Дивувалися добробуту, проводили повальні допити та політінформацію про Бандеру – розповідь жительки Гостомеля про окупантів

Анонімна жителька Гостомеля, якій з родиною та сусідами вдалося евакуюватися з містечка, написала у твіттері про те, що там відбувалося протягом двох тижнів від початку війни.

"Це були складні два тижні для людей, саме містечко перебувало на межі гуманітарної катастрофи. Від дій руснявої армії постраждали всі мешканці, багато втратили домівки й не можуть знайти своїх родичів.

Десь із 26 лютого зникло світло, через кілька днів опалення, потім і водопостачання. Весь час був поганий зв'язок і відсутній інтернет. Загалом у підвалі ми просиділи два тижні. Перші кілька днів ми ще намагалися ночувати вдома та йшли в укриття, як тільки починався обстріл.

4 лютого ми прокинулися вночі від літака, котрий бомбардував Гостомель. Один зі снарядів поцілив у дах нашого будинку, в підвалі аж посипалася пилюка зі стелі. Вже пізніше зранку ми помітили, як до нашого двору під'їхало кілька БТРів із позначками V.

Ще через пів години до нас у під'їзд виламали двері із криками: "гражданскую здєсь єсть, аткривайтє!". Нас почали виводити на вулицю і сказали здати телефони. Я встигла витягти та сховати сімкартки: свою, мамину, та ще кількох сусідів, котрі були поруч.

Телефони розбивали прикладами автоматів. Загнали всіх назад у підвал і сказали виходити, як покличуть. Русаки почали оглядати квартири. Де господарів вдома не було, вони виламували двері та виносили речі. "Вояки" перевзувалися у трофейні кросівки прямо на сходах.

Свою техніку вони ховали між житловими будинками вище двох поверхів. У нашому та сусідніх подвір'ях загалом було близько 6-8 БТРів та 2 танків. Один танк стояв під дитячим садком.

Незабаром ми дізналися, що це псковські десантники. Їхнє командування розмістилося в другому під'їзді нашого будинку, на третьому поверсі. На вході виставили варту і два важких кулеметів. В будинку навпроти розмістили кілька снайперів, які стежили за вікнами.

Перші два дні ми мали попереджати, коли підіймаємося до себе у квартиру вдень, щоб по нас не відкрили вогонь. Після 5 години вечора комендантська година, і виходити на вулицю не можна було, як і підійматися вище другого поверху, бо пристрелять.

Нас весь цей час годували дезінфою і намагалися пригнітити віру. Казали, що ЗСУ по нас же валять, що нас покинули й не хочуть вивозити. Вони "щедро" давали нам продукти із місцевих магазинів Фора, які самі обнесли, та свої сухпайки із терміном придатності до травня цього року.

Вони розповідали, як гарно облаштувалися у чужих квартирах, із краденими кальянами з місцевих закладів, і що цим мразям навіть трошки совісно за це))) Їх дивувало наскільки, за їхніми мірками, ми добре живемо в "глухому передмісті".

І, звичайно, їх здивував той алкоголь, який вони знаходили у квартирах та будинках. Вони всі його виносили та тягнули до себе в "штаб". Вони всі реально думали, що люди тут весь придбаний алкоголь випивають одразу.

З першого дня їхнього перебування вони чекали на підкріплення, прийшло воно аж на четвертий. І це був СОБР. Спецпризначенці ще раз оглянули наші квартири, коли вони закінчили, я з їхнього відома піднялася до себе, щоб забрати деякі речі. Тут почався треш.

Спецпризначенці, їх було штук 5 на сходовому майданчику, почали мене розпитувати стосовно різних ботів у ТГ і сайтів, які мають допомагати нашим воїнам та біженцям. Я виправдовувалася, що у тут давно немає нормального зв'язку, і я не маю уявлення що це все.

І тут вони помічають наліпку стилізованого герба України в чорно-червоних кольорах на дверях у нашого сусіда. І починають розпитувати мене стосовно цієї наліпки. Їх вона обурила, і вони пішли шукати родину з цієї квартири. Один із русаків підштовхнув мене в бік моєї квартири: "Прайдьомтє, паґаварім".

Ми зайшли, він зачинив за нами двері та почав мене допитувати стосовно цього сусіда, питав по кілька разів одне і те саме, намагаючись підловити на брехні. А чи не з науки мій сусід, може він зв'язковий, а може наводчик, до нього на квартиру хтось ходить?

Такий допит тривав хвилин десять, і так і з кожним із сусідів. А цей сусід п'яниця і має біду з головою, і його мобілізували 2014 року, але змогли відмазати від армії. Проте якимось чином він отримав військовий квиток та кілька нагород від нашого мера разом із формою.

І спецпризначенці цього разу перевернули їхню квартиру догори дриґом і знайшли це все. В той день ця родина була дуже близька до того, щоб бути розстріляною. Та русню вдалося переконати завдяки сусідам та довідці із психлікарні.

На цьому перевірки нашого житла закінчилися. Можна було вільно рухатися між поверхами, русаки позначали двері й писали на них "здєсь живут мірниє люді".

У той час як десантники разом з елітними московським підрозділом заливали, що вони їхали на навчання та опинилися тут випадково, то в СОБРі казали напряму, що їдуть визволяти Київ від фашистів і Заходу, а також прибрати верхівку нашої влади.

Несли повну дурню, що ЗСУ відмовилися з ними воювати, гатять по них не українці, а поляки, на нашому склозаводі взагалі сидять підрозділи НАТО. Полковник СОБРу взагалі був абсолютно відбитий і провів нам "екскурс" в історію стосовно Бандери.

Виявилося, що він вбивав білоруських, руснявих, польських жінок та дітей, чинив геноциди та палив церкви. Сам Гітлер його забрав до себе, щоб створити загони для знищення людей і т.д. Уявляєте, яке враження на цього полковника справив портрет Бандери в нашій школі".

окупанти війна гостомель