Чому перешкоджання журналістській діяльності в умовах війни – це погано (ПОГЛЯД)

Журналістка Ольга Худецька вважає, що заборона в'їзду журналістам в окремі зони бойових дій може мати негативний ефект та шкодить не лише ЗМІ, але й державі. Для точної передачі думки автора ми публікуємо повний пост журналістки.

Мер Ірпеня Олександр Маркушин заборонив в'їзд журналістам у місто. Послався на загибель трьох осіб на одному з блокпостів (назвав орієнтир посту) і заявив, що це через журналістів, які «бігають і знімають позиції».

Хочу зауважити:

- через цей блокпост щодня проходять сотні людей з Бучі;
- він на відкритій місцевості й чудово проглядається;
- його може роздивитись будь-який спостерігач, запущений через пішохідний перехід;
- його можна сфотографувати з будь-якого будинку поруч, роздивитись з дрона
- зрештою, зовсім неподалік – блокпост русні.

Сам мер називає однозначний орієнтир блокпосту у відеозверненні. Але винні журналісти, які знімають мирних жителів, що залишають Ірпінь. Дуже погане рішення. Не кажучи вже про серйозність подібного звинувачення.

Гірше цього – тільки мер Івано-Франківська Руслан Марцінків, який в одному відеозверненні примудрився назвати об‘єкт, в який відбулося влучення, описати ступінь його руйнування – і тут же закликати журналістів і містян не повідомляти про влучання. Марцінків також заборонив фотографувати розвалений руснявими ракетами об‘єкт і дав повноваження перевіряти телефони у перехожих місцевим правоохоронцям. Частково можна зрозуміти. З іншого боку, як документувати злочини русні та доводити, показувати руйнування і факт нападу?

Я повністю підтримую неприпустимість зйомки наших військових об‘єктів, сил і засобів. Водночас подібні обмеження на знімання наслідків російської агресії не дають висвітлювати власне російське вторгнення та його наслідки у вигляді руйнувань, переселенців та гуманітарної катастрофи. А закриття від ЗМІ цілого міста, в якому досі можна задокументувати докази воєнних злочинів русні (зокрема, тіла вбитих цивільних та розстріляні цивільні об‘єкти) – це дуже шкідливо для інформаційної складової цієї війни.

Мер також повинен зрозуміти, що потік гуманітарної допомоги – це частково результат роботи журналістів, які безстрашно висвітлювали ситуацію в місті.
А відносно спокійні кілька днів функціонування переправи у Романівці після обстрілу – це наслідок потужного медійного висвітлення обстрілу евакуйованих, який відбувся до цього.

Орки просто не ризикували його повторити на очах у світових медіа.

За 8 років війни налагоджено безліч механізмів, які уможливлюють роботу преси на передовій і упереджують при цьому розкриття чутливої інформації. Я впевнена, більшість журналістів з розумінням поставляться як до низки обмежень на фотографування конкретних об'єктів та військових осіб, так і на перегляд відзнятого після зйомки з видаленням зайвого. Для цього й існують пресофіцери при підрозділах.

Я закликаю Олександра Маркушина переглянути своє рішення.

війна ірпінь журналісти

Знак гривні
Знак гривні