо скоротити довгу відповідь.

Втім, щось там на мовну тему крутиться, бо далі таке: "Я хочу підписати договір з різними країнами, Росія, Угорщина, Румунія – про взаємну повагу мов".

Гарантії безпеки – відповідь президента нечітка:

"Нас цікавить серйозний договір, який буде підписаний країнами-гарантами, ратифікований в парламентах країн-гарантів і референдум в Україні, бо це конституційні зміни. Ваша група переговорна не зовсім в матеріалі. Російській стороні треба гарантії, що буде от такий статус. Але такі зміни – це 2 сесії (парламенту), це рік".

– Референдум: чи будуть голосувати біженці? – питають русскі навіщось.

Відповідь: "У нас 90% людей хочуть повернутись у перший день закінчення війни. Чоловіки ж нікуди не поїхали. Поїхали жінки і діти. Всі хочуть повернутися. Гарантери нічого підписувати не будуть, якщо тут стоять війська, війну можна швидко закінчити і тягне тільки Путін і його оточення. Хто сяде про щось говорити? Байден, Джонсон, Дуда, Ердоган? Хто сяде говорити, якщо стоять війська? Тому президент РФ має вийти ногами, де він там є, і прийти до мене. В будь-яку точку світу. Але я вважаю безпредметними зустрічі в Росії, білорусі й Україні».

У цій відповіді цікаві прізвища в контексті гарантій.

Тему НАТО обійшов президент. Але Донбас і Крим – відповідь: "треба, щоб обговорювались". Не дуже притомно це, я б сказала.

– "Ви смахнули со стола переговоров демилитаризацию, денацификацию, язик. Что же остается?" – спитали хароші русскі медійники.

Це вражаюче: до першого українця ліберали, до першого українця.

А, і президент забув слова "ліки", "зовні", "закордонні ділянки", "доповідали" і "полон" російською. Якщо і не забув, а зіграв, що забув, – дуже добре. Істинно перемога.

переговори агресія путін війна